Image default
Статтi

ПМС – не привід платити менше

Тепер кожен і всякий в курсі про ПМС, але жінкам краще від цього не стало. Я пишу цю статтю, щоби сказати дві речі: передменструальний синдром не має бути засобом нічиїх маніпуляцій, а ще його можна і треба полегшити.

ПМС справді існує, і це дуже прикро. У всій повноті він є в 4 із 10 жінок, а в 9 із 10 є хоча б один із симптомів.  У ці дні лютеїнової фази циклу, перед місячними, мозкові бракує серотоніну – це одна з причин ПМСу. Через це немає сил, натягуються нерви, хочеться шоколадку і плакати. Гірше того, від 2 до 10% жінок потерпають від ПМСу настільки сильного, що не можуть жити так, як звикли. Це зветься передменструальне дисфоричне порушення. Тоді хочеться вбитися чи когось убити, і це не гіпербола, криміналісти в курсі. Наприкінці я напишу, що робити, якщо у вас ПМС чи навіть дисфоричне порушення, але зараз – про маніпуляції.

Деякі жінки завжди поводяться, як їм зручно, і прикриваються ПМСом, наче парасолькою, та вимагають лояльності. Справді, про ПМС інколи варто сповістити оточуючих. Але ж він не триває весь цикл. А маніпуляції темою гормонів підживлюють сексистські стереотипи й підставляють жіноцтво. Я не хочу, щоб на мене поширювався образ “жінки-істерички в полоні гормонів”. Ви теж, я гадаю.

З іншого боку, ми, жінки, маємо право бути рішучими, жорсткими, нелагідними, маємо право відкинути черевиком імператив “тиждівчинка”. Якщо я відчуваю загрозу своїй безпеці, якщо мною маніпулюють, якщо порушують мої фізичні чи психологічні кордони, то я маю право сказати “ні”. Жінка має право чинити опір тиску – так само, як і чоловік. Тож не приплітайте ПМС чи брак сексу, раз уже зайшла мова, до  жіночого справедливого гніву. Справедливого, наголошую. Але визнаю, багатьох жінок у дні ПМС легше вибити з рівноваги, про що кількома абзацами далі.

Наскільки поширений закид про непрацездатність через ПМС? Я гадала, що  жінкам досі менше платять, бо “чому б ні, вона на все згодна”. Та продуктивність жінок активно досліджують. Жінки, справді, беруть більше лікарняних, ніж чоловіки, особливо якщо вони самі виховують дітей. При цьому жінки працюють більше і продуктивніше, – свідчать дослідження.

Існує різниця у продуктивності в 1-2%  для робітничих фахів. Є й інші дані. Так, дослідниця з Чиказького університету Yana Gallen порахувала, що матері через домашні обов’язки й дитячі хвороби на 8% менш продуктивні, ніж жінки без дітей та чоловіки. А платять  жінкам, за її даними, на 12% менше, тому дослідниця висновує, що матері наражаються на 4% несправедливості, а решта жінок – на всі 12%.  ПМС ніде не фігурує як причина меншої, ніж у чоловіків, продуктивності. Більше того, він є далеко не в усіх і має різні прояви, тому не треба всіх одним миром мазати. ПМС, як і жіноча стать, – не привід платити менше.

Але, як не крути, із ПМС жити складніше. Більше гормону прогестерону – і вже спливають страхи і тривоги, втрачається рівновага. Так стається, бо зростає чутливість амигдали – ділянки мозку, якою ми відчуваємо небезпеку чи затишок. Емоційність у другій половині циклу справді збільшується, але жінка при цьому не втрачає гостроти і ясності розуму. З іншого боку, високий рівень естрогену в першій половині циклу допомагає нам краще висловлювати думки, розуміти й оперувати інформацією. У другій половині циклу жінки менш схильні приймати ризикові рішення. Емоційність жінок часто вважають чимось поганим, мовляв, слід мислити ясно й мати холодну голову. А мені це здається карго-культом стереотипного уявлення про чоловіків. Емоційність, емпатійність і менша схильність до ризику – це дуже цінні речі, це переваги, а не недоліки.

Життя в жіночому тілі – це не кара небесна. У нас, жінок, є надія: “Я знаю свій ПМС, знаю, що це мине. Це не світ поганий, і не я  – це такі чорні дні”. Нам  навряд чи стане краще від знання, що комусь живеться гірше за нас.  Але я хочу навести дані про деякі медичні стани. Так, у 8% дорослих американців клінічна депресія. У скількох людей в Україні – невідомо. Депресія триває постійно, а не лише кілька днів на місяць, і сама не минає. У кожного п’ятого американця чи американки – та чи інша форма артриту, хронічної хвороби суглобів.  Це життя на медикаментах і ризик розвитку депресії. Ви знали? Депресія інколи розвивається через негаразди в імунній системі. І постійний біль – це одна із причин, чого люди старшого віку примхливі й тонкосльозі. Хронічні хвороби, на відміну від ПМС, не минають ніколи. Тож, наприклад, можна бути чоловіком за 50 і постійно перебувати в стані, гіршому за ПМС.

Є хороші новини: ПМСу можна запобігати, його можна полегшити, а лікується він краще за депресію. “Коли в жінки ПМС, відійди на безпечну відстань і кинь у неї шоколадку,” – казав мій приятель, дружина якого раз на місяць страждала. Це погана порада насправді. Ось що варто робити, коли ПМС:

  • Більше рухайтеся й виходьте з офісів на світ.
  • Пийте чисту воду, облиште поки каву. Кава посилює тривожність, особливо в тих, хто легко тривожиться.
  • Їжте все зелене – там магній, прочитайте за лінком – магній потрібен для дзену в голові.
  • Облиште алкоголь теж. Він складно задіяний у заспокоєнні й тривожності та водно-сольовому обміні, і в чорні дні календаря зробить тільки гірше.
  • І шоколадки облиште. Не дорікайте, що я забираю останню радість. У другу половину циклу вже знайомий нам прогестерон робить так, щоби кишківник скорочувався повільно, а все-все всмоктувалося у кров і відкладалося в боки – бо раптом ми вагітні? Треба подбати.
  • Їжте хіпстерську ізраїльську їжу – хумус та фалафель, а ще молочнокислі продукти. Там багато амінокислоти триптофану. З неї мозок робить серотонін, якого нам так бракує при ПМС. Щоби мозок краще вбирав у себе триптофан, слід потягати штангу чи побігати – такий молекулярний трюк. Заодно й ноги накачаєте, ніколи не завадить.
  • Висипайтеся, сестри!.. Ця банальна порада справедлива в інші дні циклу, а також для братів, але тривожність і брак сну, як ті популізм та зубожіння, підсилюють одне одного. Брак сну сприймається мозком як тривожність, і робить нас ще більш вразливими до трясці довкола.

Тепер поговорімо про передменструальне дисфоричне порушення – стан, коли хочеться вити й не хочеться жити. Воно справді змушує деяких жінок брати лікарняні і згубно впливає на продуктивність. Із цим не треба миритися, і цього не можна вихлюпувати на оточуючих. Деякі фахівці радять передбачати дні ПМС і не планувати на ці дні важливих зустрічей, ще й попереджати оточуючих про свій стан. Я пишу про це, бо прагну об’єктивності, але водночас я вважаю, що така стратегія досить обмежена і проблеми не вирішує.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Чи все гаразд з «Кореспондентом» і «Британськими вченими»?

Є ще непрошені поради “си вспокоїти, знайти хорошого мужика і народити дитя”, але вони точно не здолають дисфоричного порушення. Із ним слід іти до сімейного лікаря, гінеколога та невролога. Лише фахівці скажуть, що з вами та які ліки допоможуть: оральні контрацептиви чи інгібітори зворотного захоплення серотоніну, діуретики, інгібітори моноаміноосидази, гама-амінобутирова кислота тощо. Не лякайтеся цих слів – я прагну показати, скільки є варіантів лікування. Тут є великий огляд про дисфоричне порушення.

Іще раз – нестерпний ПМС можна і треба лікувати. Не мучте себе й усіх довкола, не кидайте дрова в багаття сексизму. Якщо ж із початком місячних легше не стає, то це був не ПМС – тож шукайте причину в іншому.

Є думка, що ПМС – це еволюційний здобуток, як і інше в нашому тілі. Просто в наш час він утратив своє значення. ПМС вважають способом припинення нефертильних стосунків. Раніше як було – або вагітна, або годуєш, а як ні те, ні друге, то сваришся з партнером, поки не розійдетеся. Є й інша гіпотеза – ПМС це побічний ефект високого рівня статевих гормонів і значного сексапілу. Може, це когось утішить.

Дар’я Озерна

біологиня, наукова блогерка

Схожі записи

Знаєте, в чому проблема?

admin

Успішні жінки, що обрали «чоловічі професії»

admin

Дівчата, не йдіть у політику – там так важко! Справді?

admin

Залишити коментар