Image default
Статтi

Як поважати вагітних, або чому сказати «який у тебе місяць» та «ти ж майбутня мама» некоректно

Нас із дитинства вчать – вагітним треба поступитися місцем у громадському транспорті, пропускати без черги та дбати про них усіма можливими способами. Але де межа між турботою та порушенням особистих кордонів і чому “невинні” на перший погляд запитання чи ритуали можуть налякати, образити або навіть спровокувати конфлікт.

Про те, яка поведінка неприпустима та як правильно діяти, розповіли вагітні жінки або жінки, які нещодавно народили.

Катерина Жук, 40 років, мати трьох дітей, останній народився цьогоріч. Директорка моніторингової організації Charity tuner

Останні дві вагітності я курила. Відкрито. Я не робила ніякої таємниці з цього. Це було моє усвідомлене рішення, яке я ухвалила, консультуючись зі своїм лікарем. Я намагалася кинути під час першої вагітності – у результаті лягла під крапельниці й мало не втратила дитину. Різко кинути палити під час вагітності – не завжди безпечно. Утім, кого це цікавить – головне дати пораду, про яку не просили.

Моя мінімальна відповідь була такою: “Ви ж не лікар, правда? Навіщо ви кажете мені про здоров’я?” Критичний випадок у мене був під час моєї третьої вагітності. Малознайома людина сказала щось на кшталт: “Як народиш – дай цигарку своїй дитині”. Я просто розвернулася й пішла геть. Як ще реагувати на цю дурість?

Це феномен: усі довкола вагітної жінки вважають себе експертами. Навіть ті, хто жодного разу не народжував. Унікальне явище. Ті, в кого немає дітей, переконані, що їм зрозуміліше, ніж моєму лікарю чи мені.

Я вважаю, що правильно в таких випадках реагувати банальною фразою: “Йди в дупу”. А як ще вчити людей поважати твої особисті кордони? Емоційна, логічна чи будь-яка інша відповідь просто проходить повз вуха.

Усі на роботі намагалися мені завжди пояснити, що я маю відпочивати. Від чого? Від свого життя? Я хвора? Я ненормальна? Вагітність це не хвороба. Я доросла жінка. Якщо я потребую відпочинку в будь-якому стані – вагітному, не вагітному, будь-якому іншому – я зможу вирішити.

Уяви, ти навіть не можеш писати на фейсбуці, щоб не отримати порад “експертів”. Моя робота полягає в тому, що я перевіряю історії зборів коштів на хворих дітей. Коли я черговий раз написала пост про дитину, якій була потрібна допомога – почалося: “Катя, тобі не можна таке”. Яке таке? Я займаюся “таким” 10 років, а зараз мені “таке” більше не можна? Хто сказав?

Я не розумію, звідки люди беруть списки, що можна, а чого не можна вагітним. Хтось поклав їм цю інформацію так глибоко, що вони не можуть зупинитися і транслюють це на всіх підряд.

Це не турбота –це бажання поляскати язиком. Турбота –це коли співробітники державної установи виносять тобі стілець або просять чергу пропустити тебе. Турбота – це коли подруга телефонує й каже: “Тобі треба щось у магазині? Я можу привезти.” Без порад, цінних вказівок.

Свої кордони треба захищати. Людей, які постійно намагаються вторгнутися у твій особистий простір, забагато. Це не невинні жарти “ой, а коли наступну дитинку зробите”, “там де три, там і чотири”. З тієї ж опери, коли дітям кажуть “посидь у дяді на колінах” або коли жінкам у 35 нагадують про “часікі”. Це хамство, це невихованість, це рагулізм. Я захищаю свої кордони, для мене це комфорт. Це те саме, що сказати людині, яка дихає вам у потилицю у черзі: “відійдіть на крок назад, ви мені заважаєте”. Чому хтось має безкарно йти, якщо він вліз у мій особистий простій – хай вчиться повазі до інших, повазі до мене, до моїх дітей.

Коментар експертки з комунікації Тетяни Трощинської:

Найчастіше особливості у спілкуванні з вагітними проявляються, коли стає фізично помітний живіт. Частина людей думає, що необхідно обов’язково відреагувати на цей стан. Іноді саме звідси з’являються недоречні поради – таким чином люди показують “я бачу, твій стан” та “я впевнений\на, як поводитися”. Пам’ятайте, що ви спілкуєтеся з людиною, у якої є потреби й інтереси, а не з її станом. Простіше – говоріть із жінкою, а не з животом.

Якщо ви не можете втриматися й дуже хочете дати пораду – запитайте “чи потрібен тобі мій досвід?” Наявність досвіду може зробити пораду корисною, відсутність – ні. Винятки – фахівці. Не давайте порад незнайомим людям, якщо у вас їх не просили. Вагітним я б радила переривати поради фразами “дякую, я не потребую вашої поради” або “дякую, я впораюся сама”. Це не означає, що люди припинять радити.

Євгенія, власниця бренду одягу

Кожна людина, коли розуміє, що ти вагітна, починає давати тобі поради: не сідай за кермо, не їж, не пий, їж, пий, не їж сиру рибу, не роби макіяж, не фарбуйся. Утім, усі ці поради мене не обурювали.
Протягом вагітності я вирішила злітати до Італії, аби придбати нормальний і красивий одяг для вагітних. Звичайно ж, почула “не літай, вагітним не можна”.

Насправді заборони літати для вагітних немає, але є “поради”. Я досі пам’ятаю, як через це свекруха довбала мого тодішнього чоловіка. Мені це видавалося кумедним, хоча і дратувало. Конфлікт виник на підставі забобонів. Для мене єдиним авторитетом тоді був лікар, який сказав “можна”, адже це було безпечно – незважаючи на мої проблеми з серцем. Я полетіла.

Висновок, який я винесла з материнства, такий: що б не робила людина – це її рішення. Ми не знаємо її мотивів, а відтак не даємо їй порад, поки нас про це не просять. І це правило працює не тільки з вагітними, а й з усіма людьми. Це ж стосується й мене – потрібна допомога, порада – я прошу, а потім реагую, якщо навчають життя без прохання – «посміхаємося й махаємо».

Нічого надзвичайного під час вагітності з погляду дискримінації зі мною не трапилося. Єдине, чого я не очікувала – це соціальної ізоляції. До вагітності я була ініціатором усіх зустрічей, походів кудись, які часто закінчувалися в барах. Під час вагітності мої пропозиції про прогулянки, походи на лекції або посиденьки в барі, коли я п’ю томатний сік, друзі сприймали без ентузіазму. А після пологів більшість побачилися зі мною один черговий раз і повільно пропадали з обрію. Я нікого не звинувачую, прекрасно розумію, що у вагітної жінки, чи у жінки, яка нещодавно народила, інший ритм життя: від пересувань до сприйняття. Я нікого не грузила своїм токсикозом, гормональними сплесками чи лактацією. Я розуміла, що точок зіткнення з друзями буде менше – але я не очікувала, що це “менше” зведеться до нуля.

Я нічого з цим не робила – прийняла як факт, спілкування дещо відновилося через кілька років, але здебільшого перетворилося на взаємні лайки в соцмережах.

Коментар експертки з комунікації Тетяни Трощинської:

У будь-якій комунікації слід пам’ятати, що ми комунікуємо з людиною, а не станом. Так, жінка може бути зосереджена протягом певного часу на інших темах, почуватися більш втомлено, може працювати завзятіше, ніж раніше, і з головою занурюватися в усі сфери життя. Не робіть висновків за вагітну жінку. Ви можете продовжувати говорити на ваші звичайні теми, якщо вагітній буде некомфортно – вона про це скаже. Немає нічого поганого в тому, щоб сказати “знаєш, мені не цікава ця тема, я зараз можу думати тільки про дитяче харчування”. І тут є такий важливий момент. Нам іноді здається, що наші інтереси розбіглися. Якщо виникло таке відчуття – про це варто поговорити. Скажіть: “Зараз у мене трохи інші пріоритети”. Жодної проблеми чи образи в цьому немає. Це означає, що ви зможете повернутися до комунікації, а не просто зникнути.

Наталя Гарипова, сценаристка, стендап комікеса

Найпоширеніше, що я чую від абсолютно будь-яких людей – це “ну, зрозуміло, у тебе ж гормони”. Найтупіше в цій ситуації те, що твоє обурення тільки підтвердить це твердження. Річ у тім, що я апріорі дуже емоційна, це видно на сцені, і гормони, в тій ситуації, яку люди намагаються перетворити на “гормональну”, абсолютно ні до чого.

У соцмережах люди не відчувають межі. До того ж, у багатьох емоційний інтелект на дуже низькому рівні – і це дає комбо з недоречності й вульгарності. У коментарях зовсім незнайомі люди питали мене: “а місяць який?”, “Коли народжувати?” і “від кого?”

У соцмережах є конкретні типажі. Наприклад “домогосподарки-тріумфаторки”. Вони зазвичай радіють: “Нарешті ти зрозумієш, що таке дитина, а не ось ці твої жарти про какашки”. Для мене це звучить так, наче чомусь саме я винна у виборі, який вона зробила у своєму житті. Це те саме, якби на мене образився підприємець, який вирішив продавати в 2020 році спінери.

Дуже лякає типаж “добрячки”, які пишуть щось типу “бережіть свій животик” або “в цьому віці потрібно бути акуратною”. Люди не розуміють, що у вагітної й так високий рівень тривожності, без “порад” і “дивної ніжності”.

Але найбільше мене радують “провидці”. Одна дівчинка мені в коментарях написала: “Я ще в липні знала, що ти вагітна”. Ем… Я завагітніла у вересні…
Для багатьох людей вагітність перетворюється на визначальну рису твоєї особистості. З усіма кліше, які передбачені. Як геї в перших американських серіалах. У цих персонажів не було характеру, а єдиною їхньою характеристикою була сексуальна орієнтація.

Некоректні зауваження від близьких або знайомих заганяють тебе у ступор. Тобі ж здається, що всі люди адекватні, і ніхто не хоче тебе образити. Загалом я зрозуміла важливу річ: якщо це близька людина – я пояснюю їй, що я відчуваю після некоректних заяв або жартів. Інших – ігнорую.
У соцмережах я іноді відповідаю на недоречні коментарі. Наприклад, дівчина написала під моїм постом “це у вас гормональне”, а я запитала в неї “ви вважаєте доречним вказувати людині на її гормональний стан?”, вона вибачилася. Я так зробила, бо це була чесна відповідь на неприємний коментар. Наступного разу людина подумає – чи писати щось таке. А може хтось ще задумається.

Здебільшого люди не емпатичні. Їм складно співпереживати або хоча б чути інших. На це треба багато ресурсу. Набагато легше пожартувати про “полуницю вночі” або “квашені помідори з салом”, які я начебто їм.

Коли я запостила в Інстаграм торт у вигляді вагіни, з якої видніється голова дитини, мені написали в коментарях щось типу: “Ви що! Ви ж майбутня мати!” В цьому немає жодного сенсу. Я не бачу нічого образливого ні у вагіні, з якої реально вийде ця дитина, ні у торті. Таких людей у моєму житті завжди було багато, просто “ти ж дівчинка” змінилося на “ти ж майбутня мати”. Цим людям дуже хочеться, щоб світ був побудований під них, під їхню “високу планку”, до якої я – жива, звичайна, нормальна людина без ОКР – ніколи не дотягну.

Коментар експертки з комунікації Тетяни Трощинської:

Отримувати недоречні, образливі чи хейтерські коментарі в соцмережах – неприємно. Наша болюча реакція на них і рефлексія – це норма. Утім, ви маєте розуміти: люди, які недоречно або з хейтом коментують пости в соціальних мережах, таким чином вирішують власні емоційні проблеми. Коментарі говорять не про вас, а про людину, яка їх пише.

Якщо ж ви отримуєте непотрібні поради – можете сказати “дякую, я не потребую ваших порад”, “дякую, але я знаю, як саме впоратися з цією проблемою”. Найважливіше – у спілкуванні з вагітними жінками пам’ятати, що вагітність – це стан людини, в якої є інтереси, проблеми й потреби. Можливо, не завжди треба реагувати на стан людей. Якщо вам здається це доречним, ви добре знаєте людину – спитайте “Як справи? Ви очікуєте на дитину?”, але якщо ви бачите, що з вами не хочуть обговорювати цю тему – не тисніть.
Спілкування має бути двостороннім, якщо є діалог – добре, якщо спілкування виглядає, як ваш монолог – задумайтеся.

Валерія Широкова

Схожі записи

Уривок із книги «Чоловіки про фемінізм» Майкла Кіммела та Майкла Кауфмана

admin

Жінки та чоловіки: як забезпечити усі потреби під час пандемії?

admin

«А з ким дитина?» або дискримінація та порушення закону на співбесіді до САП

admin

Залишити коментар