Громадська організація «Жінки в медіа» опублікувала дослідження «Недооцінена загроза: гендерна дезінформація щодо українських журналісток». Його провели з метою дослідити явище гендерної дезінформації в Україні, акцентуючи на специфічних загрозах, що постають перед українськими медійницями під час виконання журналістської роботи.
Авторки дослідження — медіакспертка, голова громадської організації «Жінки в медіа» Ліза Кузьменко й докторка філологічних наук, професорка Національної академії Служби безпеки України Лариса Компанцева. Дослідниці наголошують, що їхня публікація — «одна з перших ґрунтовних спроб дослідити питання гендерної дезінформації, зокрема щодо українських журналісток, під час російської військової агресії в Україні».
Читайте також: «Гарем главкома». Як я стала головною ескортницею та пропагандисткою у Росії
«Через відсутність уваги до проблеми гендерної дезінформації як з боку держави, конкретних інституцій, почасти медіа, жінки, які піддаються інформаційним атакам, змушені сам на сам боротися із проблемою і її наслідками. У довгостроковій перспективі це може призвести до зниження рівня залученості жінок у суспільно-політичні процеси.
Порушуючи важливі теми й виборюючи права інших, медійниці не завжди готові боротися за свої. Адже прецеденти публічного виявлення і відповідного реагування на саме гендерну дезінформацію — це поки що окремі кейси, а не систематичне реагування», — ідеться в коментарі авторок дослідження.
Російські медіа транслюють, що фемінізм — це тероризм
У межах дослідження, у період із 24 лютого 2022 року до серпня 2023 провели контент-аналіз інформаційного простору України й Росії (медіа, соціальні мережі, радіо, телебачення). Він показав наявність гендерної дезінформації щодо українських журналісток.
Загальний контекст інформаційного поля засвідчив, що в російському інформаційному просторі загострилося негативне ставлення до ідей фемінізму й гендерної рівності. Наприклад, російські медіа закріплюють асоціативний ряд: «фемінізм — сексуальні збочення — проукраїнські погляди (націоналізм) — тероризм».
Читайте також: Майже половина українських онлайн-медіа вдається до сексизму, лукізму та ейджизму — ІМІ
Тоді як в українському інфопросторі складаються асиметричні російським наративи: «Фемінізм — рух сильних жінок», «Історія українського фемінізму набагато давніша за традиції комунізму», «Гендерний підхід — рівність можливостей, загальнолюдські цінності».
Як Росія використовує стратегію гендерної дезінформації в Україні
Дослідження також показало, що:
- Росія використовує стратегію гендерної дезінформації в Україні, щоб примусити журналісток мовчати й сформувати певне негативне уявлення про гендерну рівність і роль жінок у демократичних суспільствах.
- Онлайн-насильство може набувати різних форм: доксинг, секторинг, тролінг, кіберсталкінг, погрози насильства й кібербулінг. А також деяких форм дезінформації й малінформації.
- Фактично відсутні дані й дослідження явища гендерної дезінформації в Україні. Дослідниці припускають, що цю проблему помилково вважають несуттєвою.
- Самостійними агентами поширення гендерної дезінформації є українські праворадикальні групи. Однак вони не роблять мейнстриму та не надто впливають на публічний дискурс, зазначають дослідниці.
Авторки сподіваються, що дослідження «сприятиме видимості проблеми гендерної дезінформації й допоможе знайти шляхи її подолання». Вони також вважають, що їхні напрацювання можуть бути корисними під час складання програм допомоги й підтримки журналісткам в Україні.
Читайте також на платформі «Жінки — це 50% успіху України»: Як російський агітпроп намагається дискредитувати українок — дослідження «Детектор медіа»
«Важливо на всіх рівнях (держава — поліція — редакція медіа — громадські організації) подбати про створення атмосфери й системи, у яких журналістки могли б розрізняти факти гендерної дезінформації та повідомляти про них, не боячись відсторонення від виконання майбутніх завдань, і бути впевненими, що зможуть отримати необхідну допомогу та підтримку», — наголосили авторки дослідження.
