Право на аборт – одне з репродуктивних прав жінки, закріплене на законодавчому рівні. Його захищають різні міжнародні договори, Конституція України, Цивільний та Кримінальний кодекси та інші нормативно-правові акти національного рівня.
Причина більшості абортів – небажана вагітність, яка є результатом неефективного використання контрацептивів або невикористання їх під час статевого акту. Певна частка небажаних вагітностей припадає також на зґвалтування та інцест. Серед інших причин абортів також можуть бути: загроза життю матері, соціальні чи економічні причини, вроджені вади плоду тощо.
«Повага» разом із експертками розглянула основні переваги та недоліки процедури абортів в Україні, а також зібрала поради щодо того, як подолати психологічні проблеми, які виникають після аборту.
Які бувають види абортів, як їх роблять та яка приблизна вартість?
Є три види штучного переривання вагітності: медикаментозний аборт, вакуум-аспірація та хірургічний аборт.
Медикаментозний аборт
Медикаментозний аборт – безопераційний метод переривання вагітності на ранніх термінах (до 6-7 тижнів) за допомогою двох сильнодіючих фармакологічних препаратів. Попередньо жінка має проконсультуватися з лікарем/кою та отримати пігулки. Спочатку приймають препарат, що перешкоджає розвитку плідного яйця. Через 36-48 годин приймають інший препарат, що сприяє розкриттю шийки матки та вигнанню плідного яйця. Це схоже на рясну менструацію, яка триває близько тижня. За два тижні необхідно повторно відвідати лікаря/ку, аби переконатися в повному перериванні вагітності та відсутності побічних явищ. Медикаментозний аборт коштує в Україні від двох до дев’яти тисяч гривень, залежно від регіону та клініки.
Вакуум-аспірація
До 10 тижня вагітності проводять також так званий мініаборт – вакуум-аспірацію. За допомогою спеціального медичного обладнання плідне яйце «висмоктується» з порожнини матки. Вакуум-аспірація – менш травматичний метод переривання вагітності, ніж хірургічний аборт, бо порожнина матки отримує мінімальні пошкодження. Процедура триває близько 10 хвилин, але попередньо потрібно здати аналізи, а також зробити УЗД, аби виявити точну локалізацію плідного яйця. Коштує такий мініаборт від півтори до восьми тисяч гривень залежно від терміну вагітності та лікарні.
Хірургічний аборт
Легальним «класичним» абортом називають хірургічне видалення зародка з порожнини матки. Проводити таку операцію має право тільки акушер/ка-гінеколог/иня у медичному закладі за допомогою спеціальних інструментів до 12 тижня вагітності. Перед абортом проводиться огляд, а також УЗД. Сама процедура відбувається під загальним наркозом, шийку матки розкривають розширювальним інструментом та вводять кюретку для вишкрібання плодових тканин. У середньому вартість інструментального аборту – від двох до семи тисяч гривень.
Українська та світова статистика
За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я у світі щороку проводять близько 40-50 мільйонів абортів. Це приблизно 125 тисяч на добу. Згідно з дослідженням ВОЗ, майже половина від усіх абортів – небезпечні, тобто виконані непідготовленими людьми з використанням небезпечних методик – внесення сторонніх предметів, використання трав’яних відварів тощо.
Цьогоріч аналітичний портал «Слово і діло» опублікував статистику випадків переривання вагітності в Україні за 11 років. 2010 року в Україні було зафіксовано 164 467 абортів, більшість із них робили жінки 20-34 років – 122 702. Дівчата до 14 років зробили 83 аборти, у віці 15-17 років – 2 249.
Читайте також: Європарламент схвалив резолюцію про право на безпечний аборт
2014 року кількість абортів знизилася до 109 358 за рік. Жінки у віці 20-34 років зробили 80 506 абортів, у віці 18-19 років – 4 653 аборти, у віці 15-17 років – 1 111 абортів, а у віці до 14 років – 51 аборт.
За 2020 рік зафіксували 61 048 абортів: 42 044 – у жінок у віці 20-34 років, 1 835 – у віці 18-19 років, 538 – у віці 15-17 років. Дівчата до 14 років зробили 35 абортів.
Олена Луцюк, практична психологиня «Обласного перинатального центру» Запорізької обласної ради, називає переривання вагітності в неповнолітніх своєю «хворою» темою. По-перше, часто рішення про аборт ухвалюють батьки чи опікуни дівчинки, навіть не запитуючи її згоди. А по-друге, часто дівчата підліткового віку майже нічого не знають про контрацепцію, культуру згоди, а також мають проблеми з власною ідентичністю.
Що стосується смертності, то ситуація така: 2010 року після абортів померли 14 жінок, у 2011 – 5, в 2012 – 6, у 2013 – 5, у 2014 – 3, у 2015 – 4, у 2016-2019 – по одній за рік, у 2020 – 4.
Досвід інших країн
Країни світу поділяються на ті, де:
- повністю забороняють проведення абортів (Афганістан, Ангола, Бангладеш, Венесуела, Єгипет, Індонезія, Ірак, Ліван, Нікарагуа, Оман, Парагвай);
- дозволяють проведення абортів за медичними показаннями (Алжир, Аргентина, Болівія, Гана, Ізраїль, Марокко, Мексика, Нігерія);
- дозволяють аборти за медичними та соціально-економічними показаннями (Англія, Індія, Іспанія, Люксембург , Японія, Фінляндія);
- закріплюють свободу проведення аборту (Австралія, Албанія, Бельгія, Німеччина, Греція, Італія, Норвегія, Україна, Росія, Молдова).
США
Правове регулювання абортів наразі активно змінюється у США. 1973 року, після розгляду Верховним судом справи Роу проти Уейда, суд встановив конституційне право на переривання вагітності. Відтоді за законодавством США окремі штати можуть самостійно ухвалювати закони щодо дозволу чи заборони абортів.
2019 року в п’яти штатах заборонили аборти. Це спричинило велику кількість протестів. Найсуворіше покарання у штаті Алабама, там аборт набудь-якому терміні вважається злочином. Цікаво, що жінки, які вдалися до аборту, не несуть кримінальної відповідальності, а на лікарів, які проводять такі операції, чекає ув’язнення на термін від 10 до 99 років.
Днями в Техасі набув чинності закон про заборону проведення абортів після шостого тижня вагітності, тобто коли у плоду з’являється серцебиття.
Польща
У Польщі минулоріч Конституційний суд визнав незаконним положення, яке дозволяло жінкам перервати вагітність у випадку виявлення у плода важкого та незворотного дефекту або невиліковної хвороби, яка загрожує його життю. Польське законодавство щодо цього питання й раніше було одним із найсуворіших, а зараз аборти дозволені лише у випадку зґвалтування, інцесту або загрози здоров’ю та життю матері.
Молдова
Національна гендерна експертка Марія Дмитрієва розповіла про спрощену процедуру переривання вагітності на ранніх термінах у Молдові:
«Коли там були карантинні обмеження, жінки з віддалених районів могли отримати консультацію в лікаря/ки за допомогою телемедицини або просто телефоном. Якщо протипоказань до переривання вагітності немає, то протягом доби їм надсилали препарат для медикаментозного аборту. Наступного дня медики зв’язувалися з жінкою та перевіряли, чи нормально пройшла процедура. За потреби жінка могла отримати направлення до лікарні», – резюмувала експертка.
Що каже законодавство?
В Україні можливість штучного переривання вагітності доступна, зокрема завдяки ст. 3 Конституції. У ній ідеться про те, що «людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю». Відповідно, ніхто не може обмежувати це невід’ємне право людини, а держава має сприяти покращенню життя та здоров’я.
У ч. 6 ст. 281 Цивільного кодексу України зазначається, що штучне переривання вагітності може здійснюватися за бажанням жінки при терміні вагітності до 12 тижнів. А у випадках, встановлених законодавством, штучне переривання вагітності може бути проведене при вагітності від 12 до 22 двох тижнів.
У постанові Уряду №144 від 15.02.2006 «Про реалізацію статті 281 Цивільного кодексу України» йдеться про те, що підставами, за наявності яких можливе штучне переривання вагітності, строк якої становить від 12 до 22 тижнів, є низка хвороб.
Відповідно до наказу Міністерства охорони здоров’я №423 проведення процедури штучного переривання небажаної вагітності у вагітної жінки віком до 14 років здійснюється за заявою її законних представників та за згодою неповнолітньої особи.
Читайте також: Не буду сперечатися з жінкою, але забороню аборти
Законодавством передбачені певні обмеження щодо проведення аборту чи стерилізації. Зокрема ст. 134 Кримінального кодексу України передбачає покарання за такі діяння:
- проведення аборту особою, яка не має спеціальної медичної освіти (покарання – штраф від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від 100 до 240 годин, або виправні роботи на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до двох років);
- примушування до аборту без добровільної згоди потерпілої особи (покарання – обмеження волі на строк до п’яти років або позбавлення волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого);
- незаконне проведення аборту, що спричинило тривалий розлад здоров’я, безпліддя або смерть потерпілої особи (покарання – обмеження волі на строк до п’яти років або позбавлення волі на той самий строк);
- примушування до стерилізації без добровільної згоди потерпілої особи (покарання – обмеження волі на строк до п’яти років);
- дія, передбачена частиною четвертою цієї статті, якщо вона спричинила смерть потерпілої особи чи інші тяжкі наслідки (покарання – обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк).
У деяких випадках покаранням також є позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Як в Україні відстоюють право на аборт?
Із огляду на те, що релігійні та консервативні рухи повсякчас прагнуть просунути законопроєкт щодо заборони абортів в Україні, є велика необхідність захищати це право постійно.
Днями з’явилася ще одна загрозлива ініціатива – представники Всеукраїнської ради церков і релігійних організацій та члени міжфракційного об’єднання «Цінності. Гідність. Родина» вирішили співпрацювати з метою розв’язання державно-церковних відносин. Разом вони планують внести на розгляд парламенту законопроєкт, який дозволив би лікарям та медичному персоналу відмовитися від участі в перериванні вагітності з міркувань совісті.
Керівниця аналітичного відділу Асоціації жінок-юристок України «ЮрФем» Катерина Шуневич зауважила, що в парламенті вже були деякі пропозиції врегулювати це питання на законодавчому рівні. Зокрема йдеться про законопроект №6747 від 17.07.2017, який стосувався права медичного працівника на відмову від проведення аборту через світоглядні чи релігійні переконання.
«Про доцільність таких змін можна дискутувати, маючи у фокусі, що йдеться про баланс між правом пацієнта на медичну допомогу та вільний вибір лікаря і правом медичного працівника як індивіда на свободу совісті та певні релігійні переконання. Проте станом на сьогодні відмова лікаря від здійснення штучного переривання вагітності з міркувань совісті, зокрема світоглядних та релігійних переконань, не передбачена у законодавстві», – пояснила Шуневич.
Також експертка додає, що Міжнародне законодавство (Декларація щодо медичного аборту 1970 року) наголошує, що медичний працівник, який через свої погляди не може призначити й виконати аборт, може відмовитися від проведення цієї операції лише за умови, якщо забезпечить продовження медичної допомоги кваліфікованими колегами.
Читайте також: Депутата-священика Дедюхіна відсторонили від літургій після сексистських заяв про аборти
Марія Дмитрієва зазначає, що репродуктивне здоров’я – це та сфера, де жінок легко взяти під контроль і позбавити можливості самостійно вирішувати, коли та скільки дітей народжувати.
«У нас кожна партія, окрім «Слуги народу» та «Голосу», в той чи інший момент намагалася просунути заборону абортів. Тому нам не можна розслаблятися. Ми не можемо дозволити собі вірити, що наші чоловіки настільки прогресивні, що вони не заборонять аборти за першої можливості, коли вона в них з’явиться», – каже Дмитрієва.
Про право жінок на аборти активіст(к)и заявляють на різних правозахисних заходах. Наприкінці минулого року українки/ці виходили на підтримку польських жінок, наголошували на необхідності доступної контрацепції та можливості перервати небажану вагітність. На акції виходили й ультраправі опоненти – скандували «Deus vult» (у перекладі з лат. «Божа воля»), читали молитви й кричали про гріх, дітовбивство тощо. Подібне дійство відбувається й на Маршах жінок.
Психологічна підтримка жінок після аборту
В Україні немає обов’язкових передабортних та післяабортних психологічних консультацій, але іноді лікарі вдаються до тиску, вмовлянь та погроз, аби переконати (або, скоріше, змусити) жінку залишити небажану вагітність.
Катерина Шуневич каже, що міжнародні стандарти та практика наголошують на важливості кожної з держав забезпечити належне право на самостійне вирішення жінками питань, що стосуються їхнього сексуального та репродуктивного здоров’я, без насильства, примусу та дискримінації. Це зокрема стосується й абортів.
«Одна справа, коли особа, яка звертається до медичного закладу, отримує всю необхідну інформацію про процедуру проведення такого медичного втручання та можливі наслідки згідно з медичною точкою зору. І зовсім інша, коли особа, яка повинна була б надати таку інформацію, на основі свого досвіду чи моральних переконань відмовляє від проведення аборту чи принижує жінку через її вибір. Друга ситуація недопустима, адже порушує межі професійної етики медичних працівників, зазіхає на честь та гідність жінок, їхнє право на отримання належної медичної допомоги та інформації про неї», – зазначила експертка.
Читайте також: Курс із «Основ сім’ї» для школярів: «за» та «проти» ініціативи
Психологиня Олена Луцюк наголошує, що внаслідок переривання вагітності може виникнути «післяабортний синдром», який характеризується емоційною нестабільністю, почуттям провини, гнівом, злістю та образою на себе.
«Переживання цієї втрати може початися ще з лікарні. Я бачила, як приходячи на аборт, жінки плакали, бо не могли зберегти вагітність через якісь соціальні проблеми, стан здоров’я чи тиск рідних. Але такі переживання можуть і не виникнути, якщо жінка сприймає аборт як позбавлення від проблеми. Наприклад, якщо вона ніколи не хотіла дітей або не планує народжувати саме зараз. Із часом сприйняття цієї ситуації може також змінитися», – розповіла фахівчиня.
Аби пережити «післяабортний синдром» жінки занурюються в нові стосунки, роботу, народжують інших дітей. Луцюк переконана, що кожна жінка має свій арсенал способів того, як пережити таку втрату – переплакати, розповісти подрузі чи просто прийняти це. Психологиня також радить раціоналізувати, пояснити самій собі, чому жінка так вчинила. Мовляв, «так, у моєму житті був такий досвід, і в той момент це рішення було правильним».
Яна Радченко,
