Як на телебаченні говорять про жінок в політиці і чи можна про це говорити без мейнспелінгу, сексизму та відвертої маячні
Цього року програма «Чому так?» на каналі «112 Україна» отримала непочесну відзнаку «Це – яйце» від громадських організацій , що вручається за сексистські висловлювання політиків/посадовців та сексистські матеріали у ЗМІ.
Програма «Чому так?» взагалі присвячена чутливим темам, але доволі часто вона не стільки допомагає суспільству/глядачам розібратися в складних темах чи проблемах, а ще й поглиблює їх. Це стосується і випуску програми, що вийшов ефір 8 червня 2019 року. Тема програми – «Бути політиком – жіноча чи чоловіча робота?» – сама по собі є дивно сформульованою: в світі багато країн, де жінки очолюють держави, керують урядами, є депутатками парламентів та лідерками політичних партій. Це, м’яко кажучи, не нова історія – і взагалі ставити так питання – це зайвий раз підводити глядача до думки, що жінки – якісь окремі істоти, яким деякі заняття, наприклад, політична діяльність, невластиві.
По суті, все, що було сказано в програмі – це черговий спосіб нав’язати стереотип про жінок, які взагалі-то повинні сидіти вдома і виховувати дітей, надихати чоловіка на подвиги і готувати. Все це називається в програмі «жіночими справами». І навіть ті, хто вирішив з якихось причин зайнятися «брудною справою» (тобто політикою – так її називає одна з учасниць програми, письменниця Лариса Ніцой), швидше за все, йдуть в політику від безвиході та є рідкісними винятками, оскільки «політика не відповідає ідеалу української жінки» і їй «огидно» займатися політикою (цитата того ж автора). На доказ «багатофункціональності» жінки вона ж призвела наступне: «жінка одночасно може прати, готувати, розмовляти з мамою, робити уроки з дитиною і накладати їжу для чоловіка». Щоб продемонструвати, чи може справляються чоловік «з жіночими обов’язками», колишнього генерального прокурора України Святослава Піскуна попросили нарізати капустяний салат.
Із самого початку програми ведуча Євгенія Скорини постійно називала жінок «прекрасною половиною» людства, фактично, не заперечувала, коли ведучий Андрій Пальчевський розповідав, що жінки потрапляють «на екран через диван», тобто повинні надавати сексуальні послуги, щоб зробити кар’єру на телебаченні або в кіно. Вона також не оскаржила заяви Піскуна, коли він розповів про власне ноу-хау: «підселювати» в кабінети прокуратури жінок до чоловіків, аби вони підтримували чистоту і порядок в кабінетах. На його думку, таке співмешкання також запобігає появі тарганів в будівлі прокуратури.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Чому так? — Нацрада безсила проти сексизму на телеканалах
Фактично, весь випуск програми – це розмова про те, що умовна, стереотипна жінка, може або повинна робити. При цьому сам факт такого стереотипного уявлення про жінку в програмі не обговорювався. Більш того, виходячи з розмов у студії, складалося враження, що в середньому жінки саме такі, а винятки лише доводять правило. А в загалі-то жінка – творець і прийде в політику тільки тоді, коли політика стане для неї комфортним середовищем (як змінити політику до комфортного для умовної жінки рівня гості в студії не обговорювали).
Це все було неабияк присмачене абсолютно абсурдними і безглуздими твердженнями, міфами і припущеннями, навіть переказувати трохи соромно. Наприклад, в програмі стверджували, що в парламенті Руанди жінок більше ніж чоловіків тому, що в Руанді живуть слони. А у слонів – матріархат (так, вважає Андрій Пальчевський). Він також заявляв, що «не тільки в Руанді, а й в Україні має восторжествувати право жінки бути трішки вище чоловіків хоча б тому, що вони дарують нам життя, не кажучи вже про інші радощі». Опустимо пасаж про те, що чоловіки використовують жінок, щоб прикрити свої найбрудніші корупційні схеми, і що Маргарет Тетчер, як стверджував Пальчевський, зобов’язана своєю кар’єрою не собі, а чоловікові.
З усіх розмов в студії можна було зробити два висновки: «жінка занадто гарна» для української політики і «не пристосована» для неї ж. Але всім гостям в студії, звичайно, хотілося б це змінити.
Зміни можна було почати прямо з програми
Наприклад, не пропонувати прокурору різати салат. Ще одна ідея – залучити до розмови реальних експертів, власне політиків/політикінь (більше, ніж одного/ну), фахівців з гендерних питань, соціологів, правозахисників та представників державних органів, які працюють в сфері протидії дискримінації. Всі ці люди могли б зробити дискусію більш змістовною та наповненою фактами, а не фантазіями. Якщо ж такі гості вже є, то логічно було б запрошувати їх до студії, а не садити з глядачами і давати їм слово частіше, а не в самому кінці ефіру, коли глядачі вже втомилися слухати байки спікерів про «секс-куму Порошенка» і Гая Юлія Цезаря.
Ще один ефективний спосіб поговорити про жінок-політиків без образ та сумнівних паралелей – направляти розмову в конструктивне русло: ведучі могли б не ставити питання про «прекрасну стать», і звертати увагу глядачів на відверто сексистські заяви гостей. Або хоча б просити тиші в студії, коли виступають інші спікери. Як приклад, зупинити Андрія Пальчевського, який гучно обговорював свій вік із зацікавленими особами рівно в той момент, коли за 15 хвилин до кінця ефіру нарешті дали слово спеціалістці з гендерних питань Ніні Потарській. Тоді б глядачі змогли дізнатися для себе багато цікавого і корисного, або хоча б отримати привід для роздумів. А гості в студії не могли б сказати, що приходять в програму, щоб «пореготати». І, можливо, змогли б відрізнити «репродуктивну працю» від «репродуктивного віку». А це вже немало.
Гала Скляревська, Детектор медіа
