Повага
Колонки Статтi

Просто не гнобіть інших жінок

Я ще ніколи не бачила в сесійній залі Верховної Ради стільки жінок. Уявіть лишень, які гори можна було би перевернути, якби щоразу ця зала була бодай наполовину заповнена жінками-депутатками.

І українські громадяни, українські виборці також про це думають. Свіжі дослідження НДІ показують, що 75% опитаних вважають, що в дійсному складі парламенту значно більше чоловіків, ніж жінок. Так, схоже на Капітана Очевидність. А ось іще дані: лише 27% опитаних думають, що так повинно бути.

Слухання сьогодні присвячені жінкам із вразливих груп населення. Але варто визнати: будь-яка жінка в Україні сьогодні є представницею вразливої групи населення.

Жодна з нас не застрахована від того, що парламент не прийме нового виборчого законодавства – і нас і надалі представлятимуть всього 12% жінок-депутаток… у кращому разі 12%.

Жодна з нас не застрахована від того, що парламент надалі відмовлятиметься від ратифікації Стамбульської конвенції – і залишить беззахисними жінок, які зазнають домашнього насильства.

Відповідальні жінки-політикині – важлива сила зміни українського суспільства. Але й кожна з нас на своєму рівні може допомогти іншим жінкам. Ми не самі.

Марта Богачевська-Хом’як, перша дослідниця історії українського фемінізму, пише: “В Західній Україні греко-католицька церква стала центром українського життя. У ХІХ ст. зусиллям духовенства завдячуємо… заснуванням перших громад та закладенням підвалин для розвитку української інтелігенції. В цих умовах… зародився західноукраїнський жіночий рух”. Так, колись церква сприяла емансипації жінок… і такі процеси відбувалися не тільки в Україні.

Пишучи про терени Російської імперії, Марта Богачевська-Хом’як згадує, що “жіночі організації… виникали для того, щоб виконати цілком конкретні соціальні завдання, як-то боротьба з пияцтвом, з неписьменністю, зі смертністю немовлят….”.

Справді, колись жінки об’єдналися та почали працювати разом. Тодішня солідарність навколо нібито другорядних і малих справ насправді працювала і на звільнення України, тодішньої поневоленої частини імперії, і на емансипацію жінок.

Сьогодні в нашого поступу до свободи є свої супротивники. Але є також союзниці – кожна жінка, всі ми.

Я б хотіла, щоб ви забрали з собою думку про сестринство та солідарність. Іноді для цього потрібно дуже мало: просто не гнобіть інших жінок і допомагайте одна одній.

На цю промову я надихнулася за мотивами двох цитат Мадлен Олбрайт. Перша: “Демократія без жінок неможлива”. А друга цитата, думаю, має бути програмною для всіх українських феміністок:

“У пеклі є місця для жінок, які не допомагали іншим жінкам”.

Ірина Славінська

Схожі записи

Невдала реклама хачапурі або Чому ресторан «Мама Манана» вдався до сексуальної об’єктивації?

Громадськість виступила проти «гендерного заходу» Богомолець та Турчинової. Текст заяви (English version)

Волинянки, з якими не страшно піти у розвідку