Повага
  • Головна
  • Статтi
  • «Жінкономіка» зазнала невдачі: що не так із системою працевлаштування в Японії?
Статтi

«Жінкономіка» зазнала невдачі: що не так із системою працевлаштування в Японії?

У Японії «жінкономіка» (Womenomics), яку у 2013 році оголосив тодішній прем’єр Сіндзо Абе, значною мірою зазнала невдачі. Абе обіцяв «створення Японії, в якій жінки можуть сяяти».

Нині на кожних 10 чоловіків у парламенті Японії припадає лише одна жінка. Менш як 15% керівних посад у приватному секторі займають жінки. Усе це — лише половина мети, яку хотіли досягти до кінця 2020 року, пише BBC.

«Жінкономіка» не працює?

Колишній прем’єр запевняє, що його політика все ж була успішною. Мовляв, нині у Японії працює більше жінок, аніж будь-коли. Натомість критики стверджують, що Абе й не мав на меті жодного «процвітання» для жінок. Він просто намагався збільшити кількість працездатного населення, яка стрімко падає з 1990-их.

«Протягом десятиліть близько 60% жінок кидали оплачувану роботу після народження першої дитини. Бути матір’ю, яка доглядає за своїми дітьми повний робочий день — оскільки дохід її чоловіка дозволяв утримувати всю сім’ю — традиційно вважалося привілеєм», — пише BBC.

Нині ж жінки почали повертатися до роботи, бо доходів чоловіків не вистачає.

Дані японського уряду свідчать про те, що у 2019 році звільнилися лише 42,1% матерів. Тоді як на ринку праці кількість жінок збільшилася: до 70,9% віком 15-64 років, і до 77,7% віком 25-44 років.

І хоч уряд тиснув на великі компанії для того, аби на керівні посади також брали жінок. Жодних санкцій чи штрафів за невиконання не впроваджували.

«Тому багато жінок застрягли на роботах із частковою зайнятістю або безперспективних у кар’єрному плані. За даними Всесвітнього економічного форуму, дохід японських жінок в середньому на понад 40% нижчий, ніж у чоловіків», — пише видання.

Більш як половина японок не можуть повернутися на той самий кар’єрний рівень, що й до декрету, якщо народжують. При цьому понад половина жінок іде працювати з вищою освітою, як і чоловіки.

Історії жінок

«Якщо ви хочете знову піти працювати, вам доведеться шукати роботу в супермаркеті. Роботу, на яку зазвичай зголошуються студент(к)и на неповний робочий день», — каже Юміко Судзукі, яка працює кар’єрною консультанткою у компанії Warc Agent.

Вона пішла працювати після університету. Працювала в одній компанії з чоловіком. Але саме Юміко Судзукі відмовилася від своєї кар’єри, коли вони з чоловіком почали думати про дітей.

Через 7 років перебування з дітьми вона спробувала повернутися до роботи. Через порожнє за роки виховання дітей резюме їй не вдавалося навіть потрапити на співбесіду. Знадобилося 3 сертифікати спеціалістки, аби отримати роботу на повний робочий день. Нині вона допомагає іншим жінкам відновлювати кар’єру.

Менеджерка групи готелів LOF Hotel Синтія Усуї 17 років сиділа вдома з дітьми. Вона повернулася до роботи у 47 років. Першою роботою після перерви була шкільна їдальня її дочки.

«Уряд витрачає багато грошей на перекваліфікацію чоловіків віком 50-60 років. Але я хотіла б сказати уряду: ви повинні витрачати стільки ж грошей на жінок, які були домогосподарками й намагаються повернутися до роботи», — каже вона.

У чому проблема?

Японія досі працює за системою, яка була створена для відновлення економіки після Другої світової. Великі компанії щовесни наймають нових випускників та випускниць, пропонуючи їм роботу на все життя.

«Якщо ви втрачаєте цей шанс, подати заявку на іншу роботу наступного року може бути дуже важко», — пояснюють BBC.

Великі компанії не схвалюють прогалин у резюме. У країні відбувається війна за таланти, у якій старші за віком працівники та працівниці залишаються поза грою, якщо не почали працювати одразу після вишу.

Кеті Мацуї, яка придумала термін «жінкономіка» під час роботи в інвестиційному банку Goldman Sachs, каже, що система працевлаштування потребує переоцінки. А покращення доступу жінок різного віку та кваліфікацій до роботи покращить і економіку країни загалом.

Нагадаємо, у Японії троє членів Ліберально-демократичної партії вирішили два дні носити 7-кілограмові «вагітні животи», щоб показати чиновникам, із якими проблемами стикаються вагітні жінки.

Водночас консультантка з питань кар’єри Асака Ніхару заявила, що цей експеримент є всього лиш «спектаклем», якщо політики не робитимуть реальних дій для підтримки вагітних жінок.

Схожі записи

Зґвалтування і помста: Мистецтво як спосіб рефлексії травматичного досвіду

Більше фемінітивів, але менше експерток: що показав моніторинг регіональних медіа?

Оголошено конкурс на кращий гендерно чуйний матеріал