Зустріч учасниць нещодавно створеного «Жіночого клубу» в Луцьку: безліч емоцій, роздумів та міркувань із приводу участі жінок у політичному житті міста, області, країни. На Волині жінки теж активно долають стереотипи. До вашої уваги три успішні політичні діячки, волинянки Юлія Вусенко, Анна Мовяк та Раїса Кучмук, які розповіли про свій досвід у політиці.
«Політика – це жіноча справа»
Часто в суспільстві створюють міф, що, мовляв, політика – це не жіноча справа. Вона потребує боротьби, на яку здатні за своєю природою більше чоловіки, а оскільки жінки, як то кажуть, берегині, то їм залишається «берегти свої сім’ї», піклуватися про дітей. Лучанка Юлія Вусенко так не вважає. Уперше за всю історію Луцької міської ради секретарем стала жінка. І поки що у стінах міськради та й за її межами цей факт сприймають неоднозначно.
«Коли мене обрали секретарем, один із депутатів облради підійшов і спитав мене, чому я раніше не йшла в політику? Чому тільки тепер, якщо я бачила себе там і раніше? Я відповіла йому, що політикою я займалася й до цього. Я будувала свою сім’ю. А, повірте, це теж політика. Бо якщо ми політичні процеси розглядаємо з точки зору управлінських, то, звісно, у сім`ї без системи управління ніяк. А жінці вдається набагато краще організувати цей процес. Так, можливо, чоловіки вже бачать результат. Але дуже часто вони не знають та уникають важливих деталей, потрібних для організації того чи іншого процесу», – каже Юлія Вусенко.
Депутатка не приховує, що політика для неї – це складний та виважений крок. Адже коли обдумувала своє рішення щодо участі в ній, то передусім думала про відповідальність:
«У жінок зазвичай самооцінка занижена. Вони роблять колосальну роботу у Верховній Раді, в обласних і міських, але про це мало відомо. І так. Жінки мало виступають із трибун у Верховній Раді. Але вони дуже відповідальні, тому часто популістичних гасел не виголошують і не паряться, як це роблять чоловіки. У нас у міській раді 9 жінок-депутаток. І я хочу сказати, що дві з них очолюють депутатські комісії. Для нас це справді більш серйозний крок. От на виборах у нашій партії була кандидатка на 7-му місяці вагітності, яка під час передвиборчої кампанії сама смітники у своєму районі з місця на місце пересувала. Бо жінки думають у першу чергу про якість роботи й про результат, а не про посвідчення депутатки і про те, які це можливості дає. Чоловіки через депутатство можуть свій бізнес захищати чи вирішувати власні питання. А жінка завжди на перше місце ставить інтереси громади, яка її вибрала».
Депутатка говорить, що поки що плюсів перебування на посаді секретаря Луцької міської ради не бачить. Навпаки – роботи стало більше й відповідальності теж. Однак результати, ймовірно, очевидні не відразу.
Юлія Вусенко говорить і про те, що через стереотипне мислення, чоловіки часто звертають увагу на її зовнішній вигляд, що є особливо недоречно:
«Цікаво спостерігати за тим, як чоловіки в першу чергу звертають увагу на те, як ти виглядаєш. І можуть собі дозволити сказати прямо, що “Ви сьогодні не така” або смс прислати, оцінивши твій вигляд, коли ти якраз сидиш у президії, коли йде сесія міської ради. І ти як секретар, який має певні обов’язки, читаєш ще й смс різного змісту».
«Нам потрібна молода якісна політика»
Ще одна депутатка міської ради Анна Мовяк кілька років тому не думала про політику. У неї підприємницька діяльність, четверо дітей, чоловік. Усе розмірено, і виглядало так, наче життя йде за планом. Однак Революція Гідності, громадська діяльність, потім волонтерство на підтримку армії – і в голові наче запрацював новий механізм. Новий підхід до розуміння процесів, що відбуваються навколо. Новий підхід до життя.
Для Анни політика – це можливість змінювати. І робити це якісно.
«Ще два роки тому я не знала, як працюють обласні чи районні ради. Уперше я побачила їхню роботу й реально оцінила, коли стояло питання про те, щоб написав заяву на відставку голова райради. Якраз були події Майдану. На той момент я побачила, що в районній раді потрібна молодь. Там були люди вже старшого віку. Звісно, не всі люди старшого віку мають такі думки. Але ті, що спілкувалися зі мною, розповідали, що вже хочуть дочекатися пенсії ‒ й усе…Я не могла зрозуміти, як люди, що представляють інтереси громади, так себе поводять і таке кажуть. Довгий час мені не хотілося знайомитись, заходити. Але в моєму житті розпочалася така практика, як громадські слухання. І так крок за кроком я почала розуміти, що можна значно більше втілити в життя, будучи не зовні, а всередині. Це складніше й вимагає більше зусиль, часу й терпіння. Але я на це пішла. І я завжди буду відстоювати молодих людей, нових людей із іншим мисленням», – ділиться своїми думками Анна Мовяк.
Анна стала депутаткою майже одночасно з тим, як стала матір`ю. Тож кількість клопотів зросла в кілька разів.
«Чи зупиняло мене те, що я з маленькою донечкою? Ні. Навпаки. Це додавало сил. Щоправда, мене здивувала реакція суспільства щодо моєї появи з донькою у стінах міської ради. Бо багато хто вважав такий мій крок неправильним. Але зараз я бачу те, що бачу. Люди не дуже готові до змін. Це я зрозуміла й на власному досвіді. Бо якщо вони не сприймали мене з дитиною в стінах міськради і вважали це чимось не таким, то так і в інших процесах буде спротив і нерозуміння. Усі звикли до того, як було. А що ми через це “як було” отримали? Люди хочуть змін, але докладати зусиль – зась. Та й молодь, на яку ми покладаємо великі надії, не хоче голосувати й цікавитись. Але, як на мене, це все-таки інші люди. І ми маємо надію на них. Ми готуємо якусь платформу, щоб можна було брати участь, працювати в цьому напрямку», – пояснює Анна.
«У гендерних проблемах жінку врятує почуття гумору»
Раїса Кучмук уже в політиці «не одну ґулю набила». Зараз вона – депутатка Рожищенської районної ради. Має 30-річний стаж управлінської діяльності в державних структурах і вважає, що іноді дотепність – це зручний спосіб поведінки для жінки.
«У політику в нашій країні йдуть тому, що не мають чим зайнятися. Або ще люди, які мають нехорошу залежність від грошей. І, на жаль, усе менше й менше стає людей, які усвідомлюють відповідальність, мають певний професіоналізм. У нас немає поняття “правильний бюрократ”. Я втретє депутатка. Працювала в депутатських комісіях соціального захисту, сім`ї, молоді й спорту. Зараз у комісії промисловості, дрібного й малого бізнесу, бо переконана, що це наразі єдине, на чому Україна тримається. Бо це фанати своєї справи. Але в нашій комісії лише чотири депутати, тоді як у бюджетній, наприклад, набагато більше. І ми всі розуміємо, чому вони туди йдуть. А чи відчувала я якусь дискримінацію за ознакою статі? Та бувало по-різному. Але ці некомфортні ситуації може врятувати тільки гумор. Щоправда, чоловікам завжди треба показувати, “що ти не дєвочка, а можеш розвернутися й теж чимало сказати, бо тобі, врешті-решт, є що сказати”».
Аріна Крапка
