Повага
Рівність у світі Статтi

Як жінки вибороли право на біг

Право на біг треба виборювати? Авжеж! Зараз тільки в Києві відбувається не менше десятка марафонів на рік. Але уявіть: лише 50 років тому вважалося, що біг на великі дистанції – шкідливий для здоров’я жінки, вона не зможе народити, у неї сформуються великі некрасиві ноги, а на грудях… виросте волосся. Саме такі аргументи довелося почути Кетрін Швітцер – першій у світі жінці-марафонці.

Біг та інші обмеження для для жінок-спортсменок

Жінкам уперше дозволили змагатися в бігових дисциплінах лише у 1928 році –  на Олімпійських іграх в Амстердамі. До речі, як глядачів спортивних змагань жінок до 1896 року теж не допускали. Тільки перші сучасні Олімпійські ігри стали приводом, щоб жінки змогли хоча б подивитися на цю епохальну подію. Але для жінок-спортсменок однак було багато обмежень: вони могли брати участь на бігових дистанціях не довше 800 метрів. Більші відстані вважалися для жінок шкідливими. Змінити такий стан речей змогла єдина вперта жінка, і лише через 39 років.

Американка Кетрін Швітцер зростала хворобливою, худенькою дівчинкою, але дуже мріяла потрапити в шкільну команду з хокею на траві.

«Коли мені було дванадцять років, батько порадив мені почати бігати: 1 миля (1,6 кілометра) на день. Він уважав, що це допоможе мені. Пізніше я грала і в хокей, і в баскетбол, але біг залишився на першому місці. Біг навчив мене стійко приймати виклик, і кожен день я ставала сильнішою. Марафонцем я стала з простої причини: чим довше бігла, тим сильнішою себе відчувала», – згадує Кетрін Швітцер.

Мрія про марафон

Коли Кетрін стала студенткою (факультет журналістики Сіракузського університету Нью-Йорка), вона мріяла про участь у Бостонському марафоні. Він був заснований у 1897 році й став найвідомішим забігом у світі, бо був відкритий для кожного, а не тільки для професійних спортсменів. Для кожного, але не для жінок. Навіть тренер Кутрін уважав, що марафонська відстань у 26,2 милі (42 кілометри і 195 метрів) жінці просто не під силу. Тоді студентка викликала тренера на спортивну «дуель»: вони разом пробігли 42 кілометри, після чого він бігти не зміг, а Кетрін пробігла ще п’ять миль.

Саме тоді вона повірила у свої сили та заповнила анкету на участь у Бостонському марафоні. До речі, тоді їй пощастило: в анкету вона, не задумуючись, уписала свої ініціали, а особистий медогляд учасників не проводився. Так жінка вперше взяла участь у марафоні офіційно. 19 квітня 1967 року в Бостонському марафоні брала участь 741 особа. Кетрін отримала номер 261.

«Я вийшла на старт з нафарбованими губами та стрілками на очах. У мене була гарна зачіска: я не ховалася. Але погода змінилася, довелося вдягнути форму з капюшоном, тому помітили мене не одразу», – розповідала спортсменка.

Але коли один із організаторів марафону все ж таки угледів серед бігунів жінку, то він просто ошаленів: намагався силою виштовхнути Кетрін з доріжки, кричав: «Забирайся геть з мого марафону!». Ця сцена привернула увагу журналістів. Саме ці знімки увійшли в історію.

Спортсменці допомогли відбитися інші учасники марафону, і Кетрін Швітцер таки змогла бігти далі. Вона пробігла всю дистанцію за чотири години і 20 хвилин. Але відразу ж після фінішу її дискваліфікували.

Згодом Кетрін та організатор марафону стали друзями, вона брала участь у Бостонському марафоні ще з десяток разів. Востаннє – через 50 років (!) після «бостонського інциденту», у 2017 році, – і під тим самим номером, що вперше.

Завдяки їй

Жінкам офіційно дозволили брати участь у легендарному марафоні у 1972 році. Саме завдяки Кетрін Швітцер.

Усе життя вона виборює права жінок у спорті. Кетрін стала спортивною журналісткою та коментаторкою, боролася з дискримінацією в цій галузі, створила проект «261 Безстрашна» (названий на честь її порядкового номера на першому марафоні). Цей проект об’єднує бігові клуби й жінок по всьому світу.

«Раніше вважали, що біг не для дівчат: жінка не повинна виснажувати себе, жінка не повинна пітніти. Казали, що жінка не зможе народити потім, що стане як чоловік. Коли я питала, чому саме, в опонентів, як правило, не знаходилося пояснення. Але тепер у професійному та аматорському бігу ми вже пройшли етап сексизму, і чоловіки звикли до того, що жінки обганяють їх у змішаних забігах», – каже Кетрін.

У 2011 році Кетрін Швітцер була включена до Національної зали слави жінок за те, що зробила «суспільну революцію», давши жінкам в усьому світі можливість бігти, а з нею – упевненість у власних силах.

Тетяна Курманова

Схожі записи

Мар’яна Садовська увійшла до переліку «Жінки Року 2020» від польського Forbes

Підлітка, яка створила гендерно рівні гральні карти, продала вже тисячі колод

10 серіалів про сильних жінок, які є сенс переглянути