Під час пресконференції, приуроченої до року від інавгурації Володимира Зеленського, прессекретарка президента Юлія Мендель перервала журналістку, попросивши її коротше формулювати запитання, фразою: “Діаночко, давайте не забирати так багато часу”.
Ідеться про журналістку телеканалу Newsone Діану Панченко.
Експерт з гендерної політики Микола Ябченко у Facebook також відзначив, що уся відповідь президента на запитання журналістки була вибудована у тоні “ви, мовляв, не розумієте”.
Що не так із цим зверненням та яких правил варто дотримуватися під час публічного спілкування із жінками Повага запитала у виконавчої директорки ІМІ Оксани Романюк.
“По-перше, використання зменшувальних і пестливих слів при формальному спілкуванні — це той самий сексизм. Не кажучи вже про фамільярність і банальну неповагу — людина, очевидно, прийшла на пресконференцію не як собі дівчинка Діаночка, а як журналістка, професіоналка, її туди делегувала редакція”, — зазначає Оксана Романюк.
Виконавча директорка ІМІ має рокомендації у таких ситуаціях до обох сторін.
“По-перше, жінкам — відстоювати свої кордони, звертати на такі речі увагу і публічно їх зупиняти і вимагати вибачень. Представникам влади я б порекомендувала ознаймитися з правилами офіційного та ділового мовлення, і докладати зусиль, щоб не ганьбитися і поважати права жінок”, — говорить Оксана Романюк.
Головна редакторка Громадського радіо та спеціалістка з комунікацій Тетяна Трощинська підтверджує, що така форма звернення є сексистською та нівелює важливість роботи людини, до якої звертаються.
“Так роблять, тому що сексисти, і тому, що це звично. Це називається “Ми ж нічого поганого не мали на увазі”. І це погано: бо президенти і його офіс мали б формувати тренди, або бодай знати про їх існування. Наприклад, знати, що зменшувально-пестлива форма звертання добра у ясельній групі дитсадка, а не на роботі. У таких випадках справді варто згадувати “дзеркальний тест” і думати, чи звернулися б ви до чоловіка-журналіста “Вадічок”. Зменшувально-пестлива форма позначає суб’єктивне применшення важливості роботи/ролі/людини, є неповагою у публічному мовленні. І це майже “дорогенька””, — коментує Тетяна Трощинська.
Подібні звертання не рідкість у публічному спілкуванні із журналістками чи політикинями. Так, як писала Повага раніше, нардепка VIII скликання Оксана Сироїд під час дискусійних панелей на Третьому жіночому конгресі в Києві розказала, що не раз стикалася з таким ставленням у Раді, коли обіймала посаду першої віцеспікерки. Зокрема, чула у свій бік фрази на кшталт: “Ти, Оксанко, звичайно, гарна дівчинка, але що ти можеш знати?”.
“Уявіть собі, щоб Оксаночка таке сказала стосовно будь-якого чоловіка : “Петрику, та шо ти там можеш про це знати?”, — зазначила Сироїд.
