Повага
Image default
Статтi

Робота мамою: як сімейні обов’язки впливають на економічну активність жінок

Ідею гендерної рівності часто розглядають як протилежну темі сімейних цінностей, але насправді вона тісно пов’язана з родиною та розподілом обов’язків у ній. І часто цей розподіл – не на користь жінки. А коли вона – ще й мама, стає значно складніше. Що ж зараз відбувається з сім’єю в Україні та які виклики постають перед сучасними жінками? 

Розподіл ролей в українській родині

Уявлення українців про родину досить традиційні. Дві третини з них уважають, що завдання жінки – піклуватися про дітей, а чоловіка – заробляти гроші.

Порівняно зі старшим поколінням, молодь прогресивніша.

«Якщо подивитися на дані опитування підлітків 2018 року, то ми побачимо, що вже лише 44% хлопчиків і майже кожна третя дівчинка вважають, що дівчина має більше дбати про сімейний побут, ніж перейматися кар’єрою», – розповідає Олена Стрельник, докторка соціологічних наук, авторка книги «Турбота як робота: материнство у фокусі соціології», радниця голови Полтавської ОДА з гендерних питань.

Який же насправді розподіл ролей в українській родині?

Дані опитування 2020 року свідчать, що переважно жінки готують їсти та виховують дітей. Так само жінки більше витрачають часу на хатню роботу.

«Як на мене, у соцопитуваннях не беруть до уваги те, що така робота має надзвичайно широкий спектр. Це й фізичний догляд за дітьми; і емоційний контакт, як-то робота з дитячими страхами, переживаннями; і логістика: всіх розвезти, скоординувати дитячий графік, як-то гуртки чи школа; це й інтелектуальна робота – допомогти дитині з домашнім завданням тощо. У контексті ковіду та впровадження дистанційного навчання цей аспект дуже важливий», – резюмує дослідниця.

Якщо жінку не беруть на роботу, бо в неї маленька дитина, – це дискримінація за ознакою статі 

Для того, щоб бути хорошою мамою в сучасному суспільстві, вже не достатньо, щоб дитина була нагодована й вдягнута. Треба вміти налагодити емоційно залучені стосунки з власною дитиною, а це значно більше, ніж просто фізичний догляд, і може створювати певні виклики для жінок, уважає Олена Стрельник.

Дані української та зарубіжної статистики свідчать, що сімейні обов’язки – це основна причина економічної неактивності жінок і гендерної нерівності, адже догляд за дитиною та хатня робота значно ускладнюють просування кар’єрними сходинками.

Отож, треба розуміти: коли жінку не беруть на роботу, бо вона має маленьку дитину або скоро народить – це безпосередні прояви дискримінації за ознакою статі. 

«Окрім того, є дані, що основна причина, чому жінки в Україні не працюють, – це наявність дитини. Що менша дитина, то більша частка жінок-домогосподарок. Дослідження свідчать, що одна з перешкод, чому жінки не виходять на роботу, – брак якісних можливостей догляду за дітьми, наприклад, хорошого дитячого садочка», – розповідає соціологиня.

«Штраф за материнство»

Існує поняття «штраф за материнство» – менш вигідне становище матерів на ринку праці порівняно з бездітними жінками. Найпоширеніша його форма – менша заробітна плата. Інколи такий «штраф» проявляється в погіршенні доступу до високооплачуваної роботи й до роботи взагалі, втраті кар’єрних перспектив, несправедливому ставленні керівництва.

«Штраф за материнство» – явище, відоме в багатьох країнах. Наприклад, у США кожна дитина, народжена чи усиновлена ​​жінкою, знижує її дохід у середньому на чотири відсотки.

«В Україні такої статистики не ведуть, у нас є лише дані щодо розриву в оплаті праці жінок та чоловіків, різниця на сьогодні – близько 20%. У європейських же країнах здебільшого гендерний розрив у оплаті праці виникає через жінок, які мають дітей. Водночас для татусів тенденція протилежна. Якщо в чоловіка народжується дитина, зазвичай це позитивно позначається на його доходах, бо, відповідно, він має працювати практично за двох», – каже Олена Стрельник. 

Доходи ж жінок-мам, за словами дослідниці, знижуються з кількох причин:

  • гальмується професійний розвиток через перерву в трудовій діяльності;
  • жінка може влаштуватися на менш оплачувану роботу зі зручнішим графіком;
  • ставлення роботодавців до жінок-матерів може впливати на оплату праці.

«Народила? То не скаржся»: про конфлікт між роботою та домашніми обов’язками

«Від сучасних матерів очікують, що вони працюватимуть так, ніби в них немає дітей, і дбатимуть про дітей так, ніби в них немає роботи», – цитата невідомого автора дуже влучно описує сучасні реалії. 

«Новий стандарт – інтенсивне материнство – не може не тиснути на жінок. Є навіть термін «приховане батьківство». Працівниці часто приховують факт вагітності чи годування грудьми, бо бояться що вони будуть менш конкурентними чи втратять роботу. Гендерну нерівність, звісно, можна виправдати жіночою біологією, але треба й шукати вихід із такого стану речей – створити суспільство, де жінка зможе реалізуватися не лише як мама, а й поза межами сім’ї», – говорить соціологиня.

У контексті інтенсивного материнства дуже гостро постає проблема емоційного вигорання. 

«У нашій країні до догляду за дітьми залучені переважно жінки, і вони інколи перебувають у такому психологічному стані, про який не заведено говорити. Через те, що складність цього становища громадськість знецінює, стаються драми різного рівня тяжкості: від суїцидів, післяпологових депресій до певних деформацій особистості», – каже Юлія Гордієнко, психологиня, авторка проєкту для підтримки материнства Resource Moms.

Основна причина цього – ідеалізація материнства та завищені очікування суспільства. Так званого материнського інстинкту не існує. Після народження на плечі жінки лягає досить тяжкий тягар догляду за дитиною.

Часто причиною емоційного вигорання в материнстві стає брак знань

«Ми тривожимося, що робити, але інколи однієї лекції, книги чи консультації достатньо, щоб зрозуміти, як годувати дитину чи як лікувати їй дерматит», – каже психологиня.

Психологічне виснаження можуть спричинити й фізіологічні причини та відсутність адекватної допомоги рідних із догляду за новонародженим. 

Часто перші 3-4 дні після пологового будинку жінку залишають саму з дитиною вдома й очікують чисту квартиру та вечерю з трьох страв. Катастрофічний брак часу призводить до депривації сну й неналежного харчування. Деякі матері можуть недосипати роками, що провокує з часом серйозні проблеми проблеми зі здоров’ям.

«Мама, принаймні перші три роки після народження дитини, перебуває в досить напруженому стресовому стані. У нас досі емоційне вигорання розглядають у контексті професій, але є один нюанс: коли це стається на роботі, ми можемо взяти вихідний чи відпустку. У материнстві все інакше. Навіть якщо ми попросимо когось залишитися з дитиною, це не завжди допомагає розвантажити жінку психологічно. Вигорання в мам настає набагато швидше, ніж у людей складних професій. І важливо вчасно розпізнати складні психологічні етапи в матерів, щоб надати їм допомогу», – говорить Юлія Гордієнко.

«Суспільство турботи» 

Кожна молода мама має дбати не лише про дитину, а й про задоволення власних базових потреб. Це фізичне відновлення (сон, їжа, вітаміни, спорт) емоційне (уникання  соціальної ізоляції, налагодження комунікації), психологічне (психотерапія, саморозвиток, читання відповідної літератури) тощо.

«Важливо, щоб у державі запрацювала система, де жінкам не треба б було обирати, залишатися вдома чи працювати. Якщо проаналізувати рівень зайнятості мам у європейських країнах, ми розуміємо, що не все залежить від біології», – каже соціологиня Олена Стрельник

До прикладу, у розвинених країнах – Швеція, Словенія та Ісландія – високий рівень жіночої зайнятості. Чехія, Польща та Болгарія мають показники нижчі, ніж у середньому в ЄС. 

Також у деяких державах рівень зайнятості залежить від кількості дітей. Варто зазначити, що в розвинених країнах кількість дітей не впливає на зайнятість жінки. 

Таку модель називають «суспільством турботи», де піклування про дітей уважають громадською цінністю.

«У «суспільстві турботи» визнають цінність неоплачуваної хатньої роботи, і обов’язок із догляду за дітьми розподіляється між батьками, державою та громадським сектором», – говорить гендерна дослідниця.

Коли держава забезпечить оплачувану відпустку з догляду, належну кількість дитсадків, гідні умови праці в дошкільних навчальних закладах та школі, комфортну інфраструктуру для сімей з малечею, тоді можна буде говорити про однакові шанси кар’єрного зростання для чоловіків та жінок. 

Жінкам-мамам також було б значно простіше, аби чоловіки брали на себе частину домашніх обов’язків, а роботодавці спонукали колективи бути дружніми до сім’ї.

Наталка Сіробаб,

фото: babysleepsite.com

Схожі записи

Що таке «ґендерне бюджетування» та чи потрібне воно Україні?

Бути мусульманкою в нинішній Європі

Нам потрібно деміфологізувати Стамбульську Конвенцію