Повага
Image default
Статтi

Щоб не як Меркель: «Опора» розпитала кандидаток про участь у місцевих виборах

Громадянська мережа «Опора» провела комплесне опитування жінок, які брали участь у місцевих виборах восени 2020 року. З-поміж іншого кандидатки розповіли й про сексизм, ейджизм та інші прояви дискримінації, з якими їм довелося зіткнутися під час виборчої кампанії.

«Основна частина дослідження побудована на якісному аналізі відповідей 290 респонденток від політичних партій, які подолали виборчий поріг. «Опора» розробила два типи поглиблених опитувальників для жінок-кандидаток, які містили 14 питань загального характеру та додаткові блоки запитань для кандидаток, які не здобули достатньої кількості голосів, та жінок, які отримали мандат за результатами виборів. Змістовно ці питання обʼєднані у три блоки: 1) особистий досвід участі жінок у виборах; 2) внутрішні політики партій щодо залучення жінок; 3) перший досвід роботи в ОМС після обрання. Перед початком спілкування ми гарантували нашим респонденткам цілковиту анонімність, тому ніде не зазначаємо їхніх імен чи інших персональних даних. Разом з тим, доволі багато жінок не заперечували, щоб у викладенні дослідження ми використовували їхні цитати. Фактично, ми зібрали 290 історій жінок про їх особистий досвід політичної участі. Для майже ¾ це був новий етап у житті, адже балотувалися вони вперше», — розповіла голова правління «Опори» Ольга Айвазовська, презентуючи результати дослідження.

Через що кандидатки пройшли під час виборів:

  • «Колеги по списку, як би вони тобі не посміхались, вони тебе не сприймають як рівноцінного кандидата»
  • «Ви знаєте, є стереотип, що жінка слабша, що чоловік краще може захистити. В мене були зустрічі з виборцями і коли я розповідала про свою програму, мене запитували: «А ви не боїтеся увечері ходити отут на наші зустрічі?»
  • «Та, в наші часи, за наших часів, (СРСР чи коли вони були молоді) дівчата нянчили дітей. Про які там вибори казали! Придумали ото! А зараз…»
  • «У вас є діти? Ви заміжня? Чи ви замість реалізації в родині вирішили кар’єрою займатися?!»
  • «Жінка більше зайнята домашніми та сімейними клопотами, тому не може приділяти таку увагу політичній активності, як чоловіки. До жінок ставляться більше як до домогосподарок, вважаючи політику не жіночою справою»
  • «Жінка, щоб потрапити до списку, має бути красивою. Таку як Меркель не оберуть. Чоловік може бути будь-яким, а жінка — гарна картинка»
  • «Були випадки, коли кандидатки відмовлялись від балотування через те, що їх сім’я була проти»

Бар’єри та «чорний піар»

На запитання про те, чи зазнавали жінки щодо себе проявів сексизму у зв’язку із участю у виборах, понад 90% опитаних заперечували такий негативний досвід щодо себе. І лише кілька зазначили, що відчували зневажливе або недовірливе ставлення з боку виборців та, іноді колег. Дещо більше, 53 кандидатки (18,3%), повідомили, що до них застосовувався «чорний піар» і 17 жінок (6%) зазнали утиску за віковою ознакою (ейджизм) — як у випадках, коли кандидатки були молоді (переважно до 30 років), так і тоді, коли їх вік складав понад 60 років. 40 респонденток (13,8%) зазначали, що своє рішення балотуватися вони або погоджували, або обговорювали зі своєї сім’єю (чоловіком, батьками), в той час як 19 (6,6%) жінок повідомили, що такої потреби в них не було.

Читайте також: #ламаюстереотипи: у мережі запустили флешмоб на підтримку жінок у політиці

«Одна кандидатка сказала, що якби сім’я її не підтримала, вона б відмовилася від рішення балотуватися. Чотири кандидатки також зазначили, що їх рідні (а саме батьки, діти) були проти, але це ніяк не повпливало на їх остаточне рішення. З досвіду кількох респонденток простежувалося стереотипне сприйняття жінок у політиці з боку їх рідних. Наприклад, були відповіді, що рідні «одразу не сприйняли [похід в політику] серйозно» або ж «мама переживала, тому що мала певне упереджене ставлення до жінок у політиці». В цілому кандидатки пояснювали, що, приймаючи рішення брати участь у виборах, усвідомлювали обсяг необхідного залучення до цього процесу та затрат власних сил і ресурсів. Відповідно, вони розуміли, що не зможуть приділяти стільки ж уваги та часу родині, і тому ретельно планували й узгоджували з близькими питання такої участі», — йдеться в дослідженні, яке презентувала «Опора».

Серед бар’єрів для політичної участі жінок респондентки називали особисті (психологічні) – 113 (89%), фінансові – 86 (29,7%), низький рівень довіри до жіночого лідерства – 51 (15,7%). Ці ж причини часто зустрічалися й у відкритих доповненнях до варіантів відповіді цього питання.15 (5,2%) кандидаток зазначили, що не помітили перешкод до участі жінок у виборах або ж такі бар’єри були однаковими для чоловіків і жінок.

Удвічі або й утричі вищі вимоги, ніж до чоловіків

«Простежується тенденція, що жінка має відповідати низці критеріїв, щоб «заслужити» своє місце в політиці: середній вік, матір (але не багатодітна!) і дружина, має значні заслуги в громадському і професійному житті, повинна докласти певних зусиль, щоб бути почутою. Жінками-політикиням ніби-то треба довести виборцям та колегам, що вони «відбулись» як жінки в своїй стереотипній гендерній ролі і мають всі необхідні вміння, навички, час, щоб працювати на благо громади та змін. Як влучно резюмувала одна з кандидаток: «До нас, до жінок, вдвічі більші вимоги, ніж до чоловіків, а може і втричі. Щоб чоловіку себе зарекомендувати, потрібно гарно вийти, привітати жінок, розказати як ви до них гарно ставитесь і прихильниці ваші будуть. А мені потрібно вийти, поговорити, щоб вони мене нарешті почули, потім їх треба зацікавити, і найголовніше – щоб вони в мене повірили, що я та, я дійсно зможу їх проблему вирішити. Тому жінці набагато важче пробитись у велику політику», — наголошується в презентації.

Читайте також: Стереотипи, цькування та digital-харасмент: як медіа пишуть про жінок у політиці?

Крім того, «Опора» звернула увагу на те, що стереотипний поділ на «чоловічу» та «жіночу» ролі в суспільстві, характери, сфери діяльності, поведінки присутні в поодиноких відповідях кандидаток. Так, одна з респонденток зазначала, що в неї «чоловічий характер», що нібито легітимізує право її як жінки бути в політиці. Інша вказувала, що «все було цілком рівноправно. Навіть краще. Чаєм і кавою пригощали нас чоловіки. І любили нас. І зараз люблять».

Не менш ілюстративним є приклад, що його озвучила одна із респонденток про цькування її знайомої кандидатки на голову місцевої громади: «Проти неї якраз був страшний такий гендерний дискримінаційний чорний піар, бо її й кухаркою обзивали, і царицею. І ось навколо того, що вона жінка, крутилося те, що вона не достойна представляти і бути головою і так далі, це було дуже неприємно. Мені було соромно за тих людей, хто це робить».

«Таким чином, описані випадки гендерної дискримінації та за іншими пов’язаними ознаками через участь жінок у виборах, а також те, що абсолютна більшість опитаних (понад 90%) визнають існування бар’єрів у доступі жінок до політичної діяльності, демонструють досі стійку й тривожну статистику стереотипного та, іноді, й ворожого ставлення до політикинь. Це, безперечно, залишається проблемою і потребує послідовних кроків як з боку держави, так політичних партій, громадськості для створення дієвих механізмів подолання гендерної нерівності й доступу жінок до процесу прийняття рішень на всіх рівнях», — наголосили в «Опорі».

Повний текст дослідження читайте тут

Схожі записи

Тетяна Трофименко: «Культивувати істеричний тип письма як специфічно жіночий – те саме, що розповідати анекдоти про блондинок»

…а мені нудно (інтерв’ю з секс-працівницею)

«Жінкономіка» зазнала невдачі: що не так із системою працевлаштування в Японії?