Нещодавно нашу інформаційну стрічку заповнили масові обговорення окремих жіночих купе та вагонів. Ініціатива набула широкого резонансу та викликала бурхливу реакцію суспільства, адже проблема жіночої безпеки досі дуже актуальна й нікуди не зникла за ці роки.
У численних обговореннях безліч жінок поділилися своїми травматичними історіями, що траплялися з ними в поїздах. Серед них були випадки зґвалтування, домагання, фізичної та вербальної агресії, байдужості оточення до злочинів, що відбуваються на їхніх очах, відсутність допомоги. Ці розповіді відкрили давно присутній пласт проблем, які до того широко не обговорювалися, й актуалізували багато шляхів щодо можливого їх розв’язання.
Ініціативу сприйняли неоднозначно. Хтось підтримав ідею жіночих купе, хтось був аргументовано проти. Але окремо виділилися деякі чоловіки, які однією рукою писали жінконенависницькі коментарі на кшталт «треба законодавчо заборонити жінкам подорожувати, якщо їм усюди небезпечно, то хай сидять удома і плетуть панчохи». Іронізували над жертвами насильства, вправлялися в жартах щодо «жіночих вагінів», а іншою рукою влаштовували істерики, що тему «чоловікофобії» та нібито поставленого кимось знаку рівності між чоловічою статтю та небезпекою.
Мізогінія або жінконенависництво — ненависть, зневага, огида, упередженість щодо жінок. Проявляється в численних формах: соціальне виключення, сексизм, ворожість, андроцентризм, патріархат, чоловічі привілеї, приниження жінок, позбавлення жінок громадянських прав, насильство проти жінок, сексуальна об’єктивація тощо.
Чи небезпечні чоловіки?
Ми всі чудово розуміємо, як неприємно чути узагальнення про свою соціальну групу і стикатися зі стереотипами на кшталт «всі чоловіки…», «всі жінки…», «всі євреї…», «всі геї…» Тому я не збираюся казати, що кожен чоловік — це маркер небезпеки. Більше того, я зустрічала дуже мало жінок, які справді вважали всіх без винятку чоловіків потенційними ґвалтівниками.
Але є в цьому й неприємні для чоловіків моменти. Вони полягають у статистиці злочинів. Близько 80% (показники можуть різнитися за групами злочинів) усіх злочинів скоюють чоловіки, а серед сексуальних злочинів цей показник ще вищий. Це не означає, що 80% чоловіків злочинці, а всі жінки святі. Але це означає, що якщо вам на шляху трапиться злочинець, який захоче вас зґвалтувати, то суто статистично з дуже високою ймовірністю це буде не особа жіночої статі. Факт є факт, із цим нічого не зробиш.
Читайте також: «Віднови справедливість»: про що йдеться в новому посібнику з протидії сексизму?
Також, на жаль, ми ще не навчилися читати думки та з першого погляду розуміти, чи перед нами нормальний чоловік, чи потенційний ґвалтівник. На лобі це не написано. Жінки, які пережили сексуальну, фізичну чи вербальну агресію від чоловіків, цілком закономірно можуть насторожено ставитися до незнайомих чоловіків у незнайомому оточенні. Іноді потерпілі від насильства можуть поводити себе не дуже раціонально та боятися того, що насправді загрози не становить.
У багатьох чоловіків це викликає обурення та агресію («я не такий, як ти смієш?!!»). Але на цьому моменті важливо сказати собі «стоп». Адже агресія та образи нікого не переконають, а лише підтвердять суб’єктивну думку людини щодо «небезпечності» чоловіків.
Відсутність емпатії на шкоду самому собі
Я маю припущення, що якщо запитати більшість із тих, хто насміхався над жіночими купе та потерпілими від домагань, чи хотіли б вони мати репутацію хворих маніяків та спільників злочинів, вони б одностайно відповіли, що ні. Але їхня поведінка демонструє інше. Можливо, вони про це не задумуються, але небажання чути жіночу точку зору, жарти про «жіночий вагін» не просто не сприяють подоланню токсичних стереотипів про чоловіків, а навпаки, породжують та поширюють їх.
Не обов’язково завжди бути «за», але є велика різниця між дискусією та агресивними випадами в бік людей, проблеми яких вам незнайомі. Як особисто ви сприйняли б спробу «переконати» вас у чомусь шляхом образ, насмішок та ненависті? Думаю, що негативно. Це лише налаштувало б вас проти цих людей. Так само й жінконенависницькі коментарі окремих людей шкодять не лише репутації цих самих людей, а й репутації чоловіків загалом, особливо якщо немає достатньої кількості чоловічих голосів проти трансляції ненависті до жінок.
А як треба?
Ми з’ясували, що масові мізогінні жарти та знецінення жіночих проблем нікого не переконують у тому, що «не всі чоловіки такі», а лише налаштовують жінок проти та шкодять репутації всіх чоловіків. А як зробити так, щоб було навпаки? Як треба чинити, щоб жінки справді не поставили знак рівності між чоловіками та небезпекою?
Щонайменше треба не мати звички насміхатися чи жартувати з проблем інших. Особливо якщо ці проблеми особисто вас не зачепили чи до них причетні деякі представники вашої соціальної групи. Бо це має вигляд солідарності з агресором, навіть якщо ви самі не маєте жодного стосунку до цих злочинів і взагалі ви «не такий» (спойлер: «не такий» не сміється з потерпілих від насильства, а робить зауваження тим, хто так чинить).
Читайте також: Чому на дискримінацію не можна «просто не звертати уваги»?
А от емпатія може бути дуже помічна. Бо розуміти травматичний досвід жінок, співчувати пережитому насильству та розуміти, що не всі чоловіки «не такі» — не значить зарахувати себе до «ґвалтівників, які всім тепер винні». Навпаки, мало що так добре розбиває уявлення про «всі чоловіки небезпечні», як емпатія та співчуття до жіночих травматичних досвідів.
Можна не побоятися зробити зауваження іншим чоловікам. Можна підтримати корисні для жінок ініціативи. Можна не бути «стадом», яке підхопило жарт про «жіночі вагони тепер перейменують у вагіни». Іноді навіть можна просто промовчати –– і це буде корисно, бо «погане» мовчання завжди краще за «хороший» репост найвигадливішого мізогінного жарту.
Далеко не кожен правильний учинок вимагає від нас надзусиль чи вкладання великої кількості ресурсу. За бажання можна зробити багато чого й без великих витрат. Аби лише було бажання це робити, а не лише «доводити» жінкам, що не всі чоловіки погані, істериками про «чоловікофобію», паралельно перелайкуючи всі жарти про «тупих фемок» та «хай краще вдома сидять».
Замість висновку
Я не маю ілюзій щодо того, що чоловіки масово зацікавляться моїми порадами, усе зрозуміють і припинять жартувати про рожеві вагони. Наше суспільство досі дуже мізогінне та наповнене патріархальними стереотипами. На подолання цього підуть століття.
Проте мовчати на цю тему неможливо. Бо в мене волосся стало дибки від чоловічих коментарів на тему жіночих купе. Були й адекватні думки, але більшість явно не зрозуміли проблему, однак поспішали вигуляти свого внутрішнього клоуна.
Так, питання купе дискусійне. Я схиляюся до згоди з цією ініціативою, але з цікавістю читаю як думки за, так і думки проти. Коли ж дискусія переходить у парад мізогінії та чоловічих жартів, я вважаю це не обговоренням проблеми, а радше спробою знову заткнути жінкам рота та змусити їх соромитися потреби почуватися в безпеці. І так не має бути. А чи скоро настануть бажані зміни, залежить лише від нас.
Вікторія Moriweather
