Повага
Статтi

Її місце

Жінки мають рівні права з чоловіками, кожен в Україні має право вільно обирати професію. Проте чи мають жінки рівні можливості обирати своє місце у сфері праці, будувати кар’єру та вільно себе реалізовувати?

8 березня суспільна увага була прикута до «жіночих питань». Чого хоче жінка? Як вітати й чи вітати взагалі? Відзначати жіночі досягнення чи святкувати день «весни та краси»?

Ми поставимо власні запитання та спробуємо на них відповісти. Якою є роль жінок у професійному та суспільному житті? Де місце жінки в суспільстві?

У грудні 2017 року Кабінет міністрів України скасував наказ МОЗ, який обмежував доступ жінок до понад 450 професій. Серед них водійки автобусів та вантажівок, рятувальниці, водолазки та ще багато інших. Ця заборона була радянським спадком – і її скасування стало логічним кроком на шляху України до європейської інтеграції.

Читайте також: Фізикиня, дзвонарка, кранова машиністка: як жінки розвінчують міф про «чоловічі професії»

Відтоді минуло понад три роки, тож чи отримали жінки реальний доступ до раніше заборонених посад? Адже усунення юридичних обмежень не завжди кореспондується з отриманням реальних можливостей обійняти бажані робочі місця.

Живучим залишається упередження про те, що деякі професії та види робіт – «нежіночі». Такий стереотип поширюється як на посади офіційно заборонені раніше, так і на ті, в яких жінки працюють уже безліч років.

          Про можливості, гендерні стереотипи та реакцію інституцій ми говорили з героїнями дослідження «Її місце»[1] 

Галина, Ілона, Оксана та Маргарита на один день впустили нас до свого життя та показали, що означає бути професіоналкою в нетиповій сфері та як руйнуються упередження.

Галина Соколова – киргизька фемактивістка, переїхала 2016 року з Бішкека до Києва. На момент зйомки працювала тесляркою у столярній майстерні.

Маргарита Сердюк – кранівниця Азовського судноремонтного заводу в Маріуполі. Азовський судноремонтний завод у Маріуполі – єдиний в Україні судноремонтний завод із можливістю суднобудування. З початком російської збройної агресії завод опинився у глухому куті з погляду логістики. Це суттєво вплинуло на скорочення робочих місць.

Ілона Табенська – старша інспекторка відділу зв’язків із громадськістю Управління патрульної поліції в Хмельницькій області, старша лейтенантка поліції.

Оксана Чехместренко – перша в Україні жінка на посаді рятувальниці-водолазки, працює в загоні спеціального призначення Головного управління ДСНС України у Києві

Олександра Голуб, Ольга Коваль  


[1] Проєкт «Її місце» реалізований Громадською організацією «Ліга захисту прав жінок «Гармонія рівних»  за підтримки Українського жіночого фонду та фінансової підтримки Європейського Союзу 2020 року. Його зміст є винятковою відповідальністю авторів і не обов’язково відображає погляди Європейського Союзу.

Схожі записи

Золота п’ятірка: найкращі фільми українських режисерок

Дмитро Десятерик

«Окрім законодавчого регулювання, потрібна ще і психологічна підтримка» — Ольга Айвазовська про діджитал харасмент у політиці

Відкрито реєстрацію на третій Український жіночий конгрес