Повага
  • Головна
  • Статтi
  • Рожеве та блакитне: чому можуть навчити сучасні іграшки
Статтi

Рожеве та блакитне: чому можуть навчити сучасні іграшки

Гендерні стереотипи більшості дорослих починались із кольорової стрічки, якою перевязували згорток з немовлям під час виходу з роддому.  Сьогодні теж більшість усталених моделей поведінки, які аж ніяк не пропагують ідеї рівності та взаємоповаги, закладаються із самого дитинства. І головними інструментами цих процесів слугують навіть не книжки, а іграшки. Авторка «Поваги» Анастасія Мельниченко здіснила справжній рейд по іграшкових крамницях, аби подивитися у що граються діти і чому вони можуть за цей час навчитися.

just boys

Мені доволі довго вдавалося одягати своїх двох хлопців у «дівчачий» одяг: не за кроєм, а за кольором. Робила я це просто тому, що хлопчачий вганяє мене у липкий смуток: брудно-зелені, чорні, коричневі кольори зовсім не пасують до безтурботного дитинства, зате покликані гендерно ідентифікувати осіб чоловічої статі. Хлопчикам-немовлятам трохи «легше»: вони мають ясно-блакитний і ясно-зелений колір. А от дошкільнята і школярі вимушені носити геть безрадісну кольорову гаму.

Закінчилася наша епоха оранжевих, червоних та рожевих речей із початком школи. Розуміючи, що то буде, я перестала одягати дитині у школу рожеву піддьовку. Але того, що дитина піддасться нападкам за оранжево-чорну шапку просто не очікувала! Цю шапку мій семирічний хлопчик сам обрав для себе перед школою, вона класна, привезена мною із Непалу. У Непалі ж як. Питають: вам для хлопчика чи для дівчинки? І коли кажеш, що для хлопчика, то видають яскравий оранжевий чи червоний колір. Адже для них такі кольори – сакральні. А у мене дитина приходить зі школи засмучена, каже: «Дражнили за «принцеську шапку», казали, що я дівчинка. Більше не вдягну». І більше не вдягнув.

Стоп. От когось з дівчат колись дразнили в школі «хлопчиком»? Мене – ніколи. Зате «дівчатками» хлопчиків дразнять регулярно, бо бути дівчинкою – погано, соромно. Витоки цієї проблеми найочевидніше лежать на рівні сім’ї («Не рюмсай! Ти ж не дівчинка!», «Ти що, дівчинка, що боїшся?!»), садка, школи. А що із дитячими товарами? Наскільки вони сприяють рівності чи нерівності хлопчиків і дівчаток, чоловіків і жінок?

«Дівчатками» хлопчиків дразнять регулярно, бо бути дівчинкою – погано, соромно

Не захлинутися у солоді

Почнімо нашу екскурсію іграшковими магазинами. Чи можна знайти такий магазин, де б не було поділу на хлопчачі і дівчачі іграшки? Я, зі своїм семирічним стажем мами, таких не зустрічала.

Потрапивши у магазин іграшок, ви одразу зрозумієте, котрі з полок – дівчачі. Дівчачі іграшки – це суцільна стіна рожевих стелажів. Мексиканські привиди можуть бачити тільки оранжевий колір, а от дівчатка, на думку виробників дитячих товарів, здатні вирізняти виключно рожевий колір. Єдина (!) марка, з бачених мною, котра використала у своїх упаковках іграшок не-рожевий колір, це японський виробник Epoch і його серія Sylvanian Families. Ці іграшки зображують затишні будиночки і милих звірят і на сайті виробника ніде не маркуються як «дівчачі». Навпаки, виробник раз у раз вживає нейтральне слово «діти». Але український мерчендайзер, бачачи сім’ю-будинок-дітей, автоматично зараховує такі іграшки до дівчачих. От і дивують зеленаво-жовті коробки серед океану рожевих хвиль.

Що ж пропонують дівчатам на цих рожевих стелажах? Це ляльки, кухонні набори, м’які іграшки, набори для плетіння, іграшкові декоративні собачки. Хлопчачі іграшки виглядають значно агресивніше, у яскравих, контарсних, «злих» упаковках. Це машинки, конструктори, наукові набори, супергерої, монстри, зброя.

Що цікаво, європейські виробники намагаються більш-менш дотримуватися гендерного балансу при маркуванні своєї продукції. Наприклад, набори посуду чи іграшкові кухні французької фірми Smoby мають зазвичай двох героїв упаковки: хлопчика і дівчинку. Але мерчендайзери вперто ставлять посудку у «дівчачі» зали. Навіть якщо на упаковці з дерев’яними кухонними наборами чеського виробника Bino зображений лише хлопчик у кухарському ковпаку.

Показово, що обійшовши усі упаковки з пупсами, я не знайшла жодного зображення хлопчика, який би бавився пупсом. Чи батьківство геть не асоціюється з татами? Чому хлопчиків вперто не хочуть готувати на роль тата?

pups-girls

Так само деякі виробники поки не бачать жінок за кермом транспортних засобів. У каталозі Peg-Perego на 2015 рік є 31 зображення дитини за кермом іграшкового транспортного засобу. З них лише трьома кермує жінка (2 мотоцикли рожевого кольору з принцесами і поні і одна рожева легкова автівка).

Обійшовши усі упаковки з пупсами, я не знайшла жодного зображення хлопчика, який би бавився пупсом. Чи батьківство геть не асоціюється з татами?

У «хлопчачих» іграшках виробники також намагаються дотриматися гендерного балансу у маркуванні. Проте, якщо з кухонним начинням можна знайти самостійного героя упаковки чоловічої статі, то лишити дівчину віч-на-віч з наукою виробники поки не зважуються. Тому на іграшках штибу мікроскопів, наборів з вирощування кристалів, телескопів тощо, дівчата фігурують лише в парі з хлопчиками, на других ролях.

microskop

Книжки для справжніх

Окремим «розсадником» гендерних стереотипів можна вважати книжки з серії «для хлопців» і «для дівчат».

Те, що хлопчачі книжки блакитні, а дівчачі – рожеві (хоча знайшла навіть одну червону!) – то без сумніву. Більш-менш притомними є книжки зарубіжного авторства, наприклад переклад французької книжки «Тільки дівчата. 100%» видавництва «Махаон». Хоч автором книжки і є чоловік, але матеріал там подано більш-менш збалансовано. Щоправда, автор неодноразово підкреслює, що читачка – дівчина, навіть якщо їй час від часу забиває баки на «хлопчачі» теми.

Окремої уваги заслуговує висвітлена у книжці тема сексуального насильства над жінкою і те, що автор підкреслює – жертва не винна! Українські автори поки такі теми здебільшого оминають, заповнюючи сторінки книжок для справжніх дівчат рецептами страв. Як от у одній з «дівчачих» книжок, кулінарії відведено 64 сторінки. У цього ж видавництва («Країна мрій») є книжка і для хлопців за авторства жінки. Тут рецепти і принципи здорового харчування займають 26 сторінок.

Окремої уваги заслуговує і оформлення книжок. Видавничий дім «ШКОЛА» на обкладинці, на тлі модних підлітків чоловічої і жіночої статі розкидав різні слова. Для хлопчиків це такі слова, як «пригоди», «книжки», «друзі», «прикольний»…. На дівчачій дещо інший набір: «гороскоп», «макіяж», «шарм», «стиль», «тести», «гарні манери», «кулінарія». На внутрішньому боці обкладинки у «дівчачій» книжці в-ва «Країна мрій» подано такі характеристики: «господинька», «чудова подруга», «спортсменка», «красуня», «модниця», «кухарочка», «любить тварин», «розумниця». Хух, ну хоч розумницю лишили!

rozumnica

Вступи у книжках цього ж видавництва також відрізняються. Для хлопців подано цитату з Сократа і рефлексії на неї. Дівчатам же обійшлося без мислителів. У цій же книжці для хлопчиків («Хлопець на всі 100%», Країна мрій) розкрито секрети взаємодії із жінками. Виявляється, ми з чоловіками говоримо як котик Гав і Цуценя у мультику «Кошеня на ім’я Гав»: «Кука маркука балям барабука!», а далі, в тому ж абзаці, вочевидь, іде пояснення цього феномену, адже великими літерами написано, що МАЙЖЕ ВСІ ВЕЛИКІ ВІДКРИТТЯ СВІТУ ПЕРЕВАЖНО НАЛЕЖАТЬ ЧОЛОВІКАМ. “Жінки не ображаються з приводу цього факту…”, ідеться далі. Дійсно, чого нам ображатися, кука-маркука?

Сортування з пелюшок

Загалом, виходить так, що починаючи від самого народження діти бачать, що їх розділяють і відмежовують залежно від статі. Їм приписують різні кольори, різні іграшки і різні книжки. Їх виховують по-різному. При чому дається установка: ми не однакові. Дівчата відрізняються від нас, і відрізняються в гірший бік. Діти бачать, що дівчат готують до обслуговуючої (репродуктивної) функції: як няньок, кухарок, господарок. Зате дівчатам відводиться усе, що стосується краси: мода і шарм, виготовлення гарних речей (рукоділля). Дівчатам лишають стильніші речі, з яскравими чистими кольорами. Чоловікам нічого не лишається, як бути бармалеями?

girl 100boy 100

Судячи із книжок і іграшок, сфера інтересів дівчаток жорстко обмежена. Якщо виробники  «хлопчачих» серій книжок очікують, що хлопців цікавитиме історія, зброя, дракони, пірати, космос, наука тощо, то дівчачі серії – це мода, феї і принцеси. Ще можна декоративних собачок сюди приплести. Негусто у дівчат з інтересами.

Який з цього всього висновок? Нас розділяють від самого початку, і нема чого очікувати встановлення гендерної рівності за умов такої сегрегації. Нехай біологічно ми не ідентичні, однак хотілося б вірити допустити, що у нас, принаймні, можуть бути спільні інтереси.

Але до цього ще ні соціум, ні виробники дитячих іграшок, не доросли.

Нехай біологічно ми не ідентичні, однак хотілося б вірити допустити, що у нас, принаймні, можуть бути спільні інтереси.

Катерина Тарабукіна, менеджер проектів, переїхала з України в Європу, зараз з сином живе в Німеччині

Коли заходжу в дитячі магазини – часом починає трясти від люті. Все дівчаче з принцесами, хлопчаче з супергероями. Наші «канікули» в Швеції перевернули моє життя.

З того, що запам’яталося сильно – садочки без гендерної ідентифікації. Без прив’язки іграшок для дівчаток, занять для хлопчиків. Стиль одягу дітей, магазини одягу. Спеціально дивилася як одягнені немовлята, розрізнити хлопчик чи дівчинка по одягу неможливо. У Києві ж відразу конверт з пологового будинку рожевий з рюшами для дівчинки, або блакитний в машинки для хлопчака. Мене вразили стосунки батьки-діти. Мами-тата. Тата-діти особливо мене розчулили. Окрема тема – сповивальні столики в чоловічих туалетах. Ця тема, яку мій чоловік не розумів завжди в Європі, тут же, з появою дитини, він відірвався і насповивався. Дитячі кімнати з іграшками-розвивалками, іграшками для всіх, без принцес, єдинорогів, супергероїв і героїв мультиків. При цьому багатодітні сім’ї – норма суспільства. У них там по 5-6 нащадків. Безумовно це стосується середнього класу, оскільки життя там дуже дороге. Але в суспільстві багатодітність дуже вітається. Дітям дають купу свобод. В поведінці, в прийнятті рішень з раннього віку.

genderneit1genderneit2

Я раніше (через незнання) вважала, що подібні гендерні речі зрештою впливають на соціальну поведінку між жінкою і чоловіком. У всьому винила саме боротьбу за гендерну рівність. Але, помандрувавши і поживши трохи в різних країнах, можу з точністю сказати, що справа не в цьому. Більших джентльменів, ніж шведи, я не зустрічала поки ніде.

Текст Анастасія Мельниченко

Фото Анастасія Мельниченко та із сайту капанії «Нехай іграшки будуть іграшками»

Схожі записи

Петиція за ратифікацію Стамбульської конвенції зібрала необхідну кількість підписів

Просто не гнобіть інших жінок

Чи йдуть жінки в Парламент-2014? Огляд списків ВО «Батьківщина» та партії «Сильна Україна»