Повага
Колонки

Поплавський і попелюшки

Марія Дмитрієва

Ми всі живемо в умовах патріархату – у цих умовах людьми вважаються лише чоловіки, а жінки лише ресурс для споживання чоловіками і для обслуговування чоловіків. І цей ресурс має дбати про свою привабливість і бажаність для чоловічого споживання, причому хитрим вивертом логіки відповідальними за таку ситуацію змальовуються саме жінки – вони нібито такі чудові, гарні й сексуально привабливі, що чоловіки не мають сили цій звабі протистояти. Дівчата й жінки розглядаються як власниці і вартові чарівного сексу, а завдання чоловіків – щоб довести свою чоловічість – з тих дівчат і жінок той секс видобути не миттям, так катанням.

Пострадянський капіталізм, який виглядає так, ніби його пострадянські ж люди будували за єдиним зразком, який знали – за карикатурами у газеті «Правда» – пропонував чоловікам можливість підтвердити свою чоловічість, читай – крутість, через демонстративне споживання жіночої краси й сексуальної привабливості. Саме тому реклама на пострадянському просторі досі часто відверто мізогінна: у ній жінок із року в рік показують як не дурепами з відкритим ротом, які зазивно дивляться прямо в очі гіпотетичного чоловіка-споживача, так шматками ласого м’яса, або супроводжують зображення жінок низькопробними жартами рівня уражених спермотоксикозом підлітків.

Однак паралельно з рештою світу в нас усе більше уваги отримує інша концепція, куди людинолюбніша. Згідно з нею, секс – це щось, чим одна, двоє чи більше людей займаються з власного і взаємного бажання і на власне і взаємне задоволення – і на що за умови участі в процесі іншої людини чи людей потрібна активна, з ентузіазмом, вільна від примусу згода.

Згода на секс передбачає кілька компонентів: це свобода вибирати – з ким, коли, як, де і що робити –  і свобода припинити це робити в будь-який момент без страху покарання чи переслідування. В ідеалі це все відбувається в контексті суспільства, яке не розповідає дівчатам змалечку, що їхня основна роль у житті – бути прикрасою для життя чоловіків, а основне заняття – прикрашати й поліпшувати себе і конкурувати з іншими жінками за обмежений ресурс чоловічої уваги, а хлопцям не розповідає, що їхня вартість як чоловіків визначається споживанням жінок, зневаженням їхньої людської гідності  і видобуванням із максимальної кількості конвенційно-привабливих дівчат дій сексуального характеру.

Але маємо, що маємо – втім, завдяки невтомній роботі жіночих організацій, спостерігаємо певні зміни на краще: наприклад, включення поняття згоди на секс у Кримінальний кодекс України. Незважаючи на численні кпини і поганого смаку жарти на тему нотаріальної розписки про згоду на секс, ця зміна водночас визнає зрушення в суспільному ставленні до жінок – і заохочує до прогресивніших поглядів на цю тему, хоч би й ціною погрози покарання за ігнорування відсутності такої згоди.

Поняття згоди на секс було запроваджене, серед інших причин, щоб захистити тих, хто не може усвідомлено дати таку згоду – неповнолітніх, неповносправних, таких, які спали чи були у стані алкогольного чи наркотичного сп’яніння під час скоєння проти них зґвалтування, спроби зґвалтування чи іншого виду сексуального насильства. Згода на секс має також враховувати і контекст, в якому вона надається: зокрема, різниця у статусі і владі над ситуацією між сторонами сексу. Саме зважаючи на таку різницю, в країнах першого світу приймаються етичні принципи та кодекси поведінки щодо недопустимості використання свого положення людьми в ситуації влади: наприклад, терапевт (не наш терапевт-лікар, а психотерапевт, який надає послуги психологічного консультування) не має права вступати в романтичні стосунки, а тим більше в сексуальні стосунки із клієнткою чи клієнтом, поки між ними тривають стосунки професійного характеру.

Так само неприйнятними вважаються сексуальні стосунки між університетськими викладачами і студентками чи студентами – це може закінчитися вовчим квитком для викладача і кінцем академічної кар’єри. Сексуальні стосунки між шкільними вчителями та школярками / школярами розглядаються як кримінальний злочин – і можуть привести до тюремного терміну для вчителя чи вчительки, яку на цьому зловили.

В минуле відходять часи, коли видатні чоловіки хизуються неповнолітніми «коханками», а ті, хто їм цих «коханок» постачають, все частіше опиняються на лаві підсудних (згадати того ж Джефрі Епшейна – навіть його приятельку, Гіслейн Максвел, притягують до відповідальності за організацію торгівлі неповнолітніми з метою сексуальної експлуатації і тепер численні жертви злочинів – його самого і його клієнтів – матимуть-таки нагоду виступити в суді).

А що в нас? У нас жертвам сексуального насильства і сексуальних домагань сподіватися на суспільну підтримку і захист доволі складно. В ситуаціях, де на Заході вже б давно підключилися журналісти-розслідувачі і поліція, а ділова і особиста репутація любителя молоденьких дівчат була б давно і назавжди втрачена, у нас це подається як невинні розваги підстаркуватого шалунішкі. І якби ж це робилося тишком-нишком зі збереженням хоча б поверхового політесу – таку відсутність інтересу можна було б хоча б виправдати.

Але ні, наші сивочолі ловеласи не лише не приховуються – вони хизуються своєю безкарністю і в обличчя суспільству демонструють свій статус т.зв. солодких татусів – чоловіків, які підтримують молодих дівчат в обмін на сексуальні стосунки з ними. Мені йдеться, зокрема, про ролик у ТікТоку, платформі, орієнтованій на підлітків і молодь, так званого співучого ректора Михайла Поплавського, в якому він, розмахуючи пачками грошей, грайливо стверджує (російською мовою, Кларо!), що багаті чоловіки старими не бувають – і до нього підходять двоє молодих дівчат у сукнях із розрізами по промежину.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Багаті чоловіки старими не бувають»: у мережі обговорюють сексистське відео Поплавського

Що нам тут каже пан Поплавський? Що чоловіча сексуальна привабливість для жінок вимірюється не красою, не силою, не молодістю, не лагідністю, не сексуальною вправністю, зрештою – а грошима. І що жінки готові обмінювати сексуальну прихильність за обіцянку подарунків, грошей, кар’єрних можливостей чи що це солодкий татусь вирішить використати як стимул.

Це відео проблемне на цілому спектрі рівнів: це і просування уявлення про меркантильність жінок, і заохочення чоловіків до споживацького ставлення до жінок, і нормалізація купівлі сексуальної прихильності дівчат, і зловживання своєю владою і статусом, і порушення базових умов згоди на секс – бо ми не знаємо, чим саме закінчується для студенток вишу, яким він керує, відмова брати участь у цих сумнівних іграх. І те, що цей ролик розміщено в мережі, більшість користувацької бази якої становить саме молодь, видається мені особливо нахабним.

Я сподіваюся, що ми доживемо до часів, коли в нашій країні багаті старші чоловіки поважатимуть себе настільки, щоб не купувати прихильність молодих жінок, чи хоча б матимуть достатньо клепки в голові, щоб цим не хизуватися в мережах та інтерв’ю.

P.S. Як показує практика, під будь-яку публікацію із критикою поведінки пана ректора чи неприйнятних практик у керованому ним виші приходять десятки, якщо не сотні, молодих дівчат і хлопців, які лишають обурені коментарі. Подейкують, що за кількістю таких коментарів потім їм або ставлять, або не ставлять заліки. Буду рада помилитися.

Марія Дмитрієва

Схожі записи

То є бабин фемінізм, або «живи для себе, поки можеш»

Рожева книжка зневаги 

«Він. Біжить. За мною…», або в Україні немає сталкінгу