Image default
Статтi

Чому хімчистка блузи Мішель Обами дорожча, ніж сорочки її чоловіка: про «рожевий податок» та аспекти гендерноорієнтованого бюджетування

У 2019 року Міністерство фінансів України затвердило Методичні рекомендації щодо впровадження й застосування гендерно орієнтованого підходу в бюджетному процесі.

Нині принципи гендерноорієнтованого бюджетування застосовують як на державному, так і на місцевому рівні.

Гендерноорієнтоване бюджетування (ГОБ) – це врахування потреб жінок і чоловіків різних соціально-економічних груп на всіх етапах бюджетного процесу.

Але на практиці в межах цього підходу беруть до уваги не лише інтереси чоловіків та жінок, а й різних груп населення: дітей, людей з інвалідністю тощо.

– На перший погляд може здатися, що йдеться лише про гендерний аспект. Але в методиці цього підходу й рекомендаціях Міністерства фінансів ідеться не лише про інтереси жінок і чоловіків, дівчаток та хлопчиків, а й людей за ознаками віку, стану здоров’я, місця проживання тощо. За великим рахунком, гендерне бюджетування можна назвати людиноорієнтованим чи людиноцентрованим. Тобто тут ідеться про врахування потреб людей як користувачів публічних послуг, які їм надають у громадах, – говорить Олена Стрельник, наукова консультантка громадської організації «Бюро гендерних стратегій та бюджетування», докторка соціологічних наук.

Уперше цей підхід використали в Австралії 1984 року. Сьогодні ті чи інші форми гендерно орієнтованого бюджетування застосовують у багатьох державах світу. У європейських країнах ГОБ почали застосовувати наприкінці 90-х. В Україні ж перші локальні проекти з ініціативи громадських організацій стартували лише 2003 року.

Чому впровадження гендерно орієнтованого бюджетування актуальне саме зараз?

– Нині триває реформа управління публічними фінансами. І в її стратегії зазначені базові принципи: прозорість розподілу бюджету й ефективність використання послуг. Тому гендерно орієнтоване бюджетування – це не окремий підхід, а частина процесу ефективного використання коштів, коли ми фінансуємо не просто будівлі й зарплати штатних працівників, а послуги, які надають людям, – резюмує Олена Стрельник.

Насамперед користь від цього отримають:

  • територіальні громади, адже використання коштів стає прозорішим і ефективнішим;
  • самі люди, адже вивчатимуть їхні інтереси та враховуватимуть потреби під час розподілу ресурсі;
  • влада та керівництво громад, адже рівень довіри громадян до них зростатиме;
  • фінансисти, адже процес формування бюджету стає ефективним та більш цілеспрямованим.

– Наприклад, у громаді є проблема безробіття (насправді це гендерована проблема, бо жінки часто не активні через свої сімейні обов’язки). Якщо громада вкладатиме фінансові ресурси в розвиток жіночого підприємництва, то, відповідно, жінки почнуть заробляти гроші та сплачувати податки, і рівень бідності знижуватиметься, – прогнозує наукова консультантка громадської організації «Бюро гендерних стратегій та бюджетування».

Люди мають розуміти, що безкоштовних послуг не існує, і більшість проектів, які реалізує влада, фінансують із податків, які сплачують самі громадяни. Тож варто звернути увагу, що є послуги нібито для всіх, але не кожен може ними скористатися.

– Для кого працює Будинок культури, якщо туди не може потрапити людина на візку, чи ЦНАП, якщо там не обслуговують осіб із порушенням слуху? Чи для всіх зручні послуги дитсадка, який працює кілька годин на день? Якщо до 17-ї, то він уже не задовольняє батьків, які не встигають із роботи, – ставить риторичне запитання Олена Стрельник.

Якщо ж говорити про українську податкову систему, то там гендерної чутливості не спостерігаємо теж: навіть на рівні державної статистики немає даних щодо кількості жінок та чоловіків, які сплачують податки. А тут треба брати до уваги, що зазвичай чоловіки більш економічно активні, мають вищу зарплатню, і переважно й їхній податковий внесок завдяки податку на доходи фізичних осіб вищий. Але є й інші, непрямі, податки, які ми сплачуємо, купуючи товари та сплачуючи за послуги. А засоби гігієни, продукти харчування, послуги для дітей оплачують здебільшого жінки.

Ба, навіть є спеціальний термін «Рожевий податок» – різниця у вартості ідентичних товарів для жінок і чоловіків. Ідеться про те, що продукти, призначені для жінок, зазвичай дорожчі, ніж аналогічні для протилежної статі. Згідно з дослідженням, проведеним Департаментом споживчої політики штату Нью-Йорк, подекуди жіночі товари особистої гігієни коштують на 48 відсотків дорожче, ніж чоловічі.

До слова, 2014 року американський президент Барак Обама, говорячи про послуги хімчистки, зауважив: «Я не знаю, чому блуза Мішель коштує більше, ніж моя сорочка», – писала The Washington Post. Тож не варто ігнорувати жіночий фінансовий вклад у вигляді непрямих податків до скарбнички місцевого бюджету.

Гендер – скрізь: принцип мейнстримінгу

Важливо впроваджувати ГОБ за принципом мейнстримінгу, тобто наскрізно, адже певний гендерний дисбаланс спостерігається в багатьох галузях: освіті, медицині, ЖКГ тощо. Часто позашкільні секції не враховують інтересів дітей. Ще донедавна існував умовний поділ на хлопчачі та дівчачі заняття на уроках праці в школі.

– За новими міністерськими вимогами вже немає такого суворого розподілу. Допускають змішані групи, але подекуди така практика зберігається за звичкою вчителів, – розповідає Олена Стрельник. – Хоча, на моє переконання, передусім школа має поцікавитися в учнів, що вони хотіли б робити і, зважаючи на ресурси освітнього закладу, запропонувати види занять.

Прикладів гендерного дисбалансу в бюджетуванні безліч, і страждають від цього насамперед громадяни.

До прикладу, чоловіків часто відмовляються класти в лікарню з дитиною. Жодних документальних заборон цьому немає. Тож керівникам медичних установ давно варто подумати про те, що не лише мами лежать у лікарнях із малечею, і треба подбати або про ширми, або про окремі палати.

Пані Олена наводить приклад аналізу програми ЖКГ щодо встановлення дитячих майданчиків у межах ГОБ-проекту в Харкові 2013 року:

– У місті планували встановлювати майданчики, які складалися з кількох елементів: пісочниці для дітей до шести років, тенісного столу для вікової категорії 12-18. Це неприпустимо, тому що, згідно з гендерно орієнтованими підходами до розподілу ресурсів, дитячий майданчик має враховувати окремі зони для користувачів різного віку. Тоді діти не заважають одне одному, підлітки не псують обладнання тощо. Окрім того, з’ясувалося, що ця бюджетна програма не передбачала лав на дитячому майданчику. Відповідно, розробники проекту проігнорували потреби батьків.

Що вже зробили в Україні

Минулого року Міністерство фінансів ухвалило методичні рекомендації з упровадження гендерноорієнтовного бюджетування, які досить ґрунтовно розробляли у співпраці з експертами й громадськими організаціями. Документ, який уже набрав чинності, радять застосовувати на всіх етапах бюджетування.

Деякі українські ОТГ уже внесли до своїх стратегій розвитку гендерні аспекти, зокрема принцип ГОБ.

– Ми ще не можемо сказати, скільки громад його використовує, адже тільки починається бюджетний цикл. Але в умовах децентралізації запит на реалізацію цього підходу великий. У громадах залишаються кошти, і їм треба вчитися ефективно розпоряджатися грошима, – розповідає експертка.

Механізм упровадження такий: у громаді створюють робочу групу. Зазвичай це спеціалісти фінансового відділу, представники громадських організацій, гендерні радники й радниці тощо. Далі процес реалізують відповідно до методичних рекомендацій міністерства: обирають бюджетну програму, яку аналізуватимуть, збирають інформацію.

– Зі збором інформації, до речі, теж велика проблема. Державна статистика не досконала. А якщо ви візьмете якийсь статистичний збірник, то знайдете лише дані за областями. А самі ж громади часто не оперують інформацією, скільки в них самотніх мам, людей з інвалідністю, скільки хлопчиків і дівчаток відвідують секції. І тут усе залежить від того, як вони побудують свою роботу, щоб дістати цю інформацію від державних установ. За великим рахунком, вони можуть самі провести соціологічне опитування і з’ясувати потреби цільових груп користувачів послуг за тими бюджетними програмами, які вони аналізуватимуть. Потім бюджетна група надає свої рекомендації щодо змін, а місцева рада їх ухвалює. Бажано відстежувати й результати, – зазначає Олена Стрельник.

Такі проекти в освіті вже успішно реалізували Житомирська область, Черкаси, Чернігів, Чернівці, Харків. В Івано-Франківській області та Черкаській реалізували програми в галузі охорони здоров’я. Зокрема з лікування онкології та туберкульозу. Результати гендерного аналізу свідчили, що чоловіків лікувати дорожче, бо вони зазвичай звертаються до лікарів на більш задавнених етапах розвитку захворювань. І витрати на них більші. За результатами аналізу в цих областях запропонували спрямувати зусилля з профілактики не загалом на всіх, а на конкретні групи ризику, чоловіків певної вікової групи чи способу життя.

Якщо ОТГ чи іншим органам місцевого самоврядування бракує досвіду з гендерно чутливого розподілу коштів, можна звернутися до громадських організацій, які надають експертну підтримку з цих питань.

До слова, полтавське ГО «Бюро гендерних стратегій і бюджетування» консультує щодо впровадження ГОБ. Програма діє переважно для новостворених ОТГ на Сході України.

– Це тренінги для різних цільових груп, спеціалістів фінансових відділів, місцевих активісток. Ми розповідаємо, що таке ГОБ, щоб люди могли впливати на процеси бюджетування у своїх громадах. Ми допомагаємо також громадам, якщо вони хочуть створити консультативно-дорадчі органи з питань гендерної рівності відповідно до Закону «Про забезпечення рівних прав і можливостей жінок та чоловіків», ухваленого 2005 року.

Наталка Сіробаб

Схожі записи

«Чого ви кричите, ви ж жінка» та «дєвчьонкі-хохотушки»: колишні та нинішні нардепки про сексизм у стінах парламенту

admin

Найвідоміші жінки світу — від А до Я

admin

Пологи в Україні: мізогінія, страх і насильство над жінками

admin

Залишити коментар