Через сексизм та стереотипне сприйняття громадськість схильна активніше та жорстокіше критикувати жінок з публічної сфери — журналісток, політикинь, правозахисниць. Ця критика подекуди переходить в особисті образи.
Повага розповідає, чому так відбувається та чи можна підготуватися до подібних кпинів, йдучи у публічну діяльність?
“Покажи цицьки, а не пиши статті” та “Краще йди ***хатися зі своїм чоловіком”
Журналістка Texty.org Любов Величко каже — до особистих образ та відверто сексистських коментарів призводить ледь не кожне друге опубліковане розслідування.
“Завжди є фігуранти, які, ясна річ, не зацікавлені у тому, щоб про їхні нехороші діяння дізнався хтось, а особливо якщо йдеться про якісь чутливі теми — нацбезпеку або коли неприємно стало не одній особі а цілій державі. Тому в таких випадках залучаються армії ботів, ресурси у вигляді зливних бачків, підконтрольні Telegram-канали. Не можу сказати, що я вже до цього звикла, але це напевно невід’ємна частина будь-якої якісної журналістської роботи. Якщо журналіст дізнався правду, то завжди є хтось, кому це не вигідно, і так стаються конфлікти”, — каже журналістка.
Із цькуваннями та погрозами Любов Величко зіштовхнулася і після публікації свого останнього розслідування «“Тєлєга” для Слуги. Як Телеграм-канали, що ймовірно ведуться з Росії, впливають на роботу Ради». У ньому журналістка досліджувала вплив Telegram-каналів на депутатів партії “Слуга народу”.
“Майже 99% коментарі негативних це і є перехід на особистості. Вони намагаються зачепити за живе саме образою, лайкою, при цьому використовуються формулювання типу “проститутка”, “свиноматка”, “дурепа”. Мета таких висловів просто зіпсувати настрій і натиснути психологічно, щоб у мене не виникало бажання далі писати на подібні теми. Пишуть: “Хто ти така, щоб цим займатися? Іди краще ***хайся зі своїм чоловіком” , “Не хочеш отримувати критику у свій бік, ти просто тупа жінка”. Загалом подібні сексистські коментарі були. Ось, наприклад, з останнього мені написали: “Покажи краще цицьки, ніж пиши статті”, — розповідає Любов Величко.
Серед сексистських коментарів були і відверті погрози, тож журналістка вирішила звернутися до поліції.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Медіарух виступив за безпеку журналістів та журналісток і репутацію StopFake
“Останнього разу я звернулася до поліції та СБУ, тому що це також їхня компетенція. Вони сказали, що допоможуть. Крім того, мені пояснили, що це необхідний крок, тому що коли в поліції є заява про те, що в ваш бік є погрози, навіть у соцмережах, то це уже їх буде тримати у тонусі і якщо зі мною щось станеться,то вони уже не зможуть сказати: “Ой, а ми не знали””, — пояснює журналістка.
Для себе Любов Величко відпрацювала свою особисту формулу боротьби із подібними хейтерами. Каже, на її сторінці діє жорстка цензура.
“Я, звичайно, не видаляю ґрунтовну критику, зауваження, які можуть бути фактологічні, до змісту, до тексту. Нормальна критика — це супер. Але коли йдуть вже особисті погрози чи особисті образи, то я їх видаляю одразу, тому що це моя сторінка, моє обличчя. Також я баню ботів. На даний момент у мене близько 100 заблокованих користувачів і це ще я вважаю я дуже толерантно їх туди відправляю” — розповіла журналістка.
“Та що ти взагалі розумієш, жінко?”
Журналістка та правозахисниця Ірина Сєдова розповідає — теж отримувала погрози і образливі коментарі за свою роботу.
“Насправі, до цього періодично вдаються навіть російські пропагандиські медіа, не тільки люди у мережі. Вони пишуть, що ми брехливі пропагандистки, називають нас правозатичниці. Зараз вже не так, але раніше було частіше — в коментарях писали погрози. Одного користувача я кілька разів блокувала, бо після чергового блокування він з нового акаунту реєструвався і знову писав погрози. Він так поводився, що я зрозуміла, що це одна і та сама особа. Це були дуже принизливі слова і мене дійсно лякали ті погрози. Воно справді було дуже страшно. Це було кілька років тому. Це дуже неприємно насправді. Попри те, що я вже доросла і у мене все нормально з самооцінкою. Здавалось би, це просто маленький коментар у мережі, але все одно це дратує дуже сильно, тому що булінг цей він насправді залишає відбитки на все життя”, — розповідає Ірина Сєдова.
Вона каже, що наштовхнутися на сексистські образи в мережі можна навіть не через свою публічну діяльність.
“Іноді, коли бувають суперечки у Facebook, наприклад, і ти намагаєшся якось аргументовано доводити свою думку в коментарях під дописом, і дуже часто буває, що люди просто не можуть аргументувати свою позицію і починають казати тобі: “Та йди собі, що ти взагалі розумієш, жінко?”. У коментарях загалом часто доводиться бачити якісь закиди про “жіночу логіку”. Наприклад, що жінка не може логічно мислити: “Що ти таке пишеш, може тобі на роботу влаштуватися піти, а то тобі робити нічого”. Таке зверхнє ставлення подекуди можуть собі дозволяти навіть відомі в публічній сфері чоловіки. Ще інколи трапляється: “А ти що сама цю статтю написал? ніхто тобі не допомагав?”, — розповідає Сєдова.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Ти, звичайно, гарна дівчинка, але що ти можеш знати: політики про шлях України до гендерної рівності
“Больові точки”, на які тиснуть хейтери
Гендерна експертка Вікторія Арнаутова говорить, окрім особистих образ, критикуючи жінку, хейтери часто застосовують увесь набір гендерних упереджень та забобонів.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Чого ви кричите, ви ж жінка» та «дєвчьонкі-хохотушки»: колишні та нинішні нардепки про сексизм у стінах парламенту
“Ці образи часто-густо ґрунуються на наборі традиційних соціальних стереотипів. Саме тому жінку періодично “відправляють” на кухню, до дітей, в салони, що пов’язано із традиційними гендерними ролями. Попри те, що ми сьогодні знаємо чимало прикладів успішних активних жінок керівниць, політикинь, громадських діячок, часто жінка не сприймається як лідерка або керівниця, бо публічна сфера, політика, бізнес – це традиційно чоловіча царина. Але навіть ці приклади поки не пробивають лід у сприйнятті більшості, бо ці стереотипи настільки глибоко вшиті в нас. Саме тому я б запроваджувала гендерну освіту на всіх етапах нашого життя, починаючи із садочків. І щоб політики, міністри, депутати, керівники і начальники обов’язково проходили гендерне навчання з тестуванням по закінченні, тоді б ми, років через 50, не будемо такого мати. Взагалі, я вважаю, розвиток гендерної компетентності суспільства, особливо у керівників всіх рангів на сьогодні – це цілком природня якість і необхідність”, — наголошує експертка.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Робоча баба»: що не так із діалогом між нардепами Корнієнком та Арахамією?
Одним із поширених кпинів, які застосовують до жінки у публічній сфері або на керівних посадах — нівелювання її досягнень та “запис у коханки” до нібито більш впливових чоловіків.
“Цей стереотип постійно застосовують стосовно жінок. Тим паче, якщо жінка обіймає якусь керівну посаду часто можна почути таке: “Вона не сама досягла цього — вона точно чиясь коханка”. Навіть подекуди таке відношення до жінок транслюється від самих жінок. Це приклад внутрішньої мізогінії або женоненависництва. Така ситуація дійсно існує на сьогодні, особливо в публічній сфері діяльності, вимагаючи від жінки-кар’єристки більшої вимогливості – вона завжди повинна щось комусь доказувати. — каже Вікторія Арнаутова.
Так, наприклад, засновник партії “5.10” Геннадій Балашов на своєму каналі в YouTube розповів, що в урядовому кварталі ширяться чутки про те, що Юлія Мендель і Володимир Зеленський – коханці. Ще й надто, за його словами, є велика ймовірність, що прессекретарка президента вагітна від нього.
На що Мендель відреагувала відероликом у своєму Instagram, у якому заявила: інформація фейкова.
“Кожен фейк має своє ім’я. На каналі 24 вийшла стаття з іменами топ-фейкотворців року. Читайте, думайте і пам’ятайте: Ви – те, що ви споживаєте. Особливо, коли йдеться про інформацію. Поважайте інших і головне – поважайте себе”, — сказала Мендель.
Як реагувати на критику?
Не реагувати на чутки за спиною, натомість йти до суду, якщо йдеться про публічні образи чи цькування — радить гендерна експертка Вікторія Арнаутова.
“На особистому досвіді скажу, що коли я дізнаюся про подібні плітки за спиною, то я взагалі не вбачаю, що на них потрібно реагувати і витрачати час на прояснення відносин із опонентами. Якщо ж йдеться про публічну сферу, то це вже інша справа і, думаю, потрібно також публічно відповідати образникам і притягати до відповідальності, офіційно звертаючись до відповідних інстанцій. Таким чином жінка “вбиває одразу декілька зайців” : по-перше, закриває свій гештальт, коли відповідає на образу, як на отриманий удар, що не тягне за собою негативних наслідків для психологічного стану; по-друге, вона показує приклад іншим не замовчувати образи, а конструктивно реагувати і ставити кривдників на місце; по-третє, обговорюючи такі випадки в публічному просторі, ми одночасно інформуємо суспільство про причини, витоки, подібних ганебних явищ і, сподіваюсь профілактуємо виникнення їх в майбутньому, покращуючи гендерну культуру в суспільстві. Водночас треба розуміти, що на сьогоднішній день офіційні звернення в державні інстанції можуть нічим не закінчитися, окрім вибачення, але знаємо приклади в інших країнах, коли після сексистських висловлювань, а це саме ії проявом сексизму, люди йдуть з посад”, — наголошує гендерна експертка.
Раніше Повага також писала поради, як журналістам та журналісткам боротися із кіберцькуванням. Їх підготував Інститут масової інформації. Серед них: не вступати в діалог із “тролем”, бути свідомим, що громадська чи журналістська діяльність спричиняє увесь спектр реакцій, зокрема некоректні й образливі, користуватися усіма доступними технічними інструментами, щоб захистити себе від цькування, повторювати собі, що журналіст/ка не є відповідальним/ою за емоції читачів, не тримати своїх переживань усередині, не ізолювати себе.
Анастасія Горпінченко
