Повага
Колонки

Життя після пологів

Майже рік тому я дізналася, що стану мамою. Думки в голові випереджали час, і я з перших місяців вагітності почала готуватися. Пощастило, що в моєму оточенні було багато дівчат, які щойно народили. Спілкувалася з ними, пройшла курси підготовки до пологів, прослухала десятки лекцій онлайн та офлайн, перечитала топові книги… Тож за дев’ять місяців інформації зібралося чимало, встигай тільки фільтрувати. 

А фільтрувати було що. Не думала я, що аж так поверхово в нашому суспільстві окреслена роль батька. Натомість вражає, як багато повинна вміти й робити мама для дитини, для себе, для сім’ї. 

Життя після пологів - колонка Алли Сафонової

Партнерські пологи й те, що після них

Почнемо з партнерських пологів, адже зараз ця практика стрімко набирає популярності. Партнерські пологи, як виявилося, — це красива казка, що демонструє нам “успішні” пари. Усі прагнуть, аби чоловік перерізав пуповину, а фотограф зафільмував сльози радості новоспеченого татуся. Далі пост щасливих облич летить на фейсбук, коментарі з вітаннями, “лайки”, ну і, в принципі, все. Програма максимум чоловіка виконана, чи як?

Додамо пафосну виписку з пологового, тридцять три троянди, повітряні кульки, і тоді точно все. Але це “все” тільки починається за порогом дому. І тоді розумієш, що на курсах готували до пологів, а не до життя. Просто не казали, що буде далі. Не казали, що “партнерські пологи” не дорівнює “партнерському догляду за дитиною”. Що присутність чоловіка потрібна не так під час пологів, як у важких і виснажливих буднях.

Читайте також: Пологи в Україні: мізогінія, страх і насильство над жінками

Тримати дружину за руку під час переймів — важливо, не сперечаюся. Але набагато важливіше тримати вашу дитину, коли тобі буде важко вставати перший місяць. 

Пуповину перерізати —  нехитре діло (навіть якщо боїшся крові). А от нарізати інгредієнтів і зварити молодій мамі суп, дати їй можливість відпочити — це наше суспільство сприймає як подвиг, а це має бути нормою.

Запостити фотку —  дуже мило для інших. Куди миліше буде дозовано запрошувати на гостину батьків та ставати на захист своєї дружини, якщо вона не схоче безкінечно заварювати в каструлі череду й ромашку, щоб купати дитину. І знаєте, дівчата, ми маємо на це не лише моральне право, але й нам треба враховувати той факт, що купання у травах можуть бути такими ж шкідливими, як і корисними.

Він іде вулицею з візочком, і всі такі: “Оце молодець”. Але це неважко: дитина спить, ти взяв каву й гуляєш. А от устати вночі на плач маляти, поміняти памперс, поколихати, а не будити втомлену дружину, кажучи: “Ти шо, не чуєш, що дитина кричить”.

Я бачила багато щасливих фото молодих мам у соціальних мережах, які писали про необхідність партнерських пологів. А потім бачила їхні змучені від утоми обличчя, коли ми зустрічалися покавувати. Бо пологи закінчилися, а життя тільки почалося…

Навіщо мам примушують усе встигати в декретній відпустці

Навіть не думай вважати себе успішною мамою, якщо ти не робиш йогу о шостій ранку, а потім сніданок чоловікові за рецептом Клопотенка (бо зараз так модно), сто процедур для обличчя, волосся, тіла, кілька десятків курсів догляду за дитиною… Підставляйте у список своє. Але це не своє, це нав’язане картинкою в соціальних мережах, і воно не має нічого спільного з реальністю.

Це саме те, що змушує тебе встигати все, у той же час не встигаючи нічого. Це коло пекла, вигадане людьми, у яких крім самовихваляння, немає нічого святого. 

Читайте також: “Молода, народиш ще”. Чому українські породіллі не отримують психологічної підтримки в пологових

А ще цікаво, що на новомодних курсах підготовки до батьківства часто звучить: жінка не повинна розчинятися в дитині, треба й чоловікові увагу приділяти. Ви серйозно?! Налаштовувати так жінок ще з вагітності, щоб вони були точно впевнені: ні в якому разі не можна просити міняти підгузник дитині, бо це “моя робота” під гучною назвою “декретна відпустка”. А потім із останніх сил “приділити чоловікові увагу”. Але я й досі так і не зрозуміла, який прихований сенс у цьому вислові і як саме треба “приділяти увагу”, коли тобі самій потрібна підтримка.

Але хто ж про це думає, коли треба встигнути все?! Бо так склалося, що ми переважно чуємо словосполучення “жінка повинна”. Це з серії крилатих висловів на зразок “твоє місце на кухні”, “слідкуй за дитиною”, “а щось поїсти в нас є?”

І як вишенька на торті — чомусь неодмінно треба загнати жінку в куток, дорікаючи, що вона не розвивається в декреті, а в голові в неї лише підгузки. Водночас присікти будь-яке намагання влаштуватися на роботу або започаткувати свою справу, аргументуючи: “Та шо ти придумала, а за дитиною хто дивитиметься?!” Привіт, коло пекла, вже вдруге…

“Він тобі допомагає?”

Партнерство — це й після пологів також

На запитання: “Він тобі хоч допомагає?”, — я відповідаю, що ні. Чоловік повноцінно доглядає за дитиною, як і я. Бо це наша дитина, а не лише моя. Він не питає, що на вечерю, коли бачить мене без сил, а мовчки готує сам. Прибирає за котом, а не гукає мене.

Вихідні ми проводимо разом, і не тому, що він не любить риболовлю, а тому, що навіть якби любив, ходили б ми туди втрьох. Бо партнерські пологи для нас тривали лише день, а партнерство в житті —  постійно.

Взагалі партнерство — така річ, без якої не бути нам, дівчата, щасливими. І якщо партнерство було на пологах, чому ж потім так багато жінок забувають, що воно має продовжуватися й далі?

Алла Сафонова 

Схожі записи

Чим рух за права людини корисний для сучасної Церкви?

Про Наталку

Недостатньо *ука як для керівниці

1 comment

Олена 14 Квітня 2021 at 11:39 pm

Дуже влучно написано. Особливо про партнерські пологи. День пологів це одне, а все що після має продовжуватися постійно. Партнерство – постійно.

Коментарі закриті.