Координаторка проєктів Центру прав людини ZMINA Людмила Янкіна розповіла про цькування після ефіру, у якому нібито намагалися подати баланс думок. Правозахисницю покликали в ефір «Магнолія ТВ» поговорити про Марш жінок, де її опонентом був представник радикальної організації «Традиція і порядок».
«Ефір був доволі буремним і специфічним. Після того, як ефір завершився представник «ТіП» сказав: «Я сподіваюсь, що після цього ефіру не буде поливання брудом» (від злої феміністки мене, якщо я правильно зрозуміла).
І максимум, що я збиралась зробити — це просто традиційно викласти цей ефір. Але не встигла я доїхати додому, як у Telegram-каналі Ходаковського (лідера «ТіП») праворадикали вже рясно поливали брудом мене, а Свинаренко (координатор «Вольєру» — каналу, де розміщують тих, кого треба, так би мовити, провчити за ліберальні погляди та розміщує їхні персональні дані) назвав мене жирною сукою, яка пише заяви до поліції на нього та Вольєр».
Людмила Янкіна каже, що праворадикали цькують її, зокрема, за зовнішній вигляд. Закидають, що вона нібито зневажає їхні висловлювання, використовуючи при цьому мову ворожнечі.
«У всій цій ситуації найбільш показовим є такий собі маркер якості опонента. Коли закінчуються конструктивні аргументи по суті й ти неспроможний дебатувати на достатньому рівні, в хід ідуть приниження про зовнішність. А також, про те, скільки вона їсть чи заробляє (пригадую зараз як цькували колишню міністерку освіти за зарплатню) і решта речей, які є переходом на особисте.
Це така садистична культура спілкування, яка притаманна здебільшого людям з комплексом меншовартості. Тобто, тим, в яких є потреба самоствердитись коштом інших. Тобто відбувається перемикання з предмета дискусії (у моєму випадку про права жінок) на деструктивні обвинувачення в чомусь, що не має стосунку до основної теми, де опонент вже здувся».
На жаль, каже Людмила Янкіна, багатьом людям якраз імпонують такі запальні суперечки в ефірі. І байдуже, що при цьому один опонент може ображати іншу.
Про фейковий «баланс думок»
Координаторка програми проти сексизму в медіа та політиці «Повага» Ірина Славінська звертає увагу на фейковість подібного «балансу думок» в медіа.
«Я взагалі не розумію, навіщо знову й знову повторювати цей фейковий баланс. «Традиція і порядок» не є актором у тому, що стосується вимог Маршу. Актором є влада — володарі чарівної кнопки ратифікації Стамбульської конвенції, наприклад. А отакі інтерв’ю — це ніби як зустріч жертви з переслідувачем».
Головна редакторка Громадського радіо та спеціалістка з комунікацій Тетяна Трощинська називає дві причини подібних ефірів. Це бажання драми в екрані або «недоумкуватість медіа», але аж ніяк не баланс думок.
«Принцип неупередженості ніколи не означав ставити під сумнів права людини, суспільний інтерес і здоровий глузд.
Уявимо ефір за участі потерпілої і аб’юзера. Група молодиків нападає на учасниць Маршу жінок, штовхає, хапає за руки, відбирає плакат. Це напад на ґрунті ненависті. За умов звичного у наших медіа хибного балансу, нападники представляють в ефірі «іншу точку зору». На що? На право взяти участь у мітингу про право взяти участь у будь-якому мітингу?».
Тетяна Трощинська каже, що цей хибний підхід дуже поширений, але направду є просто безвідповідальним.
«Це безвідповідальне бачення, згідно з яким усі думки — безпідставні, не базовані на знаннях, такі, що підважують права людини — повинні мати однакову вагу. Крістіан Аманпур колись слушно сказала, що мета журналістики — правда, а не нейтральність. Якщо точніше, мета журналістики — реальність, факти, докази.
Але мета журналістики — точно не легітимізувати насильство, цькування, ненависть. У цьому всьому немає ніякої «іншої точки зору». Бо окрім балансу, є ще етичний обов’язок журналістики — не шкодити аудиторії.
Немає двох точок зору на права людини, двох точок зору на домашнє насильство, двох точок зору на дискримінацію. Завдання журналістики — боротися проти нормалізації неприйнятного. Сумніватися нормально. Але спотворення дискусії задля фальшивого балансу просто підриває суть професії».
