Повага
Image default
Статтi

Стереотипи, цькування та digital-харасмент: як медіа пишуть про жінок у політиці?

Важливість політичної участі жінок, висвітлення діяльності політикинь у медіа, а також проблеми, з якими стикаються жінки під час кандидування на виборах, — це ті теми, які обговорювали під час медійного марафону “Рівність у політиці”, організованого  Національним Демократичним Інститутом.

“Повага” зібрала головні меседжі та історії жінок, котрі взяли участь у панелі на тему: “Жінки-політикині в медіа”. Переглянути марафон повністю можна за посиланням. 

Учасниці дискусії: 

  • Оксана Романюк, виконавча директорка ІМІ
  • Ірина Нижник,  кандидатка у депутати Тетіївської міської ради та Київської обласної ради 
  • Ольга Герасим’юк, очільниця Національної ради з питань телебачення та радіомовлення  
  • Вікторія Єрмолаєва, головна редакторка сайту кампанії проти сексизму у медіа та політиці “Повага”
Модерувала дискусію Ірина Славінська, координаторка кампанії проти сексизму у медіа та політиці “Повага”.
Медійний марафон "Рівність у політиці"

Оксана Романюк:  Минулоріч через пандемію рівень представленості жінок у меді знизився до 19% проти 24%. Падіння на 5% ми не бачили вже дуже давно, фактично з 2015 року, коли головною темою була війна і більше говорили про чоловіків.

Фактором змін стали місцеві вибори. Завдяки ним про жінок почали говорити більше.  Якщо мова йде про представлення експерток, то це 21%. Якщо про героїнь, то це теж ще на такому рівні, як це було у 2019 році. Найгірші ситуація у нас, звісно, на телеканалах. Так, на політичні ток-шоу партії відправляють переважно чоловіків, самі ток-шоу також переважно запрошують чоловіків, тому  дуже різкий перехід: майже 80% учасників і приблизно 20% учасниці. І це на каналах національного рівня. Ситуація на них гірша за регіональні телеканали.

Читайте також: Нова методологія дає можливість Нацраді моніторити телеканали щодо сексизму в ефірі

З проблем онлайн-медіа — ми не знайшли жодного матеріалу про образи чоловіків-політиків. Тоді як є цілі серії статей про те, як одягаються політикині, в які кольори і так далі. Це, власне, ключовий стереотип, котрий нав’язується медіа. Виходять матеріали із заголовками: “Зовнішність жінки — це її візитна картка”, “Кожна дівчина знає, що все залежить від зовнішнього вигляду”.

Ми проводили також опитування серед журналістів, щоб зрозуміти, звідки з’являються подібні матеріали. Так найбільше підтримують гендерний баланс у Києві (56%), найгірша ситуація у центрі та на сході країни (39%). Загалом 33% опитаних журналістів відзначили, що дотримуються гендерного балансу. Звичайно так, як вони собі це уявляють, але це вже, я вважаю, плюс. Водночас 63% сказали, що використовують фемінітиви. І тут я хотіла б відзначити, що насправді майже всі ЗМІ вже використовують фемінітиви, але є медіа, котрі це роблять системно. 

Ми також на основі дописів до 8 березня політиків та чиновників обрали голову ОДА та очільників міст обласного значення, і ось такий у нас вийшов рейтинг сексистських областей: на першому місті Дніпро і Суми, далі щось пішло не так із привітаннями у Херсоні, Одесі та Вінниці. Тоді як найбільше згадок про права жінок було у Чернівцях. 

Читайте також: Вибори 2020: як дісталося жінкам-кандидаткам

Ірина Славінська: Digital-харасмент дуже поширений спосіб тиску на жінок у політиці. І є у нас серед учасниць Ірина Нижник — кандидатка у депутати Тетіївської міської ради. У неї є своя я історія про пережитий тиск під час передвиборчої кампанії, але цікаво те, що вона може мати цікавий фінал. Ідеться про подання до суду за обурливі і образливі коментарі.

Ірина Нижник: Хочу зазначити, що участь у виборчому процесі в 2020 році була не першою в мене. У 2015 році я вперше балотувалася кандидаткою у депутати  Тетіївської міської ради і була обрана, а у 2017 році у нас були позачергові перші вибори до територіальної громади, куди я подалася як кандидата на голову ОТГ. Мені було 27 років, і саме тоді я зіштовхнулася з сексистськими висловлюваннями на кшталт: “Куди вона лізе? Вона ще молода”. Але я внутрішньо себе налаштувала, що потрібно бути готовою до всього, і не звертала на це уваги особливо та впевнено йшла до завершення виборів. Вибори я не виграла, але у мене була підтримка в громаді. І вже у 2020 році відповідно були роздуми, чи треба брати участь, але з дость таки активною життєвою та громадською позицією все ж таки рішення було ухвалене позитивне, щоб балотуватися кандидаткою в депутати до своєї громади. 

Читайте також: Екскандидатка в депутати на місцевих виборах подала до суду через сексизм

Мені керівництво партії від якої я балотувалася, запропонувало спробувати балотуватися ще і до Київської обласної ради. Ми всі вступили у виборчий процес, і я розмістила на своїй особистій сторінці пост про те, що балотуюся. Мій пост поширили в одній з груп громади і згодом я побачила допис чиновниці Тетіївської громади. Вона написала: “Категорично ні. Людина, яка переступили 30-річний рубіж і не стала ні дружиною, ні матір’ю, на мою думку, не може стати ніким, так як окрім себе нікого не любить, і не зможе керувати областю”. Мені звичайно стало трошки смішно, що чиновниця, попри свою посаду, не розуміє, що депутат областю не керує, та, крім цього, я зрозуміла, що це може негативно вплинути на думку виборців, бо в кожного з нас є своя парадигма мислення. Після допису у мене справді почали частіше запитувати, чому я незаміжня  і не маю дітей. 

Я облікувала цей коментар у себе на сторінці, а також проєкт “Вибори без сексизму” та Асоціація жінок-юристок “ЮрФем” мене підтримали. 

Ірина Славінська: Далі – про те як Нацрада вперше під час виборів 2020 почала моніторити, чи припускаються сексизму щодо кандидаток під час кампаній різні ЗМІ, і також про новину щодо появи нової методології моніторингів Нацради. 

Ольга Герасим’юк: Дуже поділяю стан Ірини Нижник, мені теж це відомо. Колись давно — це було у 2012 році — я також обиралася на місцевих виборах на Одещині. Проти мене стояла ціла машина “Партії регіонів”. Хочу сказати, що пережила тоді бандитський напад. Напевно, вони на мене нападали як на політикиню, можливо не як на жінку. Проте, образи, які вони транслювали на мою адресу, носили безперечно сексистський характер. І тоді я теж подала до суду, але справа і досі десь там перебуває. 

Читайте також: Баланс думок чи зустріч потерпілої з аб’юзером: Янкіну цькують після ефіру

Уперше цьогоріч до законодавства внесли норму щодо заборони дискримінації. Ми і в попередні роки, коли аналізували вибори, пробували все ж таки дивитися на ці процеси через так звані “гендерні окуляри”, але вносили це в звіти тільки одним рядком, оскільки не було механізму. 

Тепер же ми маємо цю можливість, і ми тому проявили таку ініціативу і провели власний кількісний і якісний аналіз гендерного балансу під час висвітлення виборчого процесу. Ми взяли 15 теле- та радіокомпаній в Києві у період з вересня по жовтень та регіональні ЗМІ. Мета наша була виявити гендерні та інші суміжні (зокрема вікові) стереотипи у програмах чи медійних матеріалах. 

Ольга Герасим’юк, очільниця Національної ради з питань телебачення та радіомовлення

У своєму дослідженні ми хотіли запитати про таке: 

  • Чи мають кандидати рівний доступ у медіа? 
  • Чи є упередженим у медіа ставлення до кандидатів за ознаками статі? 
  • Чи обговорюються питання гендерної рівності? 
  • Чи займаються медіа подоланням гендерних стереотипів? 
  • Хто на яку тему говорить? 

Хочу навести вам тільки окремі результати зараз. Цікаво, що практично питання наявності сюжетів, присвячених гендерній тематиці, ми не зафіксували у всіх перевірених мовників. Але якщо говорити про присутність в ефірах різних статей, то, до прикладу, в НСТУ чоловіків було 73%, жінок — 10%. Це при тому, що програму “Зворотній відлік”, до прикладу, ведуть чоловік і жінка. В ролі експертів виступали 10 чоловіків і дві жінки, а “в полі” працювали переважно жінки: 18 проти двох. 

Більш менш інший варіант спостерігався на “5 каналі”. Із 47 випадків присутності в ефірі суб’єктів виборчого процесу було 32 чоловіка та решта — жінки. Ведучих та репортерів, залучених до виробництва контенту, було майже порівну.

Читайте також: Як пройти гендерний моніторинг контенту? Чекліст для медіа

Результати нашого моніторингу говорять про те, що картина дуже різна в дотриманні гендерного балансу. Якщо говорити про регіони, то гендерного паритету дотримуються у Житомирській області. У Волинській та Тернопільській областях встановлений кількісний дисбаланс у бік кандидатів чоловіків.

Також хочу відзначити, що відповідну просвітницьку роботу щодо цієї методології Нацрада запланувала. Ми організуємо серію тренінгів щодо неї для місцевих мовників, зокрема. 

Ірина Славінська: І нас є нагода дізнатися і про низову роботу, роботу неурядового сектору у цьому питанні. 

Вікторія Єрмолаєва: Дійсно, ми на “Повазі” вже сьомий рік моніторимо прояви сексизму щодо жінок в політиці і в ЗМІ. І справді під час кандидування, особливо на місцевих виборах, жінки зіштовхуються із digital-харасментом. А особливо цинічно це відбувається саме під час місцевих кампаній, тому що часто кандидати знають один одного і переходять на особистості. Це те, що ми спостерігали і у 2020 році. 

Ці речі ми фіксуємо, намагаємося реагувати та публічно підтримувати жінок-кандидаток. 

Вікторія Єрмолаєва, редаторка сайту кампанії "Повага"

Читайте також: #ламаюстереотипи: у мережі запустили флешмоб на підтримку жінок у політиці

Ще хотілось би відзначити, що українські мережі переповнені мовою ворожнечі. Подекуди навіть топові політики дозволяють собі висловлювання, які неприпустимі в цивілізованих країнах, тим паче у 2020-2021 роках. 

Часто також можна побачити публічну поблажливість, іронію чи навіть сарказм чоловіків-політиків до колег-жінок. Це, насправді, теж є проявом сексизму. Цей хейт-спіч не можна толерувати у жодному разі. 

Експерти не радять жертвам булінгу вступати у якийсь контакт чи відповідати на коментарі агресору, але тут інші люди, користувачі чи учасники громади мають вказувати на аномальність такої поведінки. 

За 7 років роботи нашого ресурсу ми найчастіше фіксували хейтерські та сексистські коментарі стосовно політикинь, поширення щодо них неправдивої інформації, котра може зашкодити репутації, створення фейкових візуальних матеріалів. Іноді також розповсюджують контакти чи погрожують згвалтуванням. 

На це треба реагувати, звертатися до поліції та йти до суду. Зараз, на жаль, ми не маємо гучних та успішних прикладів у цих темах, проте, я маю надію, що за цим майбутнє. 

Анастасія Горпінченко

Схожі записи

«Не всі захисники — хлопці і не всі хлопці — захисники»: військові про те, чому 14 жовтня не «день чоловіків»

Сексизм від політиків: гарна сукня і вузьке мислення

Заява Асоціації «ЮрФем» щодо конкурсу краси серед адвокаток