Значна кількість товарів та послуг, які однаково підходять чоловікам і жінкам, мають різну ціну. Найчастіше ця ціна більша на товари, які маркують як «жіночі». Звісно, їх «жіночність» визначається винятково маркетинговою обгорткою – кольором пакування, блискітками чи просто написом «for women». А ще жінки впродовж життя сплачують окремий податок, аналогів якому не має жоден податок на товар для чоловіків.
«Повага» спробувала розібратися в тонкощах формування цін і з’ясувати, як давати собі раду з так званим «рожевим податком».
(Не) помітна націнка
«Рожевим податком» або «Pink tax» називають різницю в ціні на дуже схожі або ідентичні товари та послуги, які продають під обгортками «для чоловіків» та «для жінок». Уперше про «рожевий податок» серйозно заговорили у США – у Каліфорнії та Флориді в 90-х роках минулого століття провели дослідження, яке показало різницю у цінах, зумовлену гендерною ознакою.
На новий рівень обговорення питання «рожевого податку» вийшли 2015 року, коли фахівці Департаменту споживчої політики штату Нью-Йорк виявили, що жінки в середньому сплачують на 7% більше за аналогічні товари та послуги для чоловіків.
Це дослідження породило дискусію, завдяки якій 2020 року в Нью-Йорку офіційно скасували «рожевий податок». Виробникам заборонили встановлювати різні ціни на однакові товари.
Станом на липень 2021 року схожих досліджень в Україні ніхто не проводив. Однак питання «рожевого податку» турбує вже значну кількість людей, переважно жіноцтво. Очевидно, що обговорення в нас виходить на новий рівень.
Що «чоловічого» кладуть до кошика жінки
В опитуванні для нашого матеріалу багато жінок зізналися, що часто купують товари, які мають маркування «для чоловіків». Зазвичай вони відрізняються пакуванням синього кольору чи відповідними написами.
Виявилося, що попри те, що жінки без будь-якої ніяковості купують так звані чоловічі товари, однак зовсім уникнути сплати «рожевого податку» поки що не вдається.
Ми склали імпровізований рейтинг таких товарів. Пальму першості безапеляційно отримали засоби для гоління – одноразові бритви та пінки для бриття. Також жінки купують через меншу ціну чоловічий одяг – сорочки, футболки та шкарпетки.
Власниця бізнесу Юлія Євпак розповідає, що часто купує чоловічі футболки. Каже, нині продавці не дивуються, коли жінка приміряє чоловічий одяг.
«Я купую в інтернеті майже все. Це українські бренди. Питання примірки для цього неактуальне. Останній раз приміряла чоловічий піджак в одному масмаркет-магазині в Луцьку, то консультантки казали, що дівчата зараз часто беруть так одяг. Ніхто не дивується, оверсайз творить дива», – каже Юлія.
Звісно, з різними цінами на речі з гендерним маркуванням можна зіткнутися не лише на українському ринку. Психологиня Ірина Попик розповідає, що мала такий досвід при покупці в Іспанії. Там жінка купила для себе чоловічий шарф, який не тільки був дешевшим, але й естетично дужче їй сподобався.
«Такі покупки робила в магазинах різного типу. Чоловічі станки й піна/гель для гоління дешевші, ніж жіночі, усюди в абсолюті, де б не купувала – супермаркет, мережевий магазин чи деінде. Пам’ятаю лише один тип станків (американських) по три штуки – сині й рожеві, з нібито однаковою ціною. В інших країнах теж помічала, але жіночі трохи дорожчі. Шарф купувала в бутіку в Іспанії. Хоча вони й дотримуються гендерної рівності. Але на практиці теж отаке є», – ділиться Ірина.
А що там у чоловіків?
Натомість чоловікам доводиться більше сплачувати за манікюр. Зазвичай така послуга майже в усіх салонах для чоловіків коштує більше, аніж для жінок.
Як пояснюють працівниці індустрії краси, ціну для чоловіків заведено ставити вищою, адже ця послуга не надто популярна. Тоді як для жінок манікюр – лише один етап із усього переліку послуг так званої нігтьової естетики.
«Звісно, можна апелювати, що нігті в чоловіків часто твердіші та потребують більших зусиль, але не лукавитиму – це не основна причина. Тверді нігті бувають і в жінок. Основна причина вищої ціни – недостатня популярність послуги манікюру серед чоловіків», – розповідає власниця салону Іванна.
Як «рожевий податок» впливає на ціну
Маркетологиня Анна Єкименко-Поліщук каже, що при формуванні цінової пропозиції та й узагалі при підготовці товару для продажу фахівці дуже зважають на гендерні питання. Вона зауважує, що часто навіть «чоловічі» товари орієнтують на жінок, адже пересічний покупець – найчастіше саме жінка.
«Загалом треба розуміти, що головний покупець – це жінка. І не важливо, чи то засоби гігієни, чи чоловічі шкарпетки. Більшість реклами «чоловічих» продуктів орієнтована теж на жінок. Аби жінка купила отой гель для душу, що «приваблює дикі племена», чи «дає відчуття сили». Саме жінка обирає дитячі товари як дівчатам, так і хлопчикам, а потім одяг чоловікові. Бо ж у нас теж є ота думка, що «чоловік має бути доглянутий»: не дай Боже в нього сорочка не прасована, то значить жінка недогледіла. Це та ж історія про стереотипи», – розмірковує Анна.
Також фахівчиня пояснює, як формується ціна товару.
«У суспільствах прийнято, що жінка має бути доглянута. Красива, з макіяжем, без зайвого волосся в різних буцімто непередбачуваних місцях. Тому логічно, що жінка точно купуватиме відповідні товари. Так складається й ціна: тобто реальна вартість продукту плюс те, що готова людина заплатити за цінність. Тут ідеться і про упаковку, рекламу, ергономічність і відчуття, які дарує тобі продукт», – пояснює маркетологиня.
Вона розкриває й гачки, на які ловлять покупців-чоловіків.
«Індустрія краси для чоловіків тільки розвивається, а тому їх бажано привабити хоча б низькою ціною. Та насправді розрив у ціні «жіночих» і «чоловічих» товарів з часом таки скорочуватиметься. Бо в нас розмиваються ці гендерні поняття і стигми. Треба розуміти, що розподіл на «чоловічі й жіночі» товари – дуже умовний. Особливо, якщо це товари, якими можуть користуватися обидві статі. Згадані бритви, косметика й багато іншого. У низці країн уже долають цей стереотип і так званий «рожевий податок», – каже Анна Єкимено-Поліщук.
Коли податок платить лише жінка
І справді, багато країн узялися регулювати невиправдано вищі ціни на буцімто жіночі товари. А ще деякі уряди дослухалися до жінок і взагалі скасували або значно зменшили податок на додану вартість для засобів жіночої гігієни. Ідеться про тампони, прокладки та менструальні чаші, які жінки використовують значну частину свого життя.
Реальний податок на такі товари ніколи не сплачують чоловіки. Аналогічних товарів, коли б податок сплачували лише чоловіки, на ринку також немає. Тому в усьому світі набуває значної підтримки рух за скасування чи зменшення Tampon tax – податку на засоби жіночої гігієни.
Прихильники цієї думки мають важливі аргументи – вони відверто кажуть, що менструації неможливо контролювати, їх не можна скасувати чи відмовитися від них, саме тому уряди не повинні оподатковувати те, що є неминучим приблизно для половини населення.
Починаючи з 2004 року у низці країн скасували або зменшили податки з продажу тампонів і прокладок. Зокрема, це – Кенія, Канада, Індія, Колумбія, Австралія, Німеччина та Руанда.
2015 року в Канаді відмовилися від податку на тампони й прокладки, хоча це й завдало відчутних втрат бюджету країни. У тому ж році у Франції після акцій протесту уряд зменшив податок на засоби жіночої гігієни з 20 до 5,5%.
2018 року в Малайзії скасували податок на додану вартість на прокладки та тампони, який раніше становив 5-10%.
2020 року Шотландія першою у світі на законодавчому рівні закріпила право жінок на отримання безкоштовних тампонів і прокладок. А в Новій Зеландії всі школи з червня 2021 року почали безкоштовно роздавати школяркам засоби гігієни, необхідні під час менструації.
А як в Україні?
19 жовтня 2019 року на сайті президента України активістка Ольга Пташник зареєструвала петицію з пропозицією прибрати податок на додану вартість, що становить +20% до вартості, на товари жіночої інтимної гігієни (прокладки, тампони, менструальні чаші) і віднести їх до товарів першої необхідності.
«Жіночий менструальний цикл неминучий. Жіночі гігієнічні засоби (прокладки, тампони, менструальні чаші) не повинні бути предметом розкоші. Зупиніть податкову дискримінацію за статевою ознакою! ПДВ на менструальні товари вже повністю скасований в Канаді, Австралії, Кенії, Індії, деяких штатах США, з країн ЄС – в Ірландії. У Франції, Іспанії і Великобританії податок був знижений до 5-10%», – аргументувала свою позицію активістка.
Упродовж трьох відведених місяців пропозицію підтримали 56 людей із 25 000 необхідних. Тоді ідея не знайшла достатньої кількості прихильників і не отримала широкого обговорення. Однак із кожним роком дискусія набирає все більших обертів, тому очевидно, що й в Україні це питання скоро буде на часі.
Ірина Воротна,
