Переживання за долю нації/країни/майбутнє незмінно пов’язують із демографією. Як і в інших темах, тут поширена практика заробляти політичні бонуси чи репутацію експерта або експертки через пропозицію швидких і простих рішень. У цьому випадку обирають погоню за кількісним показником народжуваності, а не за комплексним розумінням складу та руху населення. А від цього спрощення переходять до наступного – репродуктивного тиску на жінок загалом та заборону абортів зокрема.
Зручно вважати, ніби жінка народжує від духа святого
Тему дітонародження суцільно пов’язують зі здоров’ям та обов’язками жіноцтва. Ця «зручність» достатньо вивчена та пояснена академічними колами: патріархат у парі з церквою жадає контролю над тілом «прекрасної статі».
Тоді як за тією-таки Біблією лише одна жінка за всю історію людства удостоїлася честі непорочного зачаття. Для всіх інших традиційною сімейною цінністю вважається союз жінки й чоловіка задля появи дітей. Реального живого чоловіка, що має тіло з клітинами, обов’язковими для дітонародження. То де в публічному дискурсі турбота про чоловіче здоров’я, вимоги церкви до унікальності та чистоти мошонки — цього святилища ще не народжених дітей?
Найбільша загроза для дітонародження — водіння авто?
Чому ми не маємо законодавчих заборон професій, де чутлива матерія мошонки може перегрітися, а отже — вбити мільйони невинних душ? Чому не вимагаємо каяття чоловіків за кожну еякуляцію, не закріплюємо системні медичні огляди на предмет якості сперми, не соромимо за шкідливі звички? Врешті-решт, чому не забороняємо, а навпаки — узвичаюємо як чоловічу справу водіння транспортних засобів, де довге сидіння потенційно порушує тепловий режим пахової зони?..
Чи не тому церква проти гендерної рівності, бо хоче наражати чоловіків на постійну тотальну небезпеку та замовчує, що святий грааль — це, можливо, якраз цей скромний, прихований соромом м’язово-шкіряний мішечок?
Отже, фундаментальне питання й до релігійних догм, і до світських механізмів: чому немає гідної уваги до здоров’я чоловіків? До людей, які «виношують» дітей до статевого акту.
Якщо в лоні жінки може зародитися лише пару десятків дітей за все її життя, то чоловік — джерело мільйонів! Виходить якась неспівмірність зусиль, коли весь акцент на жінці.
Що говорять сучасна статистика та наука
Згідно зі статистикою, в Україні 15% пар не можуть мати дітей. Упродовж тривалого часу вважали, що безпліддя – це переважно жіноче захворювання. Однак сьогоднішні дані доводять, що в половині випадків саме безпліддя чоловіка спричиняє неможливість завагітніти.
За раціональними підходами, у разі відсутності вагітності впродовж року парі рекомендують почати обстеження саме з чоловіка, бо діагностика його безпліддя простіша й дешевша.
Звісно, статистика розподілу безпліддя порівну охоплює лише тих, хто звернулися для діагностики. На практиці, чи точніше в культурі токсичної маскулінності, коли турботу про своє здоров’я вважають слабкістю, а синонім мужності – ризикована поведінка, багато чоловіків відмовляються навіть думати про те, що їхня «чоловіча сила» може бути не в нормі. Звідси й першочергове перекладання провини за безпліддя на жінку. Знову ж, у соціумі, де жінки підпорядковані чоловікам, зміщення фокуса відповідальності на підлеглих — узвичаєна справа. Власне для цього й вибудовується патріархальна ієрархія. Але перекручена соціальна структура не рятує від незмінних біологічних правил, які визначають, що кожен 25-й чоловік страждає на безпліддя.
Чоловіки теж люди
На репродуктивну функцію чоловіків впливають не якісь унікальні загрози, що вимагають подвигів, а загальнолюдські банальності: несприятлива екологічна ситуація, перенесені раніше інфекційні захворювання й запальні процеси, важкі умови праці, регулярні стреси та хронічна втома, неправильне харчування, шкідливі звички, вік. Нічого нового, але в публічному дискурсі все наче сховане в нішу «жіночих журналів» чи в кращому разі — легалізоване через благородний захист жінок та дітей.
А чоловіцтву, звісно, більш романтично мати образ суворих та невразливих і гордо помирати в 60, каналізуючи тривогу смертності на 10 років раніше за жінок в анекдотах про дружин чи тещу.
Але нежить чи ожиріння — таки фізичні явища. Як не ховай їх за жартами «добре, аби гарніший за мавпу», ігнорувати не вийде. Можливо, якщо хоч частину того тиску щодо краси, який отримують жінки, спрямувати на чоловіків, отримаємо адекватне розуміння вроди не як прикраси одного гендеру для іншого, а як здоров’я для обох статей?
Тим часом у темі збільшення чисельності населення через заборону абортів охоче стають союзниками популісти різних гатунків: прихильники націоналістичної ідеології (де жінка передусім — утроба та інкубатор нації), ортодоксальні християни (любителі тримати в страху все і вся задля контролю) і просто люди, чиє критичне мислення заступають емоційні маніпуляції. Разом усі ховаються за соціально прийнятною турботою нібито про ненароджених дітей, якими вважають ембріонів.
Якщо пролайфери мають рацію — нам треба переглянути всю систему знаків зодіаку
Уявімо на хвилину, що пролайфери (тут і далі: пролайф — рух проти абортів) мають рацію, та спробуємо на земному побутовому рівні допустити церковну ідею, що плід — людина. Виникає логічне запитання: де до народження весь спектр визнання прав і гідності цієї людини?! Бо за цим мають змінюватися три ключові моменти.
Читайте також: Чайлдфрі, війна та лицемірство
Момент перший. Реєстрація. Архаїзм – реєструвати факт появи дитини після виходу з матки. Таким чином, кілька місяців відбувається грубе порушення прав людини. Усе, що зараз практикується після її народження, має впроваджуватися зі встановленням вагітності. Відповідно, і коректна дата народження — дата злиття клітин чоловіка з клітинами жінки всередині неї. Чому реєстрація цього повноцінного суб’єкта суспільства відбувається тільки після пологів? Так усі обрахунки знаків зодіаку хибні, з порушенням у кілька місяців. Тільки уявіть, скільки некоректних даних це породжує! Від характеристики людини до прогнозів її життя та щоденних порад. До слова, у світі таки одна країна чинила послідовно з позиції пролайферів. До червня 2023 року жителі та жительки Південної Кореї вважалися однорічними при народженні, бо в їхній вік враховувався час перебування в утробі матері.
Для Кримінального кодексу України плід — обтяжуюча обставина, а не людина
Момент другий. Де майнові права дитини? Тобто плоду. Реєстрація, прописка зокрема, тягне за собою оплату комунальних платежів за кількістю членів/кинь родини. Натрапляли на таке бажання законодавчих ініціатив від противників абортів? Держава зазнає мільйонних збитків через таке упущення. Де свідома громадянська позиція у складні часи для нашої країни?
Момент третій. Кримінальна відповідальність за замах, побиття/вбивство вагітної жінки має кваліфікуватися як подвійний/потрійний тощо злочин залежно від кількості ембріонів. Наразі для Кримінального кодексу України плід — обтяжуюча обставина, а не людина. Як так, що жодної петиції про це?
Аборт — це не жіноча забаганка, а хірургічна операція, щоб виправити примхи чоловіків, яким незручно у презервативі
Щирість пролайферів легко перевіряється віддзеркаленням, коли всю ту саму відповідальність за своє тіло, якою оточена жінка як потенційна мати, перекласти на чоловіка як власне першоджерело дітей. Адже саме сперматозоїди часто олюднюються в картинках та набувають стереотипно чоловічих рис наполегливості та проактивності (хоча проактивність сперматозоїдів сучасна наука теж спростувала на користь яйцеклітини).
Читайте також: Аборти і «прокляття нації»: хто і навіщо встановив у Рівному релігійні білборди?
Із погляду ненаукового уявлення, яким є й ідея, що ембріон — уже людина, логічно так само починати турботу про дітей ще з набору хромосом у чоловічому тілі. Усі професії, де може травмуватися чи перегрітися мошонка, треба заборонити, та й вузькі джинси заодно. Якщо лише ці пункти щодо турботи про мошонку через заборони чоловікам чи комунальні оплати за ембріон вам здаються абсурдними й викликають обурення — вітаю, у вас спрацьовує критичне мислення. Сподіваюся, його вистачить для розуміння, що без цих ідей аборт або інші заборони жінкам на підставі потенціалу до дітонародження не мають нічого спільного з турботою про дітей, а є обурливою маніпуляцією. Це чергове перекладання відповідальності, коли за жінок ухвалюють рішення ніби за інфантильних осіб. Тоді як інфантильність — це уявлення пролайферів, що аборт — легковажний крок та легка операція, а не болюча крайня можливість виправити безвідповідальність насамперед чоловіків, яким незручно у презервативі.
Ольга Костіна
