На профіль Поплавського я натрапила випадково декілька місяців тому. І ніби повернулася в той час, коли сексизм був дуже модним, а дівчата в сексуалізованих позах та образах біля чоловіків старшого віку вважалися нормою. Я переконана, що зараз ця тенденція змінюється. Ми засуджуємо сексизм політиків, говоримо про насильство, а суспільство все менше сприймає сексистську рекламу. Хоча, можливо, я живу у своїй «бульбашці».
Поплавський — інфлюенсер-мільйонник, який пропагує культуру ставлення до жінок як до секс-об`єктів. Він — екс-ректор Київського університету культури та мистецтв, який став почесним президентом і продовжує там викладати. Також у 2020 році став головою Аграрної партії України. Крім акаунту в інстаграмі в нього є ТікТок зі 120 тисячами підписників.
Майже в кожному відеоролику поруч із ним дівчата в різних образах: то пританцьовують у відвертих сукнях та на високих підборах, то беруть участь у його відео для ТікТок.
Сам же неодноразово згадує, що намагається вловити сучасні тренди й навіть планує відкрити в університеті кафедру ТікТокерів (можливо він має на увазі — сексистів?) Зараз в університеті викладає курс щастя.
Та очевидно, йдеться про трендові обгортки, а суть залишається тією ж самою.
Його контент у соцмережах нагадує розваги Х’ю Хефнера: Поплавський годує дівчат, дарує подарунки, показує їх спокусливими та меркантильними.
Читайте також: Поплавський і попелюшки
І його не бентежить ні поняття дистанції у стосунках «викладач — студентки», ні звинувачення в сексизмі та публічний осуд.
Якось у коментарі «Світському життю» на запитання про «роман зі студентками» він заявив: «Запитайте краще у студенток, бо я їх просто обожнюю. Я ж любвіобільний мужчина, я ж це не приховую».
А в інтерв`ю Гордону розповів, що, мовляв, студентки хотіли від нього дітей:
— Багато студенток від вас народило?
— Про це історія не згадує (сміються). Хоча багато студенток хотіло від мене дитину — це правда.
— І деяким це вдалося?
— (сміється) Давай не будемо… Ну довелося заспокоїти, квартиру купити… Діти Поплавського мають бути небідними (усміхається).
— Ну ви своїх дітей визнаєте, спілкуєтеся з ними?
— Звісно.
Такі слова ніби підштовхують до думок про те, що «папіком» (чоловік середнього чи старшого віку, який шукає молодих дівчат і пропонує їм грошове утримання за секс та стосунки з ним, має присмак 90-х) бути класно і дівчата про нього мріють.
Поширене звертання до дівчат «мала», що применшує їхню роль, Поплавський теж використовує.
«Мала, біжи одягнися!», «Ну мала дає», — говорить дівчатам у зменшувальній формі екс-ректор університету культури й мистецтв.
— Ви як біляш із вокзалу!
— Чому?
— Такий гарячий!
— Ви як мій носок!
— Чому?
— Я так довго вас шукала!
— Ви як гугл!
— Чому?
— У вас є все, що я шукала!
— Ну мала дає!
Читайте також: «Багаті чоловіки старими не бувають»: у мережі обговорюють сексистське відео Поплавського
Улітку 2020-го року зашквар на його сторінці в ТікТок привернув увагу суспільства.
Відео, у якому він говорить, що «багаті чоловіки старими не бувають», викликало обурення. Поплавського звинуватили в сексизмі. У відповідь міністр освіти Сергій Шкарлет заявив, що, мовляв, немає судових позовів, отже, це все плітки.
І це все страшно. Бо йдеться про таку культуру в освітньому середовищі. Про ті цінності, які прищеплюють студентам, що мріють стати акторами чи музикантами.
Це страшно, бо Поплавського називають «батьком українського шоу-бізнесу». Його успіх був би неможливим у прогресивній країні. Навіть найменший натяк на сексизм чи сексуальні домагання викладача до студенток міг покласти край кар’єрі. Але не в нашому суспільстві.
Навколосексистські скандали щодо нього виникатимуть і надалі. Але це як коло насильства, у якому він – агресор, а студентки — потерпілі: зрозуміти це й вийти з нього дуже важко. Лише голоси дівчат можуть його розірвати. Багато голосів.
Аріна Крапка
1 comment
Я тоже училась в этом институте культуры в 90— е. Я уже была киевлянкой и не жила в общежитии. Общежитие у нас было международное. И я тогда же на втором курсе нашла на первом этаже учебного корпуса объявление с УТ — украинского телевидения, пошла на конкурс и его выиграла. Стала известной телеведущей детских программ на 3 года и прославилась на всю УКРАИНУ и даже их потом продали на телевидение диаспоры в БРАЗИЛИЮ. Поэтому институт культуры реально помог мне реализоваться и продвинуться в жизни. Да, меня туда устроили по блату, потому что моя мама тоже из КИРОВОГРАДА. При всех моих талантах меня не брали в киноинститут. Потом я поступила во ВГИК и сразу в аспирантуру, и без всякого блата. Но я реально такая с приветом гениальная была всегда. Меня не устраивало в институте культуры тогда только то, что нам все наши преподы после лекций и на лекциях говорили, что это второсортный институт и мы все непрофессионалы и бездарности. И это они все говорили типа открыто , но втихаря. Я много раз разговаривала на эти темы с ПОПЛАВСКИМ, он всегда меня выслушивал— и никаких таких предложений с домогательствами и сутенерством от него не поступало! Точно также дочки маминых одноклассниц из села там выучились, и сделали невозможную карьеру в политике и журналистике, не жаловались. Они как раз жили в общежитии. Поплавский тогда реально меня опасался, когда я приходила к нему жаловаться на непрофессионализм преподов и их посылы. Он даже баррикадировался от меня в кабинете и говорил, что его нет! Поэтому , я считаю не стоит обвинять одного ПОПЛАВСКОГО. У него каждая студентка получала ровно то, чего сама хотела. И мне девушки из общежития сами рассказывали, когда из приглашали куда то на дачу:—« Для ПОПЛАВСКОГО— нет, значит, нет!» значит, он всегда был в адекватен, не нало его маньяком и сутенером выставлять! Извините, но я должна была здесь это написать!
Коментарі закриті.