Повага
Жінка в історії Статтi

Віра Холодна —акторка німого кіно

До 140-річчя українського жіночого руху

Я — Віра Холодна. Зірка німого кіно, блідий янгол із сумними очима. Моя загадкова постать промайнула ластівкою по всьому світу та мала шалений успіх.

І хоч народилася я в Полтаві, закохувалися в мене в Європі, у США, у далекій Японії… Всі знали мене як талановиту акторку, та мало хто знав мене як хорошу маму й вірну дружину. А моя рання трагічна смерть і досі тривожить серця нащадків, але цю таємницю я забрала з собою в могилу. Могилу, якої немає…

Я народилася зіркою!

Складно сказати, коли саме я відчула себе зіркою. Я народилася зіркою!

Спочатку сяяла перед гостями батьківського салону. Дитячі пісеньки та вірші зривали оплески серед глядачів і додавали мені, маленькій Вірочці, впевненості у власних талантах. Ця впевненість стала у пригоді тоді, коли ми переїхали із затишної української Полтави до Росії. Там, незважаючи на шалений конкурс у балетне училище — мене прийняли! І це попри те, що була я тоді, як казала мама, «полтавською пампушкою».

На жаль, бабуся змусила мене покинути балет при «большому театрі», адже це ганебне заняття не личило дівчині шляхетного роду. Але мені лишили театральний гурток. Саме там я й побачила гру легендарної Віри Комісаржевської. І відтоді мріяла стати актрисою.

У фільмах потрібно було грати тендітних і занадто романтичних жінок

Я завжди хотіла бути сильною й незалежною. Натомість у фільмах  потрібно було грати тендітних і занадто романтичних жінок, здатних кохати до нестями й повністю залежати від чоловіків. У реальному житті було інакше. Мого чоловіка Володимира Холодного забрали на війну, тож щоб прогодувати родину, я попросила маленьку роль няні у фільмі «Анна Кареніна». Саме так і розпочалася моя стрімка кар’єра кіноакторки.


Читайте також: 10 фактів про Віру Холодну: акторка, обрана часом


Мною захоплювалися! Втрачали голови. «Раба кохання!» — чула я вслід. Це була лише пристрасна назва фільму, як і «Місячна красуня», «Полум’я життя», «Міражі»… За чотири коротких роки їх було більше, ніж сорок! Та щойно я дізналася, що Володя тяжко поранений, покинула зйомки й поїхала в госпіталь на фронт.

Я не встигала дихати, я не встигала жити

Після закінчення Першої світової життя Росії поринуло в хаос, та на тлі занепаду було легко сяяти. Мені аплодувала революція технічна й революція кривава. Пора неспокою та бурхливих ритмів. Шалене життя набирало обертів, я не встигала дихати, я не встигала жити.

Восени  кіногрупа Ханжонкова, де я постійно знімалася, була вимушена перебратися в Одесу. Україна ще деякий час не відчувала наслідків «кривавого терору».

Мені було 25. І саме там, в Одесі, моє життя й обірвалося, немов плівка в старому проєкторі. На жаль, більшовики знищили всі мої надбання. Вціліло лише п’ять фільмів. У кожному з них я назавжди молода та талановита, готова перенести вас в епоху, коли кіно було німим, але дуже красномовним.


Читайте також: Оксана Лятуринська: малярка, скульпторка, письменниця


Хто така Віра Холодна?

Віра Василівна Левченко народилася 5 серпня 1893 року в Полтаві. Її батько був педагогом у рідному місті, мама — випускниця Олександро-Маріїнського інституту шляхетних дівчат.

Після смерті дідуся Віри вся сім’я переїхала до бабусі в Москву, де Віра вступила спочатку в балетне училище, а згодом, за настановою бабусі, покинула його. На випускному в гімназії зустріла свого майбутнього чоловіка Володимира Холодного. Вони швидко побралися, а через два роки, у 1912, у них народилася донька Євгенія. Другу дитину подружжя удочерило.

Віра Холодна із донькою
Віра Холодна з донькою

Кар’єра акторки почалася одночасно з початком Першої світової війни. То була одна маленька роль другого плану, але вона стала вирішальною. За п’ять коротких років було знято близько 40 картин: «Закатовані душі», «Життя за життя», «Останнє танго», «Циганка Аза» та інші. На жаль, майже всю фільмографію знищили більшовики, вціліло лише кілька плівок.

У лютому 1919, перебуваючи на зйомках в Одесі, Віра Холодна застудилася й померла нібито від грипу, який мав назву «іспанка». Їй було лише 25 років.

Підготувала Тетяна Суліз

2024 року український жіночий рух відзначатиме 140-річчя. Громадські організації об’єднали свої зусилля й ресурси та розпочали інформаційну кампанію «До 140-річчя українського жіночого руху», присвячуючи цій даті свої проєкти. Одним із них став проєкт «Жінка для жінки: підтримка лідерства ВПО та посилення впливу на прийняття рішень», який реалізовує «Бюро гендерних стратегій і бюджетування» у партнерстві з «Центром гендерної культури» за технічної підтримки ООН Жінки в Україні  та фінансування Жіночого фонду миру та гуманітарної допомоги ООН (WPHF) Women’s Peace & Humanitarian Fund

Учасниці менторської програми проєкту створили добірку текстів про відомих українських діячок «Видимі: українки в історії» (менторка — Слава Світова).

«Повага» приєднується до інформаційної кампанії та з дозволу авторок публікує історії українок, які в різні часи натхненно творили жіночу історію.

Більше текстів ви можете знайти на сайті Простору гендерної культури.

Схожі записи

Соломія Крушельницька наснажує: як чотири мисткині творили, надихаючись постаттю співачки

Євгенія Цебрій

Дослідниця і меценатка Катерина Скаржинська: життя наче рух проти вітру

Підтримати і не зашкодити: пам’ятка для медіа, як працювати з потерпілими від насильства