25-26 листопада відбувся Український Жіночий Конгрес. Він об’єднає 55 спікерів та спікерок для щорічної дискусії щодо важливих питань політики рівності між жінками та чоловіками. Однією з тем для обговорення стала “Регіональна політика та децентралізація: яка перспектива для гендерної рівності”.
Повага пропонує перечитати докладний виклад дискусії.
Модератори:
Антін Борховський, журналіст Espreso ТБ (Львів);
Анна Дорохова, журналістка Маріупольського телебачення (Маріуполь);
Гості з Києва:
Марина Порошенко, депутатка Київської міської ради, партія Європейська солідарність;
Євгенія Кулеба, депутатка Київської міської ради, партія «Слуга народу»;
Геннадій Зубко, віце-прем’єр-міністр України 2014-2019 років.
Гості зі Льова:
Михайло Цимбалюк, народний депутат України;
Наталія Табінська, співзасновниця та голова сільськогосподарського кооперативу «Фермерська родина»;
Євгенія Бардяк, депутатка Івано-Франківської обласної ради;
Гості з Маріуполя:
Вадим Бойченко, міський голова міста Маріуполь;
Ольга Пікула, голова правління «Маріупольського міського Центру правління та розвитку малого та середнього бізнесу».
Звернення мерки муніципалітету, віце-президентки муніципалітетів у Канаді Стратрой-Карадок Джоанни Вандерхайден.
«Ми представляємо дві тисячі муніципалітетів – це 90% населення Канади. Я знаю, що Україна має приблизно 11 тисяч муніципалітетів, і вперше в Україні понад 30% жінок долучилися до місцевих рад. Канада підтримує діяльність України в питаннях реформи децентралізації та інших реформах. Ми працювали спільно понад 10 років над реалізацією різноманітних проектів, над просуванням належного управління і просуванням жінок-лідерів. Наші місцеві лідери та експерти ділилися своїм досвідом із 28-ма українськими містами, зокрема із Асоціацією міст України. Ми пишаємося тим, чого ми досягли в Україні. Ми зобов’язалися надавати допомогу і ми здійснюємо надання цієї допомоги на місцевому q міжнародному рівні для жінок-лідерів. Ми працюємо над рівноправ’ям і намагаємося забезпечити представництво від 40% до 60% жінок. Зокрема, даємо підтримку тим жінкам, які хочуть брати участь у виборчому процесі. Ми називаємо нашу стратегію з реалізації рівноправ’я: «Керуй. Проводь. Реагуй». Ми прагнемо допомогти жінкам, які беруть участь у виборчому процесі, щоб вони перетворилися на зразок для інших поколінь. І ми справді пишаємося партнерством, якого ми досягли між Канадою і Україною. Втім, багато ще треба зробити».
Що думають міські голови про перспективи гендерної рівності у перспективі децентралізації?
Вадим Бойченко: Маріуполь показує хороший приклад гендерного балансу з точки зору рівності. Ми підтримали всі законодавчі ініціативи стосовно розподілу депутатських крісел, і наші партії також витримували гендерний баланс – 60/40, що прописано в «Законі про місцеве самоврядування». За результатом ми отримали 30% жінок – і це ті практики, які ми бачимо сьогодні в Канаді, у Європі. І як квінтесенцію цього процесу ми бачимо те, що секретарем міської ради вперше за всю історію незалежності України в Маріуполі стала жінка. Це Ксенія Сухова, яка п’ять років працювала заступником міського голови. Вона займалася соціальною сферою й медициною. За її управління ми побачили, як почала системно змінюватися медицина, ми побудували кардіо-судинний центр. Вона особливу увагу приділила напрямку матері й дитини, ми побачили, що з’явилися регіональні напрямки дитячої інфекції, хірургії і травми, яких не було у Маріуполі і які сьогодні обслуговують 100 тисяч дітей. З’явився дитячий діагностичний центр. І коли ми зустріли пандемію, Ксенія Сухова однією з перших узяла на себе лідерство: організувала щоденні широкі ради з лікарями-інфекціоністами, з керівниками клінічних лікарень, з якими розробили чіткий алгоритм дій, як ми будемо протистояти COVID-19. Сьогодні вона розширила свої повноваження, і я впевнений, що в неї все вийде.
Також яскравий представник жіночого лідерства – наша Ольга Пікула. Ця людина пройшла шлях від початку бізнесу до формування бізнес-середи і взяла на себе роль у формуванні бізнес-осередку нашого міста. Ми відкрили перший центр МСБ тут, на сході нашої країни. Ми популяризуємо наших маріупольських бізнесменів, зокрема маємо програму «Купуй маріупольське», а за підтримки наших американських та канадських партнерів ми отримали ті інструменти, якими раніше не володіли.
Таким чином, на успішних прикладах ми бачимо, що сьогодні жіноче лідерство вже стає нашим фундаментом, основною нової економіки розвитку нашої країни.
Київські жінки на місцевих виборах продемонстрували впевнене лідерство – очолили списки своїх партій до Київської міської ради. Що надихнуло вас на цей крок?
Марина Порошенко: Це справді дуже відповідальний крок, і я робила це свідомо. Бачачи, як зараз руйнуються всі ті досягнення, які ми так важко відбудовували протягом п’яти років, неможливо було просто стояти осторонь. І на місцевому рівні важливо було зробити кроки по збереженню необхідних реформ в Україні, які зараз дуже часто не може захистити центральна влада.
Однією з таких реформ є децентралізація, яка дала нам можливість провести по всій Україні успішні місцеві вибори за новим законодавством, що містить дуже чітку гендерну квоту. Зараз просто неможливо подати документи партіям, якщо не зберігається співвідношення 2/3 участі жінок і чоловіків у кожній п’ятірці. Таким чином ми можемо сьогодні спостерігати, що до нового складу Київської міської ради долучилося 39 жінок-депутаток. Це вдвічі більше, ніж у минулому скликанні. І я думаю, що вони справді займуть свою активну гідну позицію у вирішенні київських проблем, яких зараз дуже багато.
Безумовно, Європейська солідарність – це та сила, яка є послідовною у відстоюванні європейських принципів, і вона відстоюватиме гендерну рівність, яка є одним із таких принципів. Ми можемо на прикладі Верховної Ради показати, що в нас там дуже активна жіноча команда ЄС, яка є, до речі, співзасновницею цього Конгресу, на якому ми присутні. Це і Марія Іонова, і Ірина Геращенко, і Іванна Климпуш-Цинцадзе та багато інших представниць нашої опозиційної, але дуже потужної команди у ВР. Я думаю, це буде прикладом нашого консенсусного рішення в новому скликанні Київської міської ради, коли ми в повному складі наших жінок-депутатів зберемося й вирішимо, як далі просувати питання гендерної політики. І недарма саме Київ минулого року долучився до Європейської хартії рівності жінок і чоловіків у місцевому самоврядуванні.
Євгенія Кулеба: Для мене це було свідоме і природне рішення. З 2014 року я очолюю ГО «Місто-сад», я її засновниця. Ця організація якраз працює з темою міст. Наш фокус – це створення публічних просторів і активізація громад у різних регіонах України. Також ми працюємо з темами культури, освіти, реалізовуємо світоглядні проєкти. Тому я давно думала, що хотіла би спробувати себе в політиці.
Якщо ти працюєш у громадському секторі й реалізовуєш дуже успішні проєкти, ти усвідомлюєш, що для ефективнішої реалізації потрібна завжди синергія. Я хочу розказати, наскільки багато є крутих ініціатив у громадському секторі, і максимально залучити громаду до управління містом.
Можу сказати, що ми – фактично єдина організація, яка оцінює публічний простір міст із точки зору гендерної чутливості. Це і безпека, і рівень освітлення, і рівень доступності для маломобільних груп, та інші питання, які пов’язані з темою гендеру. Я абсолютно точно знаю, що треба робити з містом. У місті Києві, наприклад, є стратегія, яку потрібно оновлювати з урахуванням теми гендеру, бо вона в ній не розкрита. Водночас є гендерний портрет міста Києва, розроблений 2018 року, але він також потребує перегляду. Потрібно уважніше працювати з темою доступності та з темою безпеки. Наприклад, у Києві багато підземних переходів, і це, з точки зору доступності і безпеки, у першу чергу жінок, дуже важливі об’єкти. Тому я буду ініціювати реалізацію проектів і голосування рішень, які працюватимуть із темою гендерної рівності в Києві.
Яку можна побачити динаміку у просуванні гендерної рівності, зокрема з урахуванням останніх місцевих виборів 2020?
Михайло Цимбалюк: Україна зробила крок вперед стосовно гендерної рівності. Насамперед депутатами IIIV скликання було прийнято у першому читанні Виборчий кодекс, а наше скликання – ухвалило загалом. І ці вибори відбулися саме за принципом нового Виборчого кодексу. Таким чином кожна політична сила була змушена дотримуватися виборчої квоти при реєстрації кандидатів у депутати. Нині Львівщина представлена десь у межах 37% у всіх радах рівнів жінками. Це велика перемога, бо до цього це було в межах 12%-15%. Зараз тривають установчі сесії районних рад, невдовзі відбудеться сесія обласної ради, і є велика надія, що, можливо, оберуть жінку керівником Львівської обласної ради, що буде вперше в незалежній історії України.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Політика більше не має виключно чоловічого обличчя»: стартував IV Український Жіночий Конгрес
Хочу сказати, що коли я працював на посадах у виконавчій владі, у мене були заступниками жінки, і це моє переконання. Вони відрізнялися від чоловіків своєю виконавчою дисципліною, працездатністю, хоч і працювали вдома, виконуючи свої домашні обов’язки. І так склалася доля, що я підлеглий двох жінок – лідера фракції у Верховній Раді Юлії Тимошенко та голови комітету пані Третьякової. Варто сказати, що складніше бути підлеглим у жінок, ніж працювати керівником у колективах, де є велика кількість жінок.
Взагалі такими темпами через декілька скликань у місцевих радах і у Верховній Раді в нас не буде такого комплексу – чому жінка може стати керівником. І законодавство 40/60 може повернутися так, що 40% депутатів всіх рівнів будуть чоловіки, а більшість – жінки. І місцева влада має створювати умови для того, щоб жінки могли успішно робити кар’єру, але також займалися вихованням дітей. Тобто це будівництво дошкільних навчальних закладів, створення умов, аби діти працювали на групах продовженого дня, а їхні матері мали б можливість успішно працювати у сферах не тільки державного управління, освіти, медицини, а також займатися бізнесом.
Я впевнений, що Україна демонструє хороші темпи щодо гендерної рівності, але дуже важливо, щоб самі жінки сприймали позитивно те, що інша жінка також може бути успішною.
Чи вдалося практично інтегрувати гендерні аспекти при формуванні й реалізації регіональних стратегій у реформі децентралізації?
Геннадій Зубко: Децентралізація – це реформа рівних можливостей — як місцевих громад, так і центру, як жінок, так і чоловіків. Але я наведу конкретний приклад. Пані Марина Порошенко – лідерство по інклюзивності й упровадження по законодавству конкретних кроків. Відповідно, гендерно орієнтоване бюджетування, виділення на це коштів, яке тягне за собою зміну ДБН-ів по інклюзивності споруд, зміну ДБН-ів по дитячих садках, і в наших громад сьогодні є можливості будувати дитячі садки на перших поверхах багатоповерхових будинків. І це нові можливості. Всі місцеві самоврядування сьогодні чекають на гендерний підхід до бюджетування. І зараз при формуванні бюджету на 2021 рік ми побачимо, хто просто каже про працевлаштування жінок, а хто каже про конкретні кроки й закладення в бюджеті тих можливостей, які дадуть вивільнити жіночий ресурс. А жінки зможуть більше приділити уваги тим проблемам, які стосуються дітей, що, наприклад, не можуть піти до дитячого садочка або до школи. Або ми розуміємо, як зараз пандемія вдарила по напрямку жінок, адже закриті дитячі садки, і сфера послуг вдарила по тому, що вони не змогли реалізувати своїх прав. Тому гендерно орієнтоване бюджетування – це був один із кроків нашої стратегії, яку ми починали під час лідерства реформи децентралізації й під час лідерства в країні.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Ми всі хочемо жити в країні, в якій немає розподілу на чоловічий і жіночий світ» – Олена Зеленська
Ми ввели два дуже класних показники: це індекс конкурентоспроможності регіонів та індекс розвитку людського капіталу. От зараз час, коли потрібно впроваджувати індекс гендерної нерівності і побачити, як впливає ця гендерна нерівність на індекс розвитку людського капіталу. Адже будь-який інвестор, який хоче прийти в Україну, дивиться, де є людський ресурс, наскільки він має доступ до освіти, до медичних послуг, до адміністративних послуг. Таким чином для нього стає ясно – чи потрібно йому інвестувати в країну, де є величезна кількість жінок, які не мають можливості вийти з дому і працювати на тих підприємствах, у які він інвестує. Тому це ті речі, які потрібно робити далі.
Чи є розуміння того, що гендерна рівність – це один із індикаторів для інвесторів?
Наталія Табінська: На жаль, на Львівщині програм, які стосуються суто жінок, я не зустрічала. Проте Львівська обласна адміністрація та Львівська обласна рада має програми розвитку, з якими можна почати справу – як жінкам, так і чоловікам. Нам це вдалося цього року – ми утворили кооператив.
Ольга Пікула: Ми розуміємо, наскільки важливе для інвесторів дотримання гендерних можливостей. Ми дуже добре розуміємо, що жінки, які залишаються вдома – це великий пласт економічних можливостей, які ми хочемо задіяти. Тому ми говоримо, що насамперед маємо створити умови, і ми створюємо умови в Маріуполі для того, аби ми взагалі могли б говорити тут про гендерні можливості та взагалі рівні можливості для всіх соціальних груп. Якщо про нас ще п’ять років тому говорили, що Маріуполь – це просто місто поміж двох заводів, то сьогодні ми в журналі Forbs стоїмо на позиції біля Львова, і наші мешканці відзначають, що вони переїхали в нове європейське місто, де є величезні можливості, де є можливості хорошої освіти й можливості для мам віддавати дітей у якісні дитячі садочки. Ще п’ять років тому з міста їхало 70% випускників, а сьогодні ці 70% залишаються.
Яким був шлях успіху до місцевої політики?
Євгенія Бардяк: Я давно задіяна в Жіночому конгресі, спілкуюся з успішними жінками як на місцевому, так і на всеукраїнському рівні. Коли я вперше познайомилася з Українським жіночим конгресом, то мені стало цікаво дослідити, як розвивався жіночий рух на Прикарпатті. І я як заступниця голови обласної організації «Просвіта» завжди думала, що наша організація достатньо консервативна, а виявилося, що ні. Виявляється, ще у ХІХ сторіччі відбувався з’їзд активних жінок у «Просвіті», де вони показували свою позицію тут, в Україні.
Тому я, перебуваючи сьогодні на Українському жіночому конгресі, хочу висловити велику вдячність Олені Кондратюк, яка цю тему гендерної рівності активно розвиває й підносить її на новий якісний рівень. А це той рівень, що створює нам платформу, яка дає можливості, що ведуть до реальних змін. На цій платформі ми, жінки, можемо говорити і слухати одна одну.
