• Home
  • Статтi
  • Як і чим живуть гендерночутливі ЗМІ в Україні?
Статтi

Як і чим живуть гендерночутливі ЗМІ в Україні?

27 лютого представниці гендерночутливих ЗМІ зібрались для того, щоб обмінятись досвідом та обговорити подальшу співпрацю. «Повага» коротко написала про особливість кожного з ресурсів.

«Жінки – це 50% успіху України»

Ресурс для політично активних жінок

«Це інформаційний сайт для жінок, які йдуть в політику. Ми розуміємо, що матеріали, які потрібні нашій аудиторії – перш за все навчальні: як стати політикинею в Україні? Наприклад, бути сільським головою – досить важка позиція в суспільстві. Але інтерв’ю з жінками про те, як вони з цим справлються, читаються набагато менше, ніж інтерв’ю з прем’єркою, чи експертна розмова з Оленою Малаховою з приводу фемінітивів. Це говорить про великі амбіції тих жінок, які починають свій шлях в політиці. Наша аудиторія – це ті солдати, які мріють стати генералами. Ми створювали навколо себе певну бульбашку з політично активних жінок заради того, щоб їх об’єднати на одному ресурсі. Під них заточена специфічна інформація, яка більш широку аудиторію навряд зацікавить», – розповіла Леся Ганжа, головна редакторка сайту «50%».

«У цю аудиторію кожного дня приєднуються ті люди, про яких ми і не могли думати на початку. Місцевими депутатками, головами ОТГ стають жінки, які ніколи не замислювались про політичну кар’єру, і не розглядали цю роботу як політику. Сайт «50%» дає таку можливість – роз’яснює, надихає тих, хто хоче управляти власним життям і життям власної громади, дає певні інструменти, дає відчуття солідарності, розуміння, що вони не одні стикаються з проблемами під час розробки виборчої кампанії, наприклад. Ми також працюємо з жінками-політикинями національного рівня, і у них дуже схожі проблеми. Також зараз з’являються нові цільові аудиторії. Це пов’язано з війною, з тим, що з’являються жінки травмовані війною в абсолютно різний спосіб», – додала Олена Єна, директорка програми «Жінки-лідерки» Національного демократичного інституту (NDI).

«Повага. Кампанія проти сексизму» 

Реагування на сексизм в політиці та медіа

«Ми почали писати з фокусом на медіа і політиці, і це матеріали, які реагують на порядок денний, на те, що відбувається в світі. Є два типи матеріалів – авторські, такі як колонки, великі інтерв’ю, постійна рубрика письменника Сергія Осоки про відомих українок в історії. Вони виходять так часто як можуть, але не щодня. Також є авторки, які працюють постійно, і створюють матеріали, коли потрібно швидко реагувати на певні ситуації – це як новинна складова.

Також у нас є книжкова полиця – ми публікуємо фрагменти книжок найкращих українських видавництв, які працюють з гендерною тематикою.

Є рубрика лонгрідів – довгі інтерв’ю з гарними фотографіями. Ми почали запрошувати до слова тих, хто не є гендерними активістками чи активістами, це люди з різних галузей, яким ми ставили питання відповідно до гендерної чутливості, і таким чином когось вперше поставили в ситуацію, коли їм треба було говорити як вони ставляться до теми рівності жінок і чоловіків. І це давало дуже класні результати: багато хто виявлявся дуже гендерночутливим, хоча раніше в неї/нього не було шансів про це сказати», – розповіла Ірина Славінська, координаторка «Поваги».

«Гендер в деталях»

Науково-популярний ресурс з тематичними сезонами

«Ми вирішили робити «Гендер в деталях», фокусуючи його на такому доволі химерному сегменті як науково-популярний. Він сам по собі не є чіткий. Відповідно, ми підбираємо тексти дуже різних жанрів – від колонок, швидких реплік до академічних статей, але написаних простою мовою. Також я заставляю авторок вставляти українські приклади в статті, які розповідають про західні теорії.

Ми беремо тему сезону, яку розглядаємо в деталях. Такі сезони стають, певною мірою, книжками, кураторськими проектами, тому що вони збирають інформацію на одну тему але з дуже різних боків. У нас були теми сезону: гендерне насилля, освіта, тілесність, ми закінчуємо тему сексуальності і почнемо тему материнства і батьківства. До цих тем можна звертатися, щоб поглиблювати рівень гендерної дискусії в Україні», – сказала Тамара Злобіна, редакторка сайту «Гендер в деталях».

«Update»

«Хуліганський проект», що говорить про складні речі

«Я називаю «Update» трохи хуліганським проектом. Треба сказати, що наші читачки – це жінки, але ми стараємось не давати тексти виключно про гендер. Гендер і фемінізм вписуються в доволі широке поняття прав людини, тому ці історії – інтерсекціональні. Ми говоримо не тільки про жінок, ми говоримо про інклюзивний підхід – люди з інвалідністю, ЛГБТ, питання ромів, питання наркополітики. Ми намагаємось захопити багато тем, які близькі молоді, тому що я розраховую на молодь.

З одного боку – ми хуліганимо, з іншого боку – намагаємось пояснити складні речі, якими наша молодь, можливо, не одразу цікавиться. Але якщо люди зайшли на тему екології, і бачать, що в підбірці є щось на тему гендеру, то, можливо, зайдуть і туди.
Ми намагаємось зібрати історію різноманіття і все подати весело, з одного боку. З іншого боку, цій аудиторії потрібно рвати шаблон, тому що вони починають скучати. Коли рвеш шаблон, люди більше заходять в дискусію, і в цій дискусії, мабуть, народжується істина. Мені здається, що ми готуємо аудиторію, яка потім піде читати сайт «50%», – поділилась думками Тая Герасимова, головна редакторка сайту «Update».

«The Devochki»

Площадка для жіночого досвіду

«Зараз ми повертаємось до формату живого блогу, стаємо площадкою для жіночого досвіду. Якщо дівчина переживає якийсь досвід, це важливо, корисно і цікаво. Він може бути проблемний або навпаки – дівчина поїхала навчатись у Францію і хоче розповісти куди подавати документи, скільки це коштує і де жити.

Сайт створився в кінці 2013 року, і ми виходили з того, що нам не було чого читати, не було сучасного сайту про реальність, в якій ми живемо. Ми спершу не думали про фемінізм чи гендерні питання, основною нашою концепцією було те, що ми говоримо про реальність тією мовою, якою розмовляють наші читачки між собою, і ми знаємо, що життя дівчини в Україні – це не лише вечірки, сукні і єдинороги, а й реальні проблеми, серйозні теми про які хотілось би говорити, але без зайвого драматизму.

Згодом ми почали працювати з гендерною тематикою та фемінізмом. Одне з найважливішого, що ми робимо – це «Вестник ада і сексизма». Наша аудиторія не є такою, яка може сказати: я цікавлюсь гендерною тематикою, тому ми вирішили збирати новини, які так чи інакше стосуються теми. В якийсь момент ми почали отримувати фідбек – нам почали писати про те, що зауважують сексизм, і що треба з цим щось робити», – розповіла Оксана Павленко, головна редакторка сайту «The Devochki».

«Womo» 

Ресурс про толерантність та різноманіття

«Зараз тема рівності для «Womo» – це не тільки рівні можливості для чоловіків та жінок, це рівні можливості для всіх людей – різної ідентичності, статусу, віку. Ми працюємо з темами різноманітності, толерантності. У 2017-му редакція зробила багато матеріалів з трансгендерами і батьками трансгендерних дітей, з представниками ЛГБТ.

Спершу сайт «Womo» був інтелектуальним, корисним, практичним сайтом для матерів, які поєднують дітей і кар’єру. Зараз успішні мами залишаються одним із сегментів нашого сайту. Коли ми почали писати матеріали на тему гендерної рівності, то спершу були коментарі: для чого ви про це пишете? Але зараз щоразу більше людей розуміє», – говорить Таня Касьян, редакторка сайту «Womo».

«UA: Суспільне мовлення» 

Суспільне мовлення – це медіа для всіх. Разом з тим, там не може бути мови ненависті чи дискримінації

«Ми є величезною організацією. Коли розпочався процес переходу від державного мовника до суспільного, почалось відсікання токсичного матеріалу – “джинси”, замовної продукції. Також ми почали звертати увагу на те, як формулюють повідомлення ведучі, ті хто робить закадровий голос, і помітили, що побутовий сексизм, до якого ми всі звикли у буденному мовлені, тут існує так само, як і у комерційних мовників. Ми почали звертати на це увагу, кожен у своєму напрямку. Зараз я прошу всіх кілька разів подумати про те, що ви хочете сказати в кадрі. Для журналістів це дивно, це як нова реальність», – поділилась досвідом Саша Кольцова, членкиня правління ПАТ НСТУ.

Спілкування відбулось в межах дискусії «Як вийти з бульбашки: робота гендерночутливої редакції».

Катерина Мацюпа

Схожі записи

П’ять контраргументів про «жіночу провину» в демографічній кризі

admin

«Він – голова сім’ї»: як українська біологиня почала гендерні дослідження

admin

Ґендерний дисбаланс у Вікіпедії і що думають про нього українські вікіпедистки

admin

Залишити коментар