Повага
  • Головна
  • Статтi
  • Стефанія Туркевич: композиторка, музикознавиця, піаністка
Жінка в історії Статтi

Стефанія Туркевич: композиторка, музикознавиця, піаністка

До 140-річчя українського жіночого руху

Людина складається на 75% із води, а моє тіло, мозок, кров наповненні музикою. Малою я слухала, як прекрасно грає на фортепіано мама, і всотувала кожний звук. Тато заснував домашній хор — підтримував наші перші кроки в музиці. Ніколи не шкодував грошей на нашу музичну освіту. Музика об’єднувала, підтримувала й була невіддільною частиною нашої сім’ї.

Як це важко –– догодити всім і всьому! Бути матір’ю, жінкою, господинею, ученицею консерваторії, композиторкою…

Ми грали в домашньому салоновому оркестрі: тато на басі, мама на фортепіано, Льоньо на чельо, я на фісгармонії, Марійка і Зенко на скрипці. Музика, як вода, напувала наше коріння, розкривала наш талант. Вона притягувала цікавих людей у наш дім, відчиняла двері до нашої музичної родини.

Хоча музика легко мені давалася, я не могла задовольнитися рівнем дилетантки, тож училася у Львові, Відні та Празі, здобуваючи професійну освіту у славних учителів і багато працювала, відточуючи майстерність. Іноді мені здавалася, що то все намарно і я нічого не вмію. Та музика і вчителі підштовхували працювати далі. Адже музика вимагає найбільше мозольної праці.


Читайте також: Соломія Крушельницька наснажує: як чотири мисткині творили, надихаючись постаттю співачки


У мій перший твір — Службу Божу, що линула в піднебесся собору Святого Юра, я вилила весь відчай, горе й молитву після відступу нашого війська.

Не уявляєте собі, як це важко –– догодити всім і всьому! Бути матір’ю, жінкою, господинею, ученицею консерваторії, композиторкою. Треба було не раз зціплювати зуби!

Стефанія Туркевич
Стефанія Туркевич

У музиці я прагнула говорити мовою часу

Якщо я не могла сісти з олівцем, щоб проживати ноту за нотою, я відтворювала їх у думках, програвала в серці. Яке то задоволення — чути свій твір на концерті. Я властиво не знала, який він буде у відповідному виконанні. Для мене щоразу він був новий і дорогий, неначе почула його вперше. Я не вірила, що це я його написала.

Згадую, як Зоя з гордістю всім розповідала про дитячий балет, де вона виступала: «Мамуся написала музику! Мамуся!»

У часи радості, скрути, тривоги я мала на що спертися. Музика стала мостом, що втримував зв’язок із батьківщиною, коли 1944 року я назавжди покинула рідний Львів, рятуючись від совєтів.


Читайте також: Софія Яблонська: мандрівниця, письменниця, фотографка


У музиці я прагнула говорити мовою часу. Люди підкорювали космос, і я разом із ними летіла в безмежний загадковий всесвіт чорної матерії, астероїдів, далеких планет у своїй Космічній симфонії

Світ українських казок, легенд, міфів, як узор вишиванки, відтворює наш генетичний код, зв’язок із корінням. Я залучала ці яскраві образи, щоб розповісти нашу історію музикою. Музика була моїм словом, пензлем, яким я творила з надією, що колись вона зазвучить у вільній незалежній Україні.

Хто така Стефанія Туркевич

Стефанія Туркевич
Стефанія Туркевич

Стефанія Туркевич (Лісовська, з 1937 Лукіянович) народилася 25 квітня 1898 року а родині священика й піаністки. Всі в родині грали на якомусь інструменті, а батьки вкладали кошти в музичну освіту дітей.

Стефанія офіційно була визнана першою українською композиторкою. Пройшовши навчання у Вищому музичному інституті імені Лисенка, у Львівському університеті, в Державній учительській семінарії, у Консерваторії польського музичного товариства, у Віденському університеті та Празькій консерваторії. 1934 року захистила дисертацію з музикознавства у Празі. Любов до дітей та України виливала в дитячих операх «Цар Ох або серце Оксани», «Куць», у першому українському дитячому балеті «Весна». 

1944 року родина виїхала до Відня, а 1946 –– переїхала до Англії, де Стефанія Туркевич продовжила плідно працювати над симфонічними творами «Космічна симфонія», балетами «Руки», «Мавка», камерно-інструментальними творами, творами для фортепіано тощо. Стефанія Туркевич померла 8 квітня 1977 року в Кембриджі, Велика Британія.

Підготувала Таніта Маре 

2024 року український жіночий рух відзначатиме 140-річчя. Громадські організації об’єднали свої зусилля й ресурси та розпочали інформаційну кампанію «До 140-річчя українського жіночого руху», присвячуючи цій даті свої проєкти. Одним із них став проєкт «Жінка для жінки: підтримка лідерства ВПО та посилення впливу на прийняття рішень», який реалізовує «Бюро гендерних стратегій і бюджетування» у партнерстві з «Центром гендерної культури» за технічної підтримки ООН Жінки в Україні  та фінансування Жіночого фонду миру та гуманітарної допомоги ООН (WPHF) Women’s Peace & Humanitarian Fund

Учасниці менторської програми проєкту створили добірку текстів про відомих українських діячок «Видимі: українки в історії» (менторка — Слава Світова).

«Повага» приєднується до інформаційної кампанії та з дозволу авторок публікує історії українок, які в різні часи натхненно творили жіночу історію.

Більше текстів ви можете знайти на сайті Простору гендерної культури.

Схожі записи

Гендерні підсумки 2019 року. Згадаймо зради й перемоги

Красива жінка незаміжня: знайдеш роботу?

Алла Горська: розбитий вітраж під назвою «Пролог»

Ганна Улюра