Колонки

Поплавський і попелюшки

Марія Дмитрієва

Ми всі живемо в умовах патріархату – у цих умовах людьми вважаються лише чоловіки, а жінки лише ресурс для споживання чоловіками і для обслуговування чоловіків. І цей ресурс має дбати про свою привабливість і бажаність для чоловічого споживання, причому хитрим вивертом логіки відповідальними за таку ситуацію змальовуються саме жінки – вони нібито такі чудові, гарні й сексуально привабливі, що чоловіки не мають сили цій звабі протистояти. Дівчата й жінки розглядаються як власниці і вартові чарівного сексу, а завдання чоловіків – щоб довести свою чоловічість – з тих дівчат і жінок той секс видобути не миттям, так катанням.

Пострадянський капіталізм, який виглядає так, ніби його пострадянські ж люди будували за єдиним зразком, який знали – за карикатурами у газеті «Правда» – пропонував чоловікам можливість підтвердити свою чоловічість, читай – крутість, через демонстративне споживання жіночої краси й сексуальної привабливості. Саме тому реклама на пострадянському просторі досі часто відверто мізогінна: у ній жінок із року в рік показують як не дурепами з відкритим ротом, які зазивно дивляться прямо в очі гіпотетичного чоловіка-споживача, так шматками ласого м’яса, або супроводжують зображення жінок низькопробними жартами рівня уражених спермотоксикозом підлітків.

Однак паралельно з рештою світу в нас усе більше уваги отримує інша концепція, куди людинолюбніша. Згідно з нею, секс – це щось, чим одна, двоє чи більше людей займаються з власного і взаємного бажання і на власне і взаємне задоволення – і на що за умови участі в процесі іншої людини чи людей потрібна активна, з ентузіазмом, вільна від примусу згода.

Згода на секс передбачає кілька компонентів: це свобода вибирати – з ким, коли, як, де і що робити –  і свобода припинити це робити в будь-який момент без страху покарання чи переслідування. В ідеалі це все відбувається в контексті суспільства, яке не розповідає дівчатам змалечку, що їхня основна роль у житті – бути прикрасою для життя чоловіків, а основне заняття – прикрашати й поліпшувати себе і конкурувати з іншими жінками за обмежений ресурс чоловічої уваги, а хлопцям не розповідає, що їхня вартість як чоловіків визначається споживанням жінок, зневаженням їхньої людської гідності  і видобуванням із максимальної кількості конвенційно-привабливих дівчат дій сексуального характеру.

Але маємо, що маємо – втім, завдяки невтомній роботі жіночих організацій, спостерігаємо певні зміни на краще: наприклад, включення поняття згоди на секс у Кримінальний кодекс України. Незважаючи на численні кпини і поганого смаку жарти на тему нотаріальної розписки про згоду на секс, ця зміна водночас визнає зрушення в суспільному ставленні до жінок – і заохочує до прогресивніших поглядів на цю тему, хоч би й ціною погрози покарання за ігнорування відсутності такої згоди.

Поняття згоди на секс було запроваджене, серед інших причин, щоб захистити тих, хто не може усвідомлено дати таку згоду – неповнолітніх, неповносправних, таких, які спали чи були у стані алкогольного чи наркотичного сп’яніння під час скоєння проти них зґвалтування, спроби зґвалтування чи іншого виду сексуального насильства. Згода на секс має також враховувати і контекст, в якому вона надається: зокрема, різниця у статусі і владі над ситуацією між сторонами сексу. Саме зважаючи на таку різницю, в країнах першого світу приймаються етичні принципи та кодекси поведінки щодо недопустимості використання свого положення людьми в ситуації влади: наприклад, терапевт (не наш терапевт-лікар, а психотерапевт, який надає послуги психологічного консультування) не має права вступати в романтичні стосунки, а тим більше в сексуальні стосунки із клієнткою чи клієнтом, поки між ними тривають стосунки професійного характеру.

Так само неприйнятними вважаються сексуальні стосунки між університетськими викладачами і студентками чи студентами – це може закінчитися вовчим квитком для викладача і кінцем академічної кар’єри. Сексуальні стосунки між шкільними вчителями та школярками / школярами розглядаються як кримінальний злочин – і можуть привести до тюремного терміну для вчителя чи вчительки, яку на цьому зловили.

В минуле відходять часи, коли видатні чоловіки хизуються неповнолітніми «коханками», а ті, хто їм цих «коханок» постачають, все частіше опиняються на лаві підсудних (згадати того ж Джефрі Епшейна – навіть його приятельку, Гіслейн Максвел, притягують до відповідальності за організацію торгівлі неповнолітніми з метою сексуальної експлуатації і тепер численні жертви злочинів – його самого і його клієнтів – матимуть-таки нагоду виступити в суді).

А що в нас? У нас жертвам сексуального насильства і сексуальних домагань сподіватися на суспільну підтримку і захист доволі складно. В ситуаціях, де на Заході вже б давно підключилися журналісти-розслідувачі і поліція, а ділова і особиста репутація любителя молоденьких дівчат була б давно і назавжди втрачена, у нас це подається як невинні розваги підстаркуватого шалунішкі. І якби ж це робилося тишком-нишком зі збереженням хоча б поверхового політесу – таку відсутність інтересу можна було б хоча б виправдати.

Але ні, наші сивочолі ловеласи не лише не приховуються – вони хизуються своєю безкарністю і в обличчя суспільству демонструють свій статус т.зв. солодких татусів – чоловіків, які підтримують молодих дівчат в обмін на сексуальні стосунки з ними. Мені йдеться, зокрема, про ролик у ТікТоку, платформі, орієнтованій на підлітків і молодь, так званого співучого ректора Михайла Поплавського, в якому він, розмахуючи пачками грошей, грайливо стверджує (російською мовою, Кларо!), що багаті чоловіки старими не бувають – і до нього підходять двоє молодих дівчат у сукнях із розрізами по промежину.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Багаті чоловіки старими не бувають»: у мережі обговорюють сексистське відео Поплавського

Що нам тут каже пан Поплавський? Що чоловіча сексуальна привабливість для жінок вимірюється не красою, не силою, не молодістю, не лагідністю, не сексуальною вправністю, зрештою – а грошима. І що жінки готові обмінювати сексуальну прихильність за обіцянку подарунків, грошей, кар’єрних можливостей чи що це солодкий татусь вирішить використати як стимул.

Це відео проблемне на цілому спектрі рівнів: це і просування уявлення про меркантильність жінок, і заохочення чоловіків до споживацького ставлення до жінок, і нормалізація купівлі сексуальної прихильності дівчат, і зловживання своєю владою і статусом, і порушення базових умов згоди на секс – бо ми не знаємо, чим саме закінчується для студенток вишу, яким він керує, відмова брати участь у цих сумнівних іграх. І те, що цей ролик розміщено в мережі, більшість користувацької бази якої становить саме молодь, видається мені особливо нахабним.

Я сподіваюся, що ми доживемо до часів, коли в нашій країні багаті старші чоловіки поважатимуть себе настільки, щоб не купувати прихильність молодих жінок, чи хоча б матимуть достатньо клепки в голові, щоб цим не хизуватися в мережах та інтерв’ю.

P.S. Як показує практика, під будь-яку публікацію із критикою поведінки пана ректора чи неприйнятних практик у керованому ним виші приходять десятки, якщо не сотні, молодих дівчат і хлопців, які лишають обурені коментарі. Подейкують, що за кількістю таких коментарів потім їм або ставлять, або не ставлять заліки. Буду рада помилитися.

Марія Дмитрієва

Схожі записи

Дівчинка для биття

Власюк Ганна

Навіщо нам гендерна освіта?

admin

Разом — сила. Мої підсумки року

Ірина Славінська

Залишити коментар