Повага
Image default
Статтi

До 236 тисяч гривень штрафу за сексизм у ЗМІ. Новації законопроєкту «Про медіа»

Сексизм – це будь-який акт, жести, візуальна репрезентація, сказані чи написані слова, практика чи поведінка, які базуються на ідеї, що особа чи група осіб є малозначимими через їхню стать. Зазвичай найбільше потерпають від сексизму жінки.

Сексистська поведінка зустрічається буквально всюди: у побуті, на роботі, у взаємодії з державними органами й навіть лунає від президентів. Часто випадки сексизму є непрямими, тобто ретранслюються на нас через рекламу або медіа.

Зараз тривають консультації з громадськістю щодо прийняття нового закону про медіа. Ініціатором змін до законодавства виступив Олександр Ткаченко, колишній генеральний директор “1+1 медіа” та очільник Комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики парламенту. Варто відзначити, що телеканал “1+1” піддавався критиці громадськості та Комісії з журналістської етики за дискримінаційні висловлювання.

Якщо за законопроєкт проголосують народні депутати, то Національна рада з питань телебачення і радіомовлення як медіарегулятор отримає повноваження накладати штрафи на суб’єктів у сфері медіа.

Зокрема статтею 37 цього закону передбачено обмеження щодо змісту інформації та серед іншого поширення:

висловлювання, що розпалюють національну, расову чи релігійну ворожнечу чи ненависть до окремих осіб чи їх груп;
висловлювання, що є дискримінаційними щодо окремих осіб та їх груп на основі етнічного походження, громадянства, раси, релігії та вірувань, віку, статі, фізичних вад, стану здоров’я, сексуальної орієнтації або за іншою ознакою.

Залежно від ступеня суспільної небезпеки порушення вимог законодавства Національна рада має право застосовувати санкції, поділяються на:
1) незначні;
2) значні;
3) грубі.

Згідно з цим законом, висловлювання, що є дискримінаційними за ознакою статі, підпадають під визначення значних порушень.

За значні порушення до суб’єктів у сфері аудіовізуальних медіа передбачено застосування Національною радою штрафу в розмірі 10 відсотків розміру ліцензійного збору для ліцензіатів або від 5 до 50 розмірів мінімальної заробітної плати для інших суб’єктів.

У 2020 році мінімальна заробітна плата становить – 4723 грн. Тобто йдеться про штрафи у розмірі від 23 615 грн до 236 150 грн.

Що передувало?

Наша Конституція, а також Закон України «Про забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків» та Закон України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» забороняють дискримінацію за ознакою статі. Однак донині немає жодного випадку, коли політик або медіа несли би відповідальність за свої сексистські висловлювання.

«Жінці в політиці складніше, ніж чоловікам, тому що політичні дискусії – це складніше, ніж нарізати салати та прасувати»;

«Якщо жінка-президент закохається, то країна «полетить в тартарари»;

«Збільшення кількості жінок в Європарламенті призвело до негативних наслідків в Європі, зокрема до Брексіту»;

«Більшість жінок в українській політиці, як і українських ведучих-жінок, отримали свої посади завдяки чоловікам, які просувають на посади коханок»;

«Жінок зазвичай використовують задля прикриття корупційних схем»;

«В кабінети до чоловіків потрібно саджати жінок, щоби в кабінетах було охайно і прохолодно».

Ці та багато інших сексистських висловлювань почули глядачки і глядачі ток-шоу «Чому так?» на телеканалі «112 Україна» влітку 2019 року, коли там обговорювалася участь жінок у політиці.

Таких прикладів можна навести безліч.

Нацрада тоді визнала наявність сексизму в медіаконтенті телеканалу «112 Україна». Однак, повідомила, що не може вжити заходів, бо це “не передбачено законом”.

Якщо законопроєкт “Про медіа” буде прийнятий народними депутатами України, то Нацрада не пізніше двох місяців з дня набрання чинності має привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим законом та зможе накладати штрафи на порушників.

Єлизавета Кузьменко

Схожі записи

Образ жінки в сучасній культурі: як побороти стереотипи

У Києві суд оштрафував чоловіка, який без дозволу торкався до жінки в метро

Уривок із книжки Христини Морозової «Фанатка. Біполярна історія»