Повага
Статтi

Чому корисно помилятися?

У боротьбі за гендерну рівність ми часто отримуємо критику і нерозуміння. Це стосується не тільки активізму і відстоювання рівних прав та можливостей. У будь-якій сфері життя критика і супротив можуть приводити нас до помилок. Але чи страшно помилятися і як це робити правильно?

Поради від Софії Опацької, засновниці Львівської бізнес-школу УКУ (LvBS).

Про користь помилок для майбутнього розвитку

Думаю, одним із елементів успіху ідеї є її вдала комунікація. Мій друг владика Борис Гудзяк навчив мене гарному прикладу, коли в нього є ідея, то він увесь час про неї розповідає, не важливо, чи це утрення, чи вечірня. Це допомагає вам кристалізувати ідею і втілити її, тому я закликаю вас розповідати про свої задуми, не боятися їх.

У мене була серія виступів, яка, напевно розпочалася із запрошення на факап-найт, відтак мені треба було переосмислити, які помилки я робила і які взагалі траплялися у житті. Мій досвід керівниці не був бездоганним, тому я маю чим поділитися.

Потім і ще низка приводів і ця тема мене повністю захопила, тому що ми живемо у суспільстві, яке кероване успіхом, англійською це звучить як driving by success. І ми не те, що не маємо права на помилку, ми навіть стаємо дефектними, якщо десь зробили неправильне рішення.

Це абсолютно неправильно, бо найбільш підприємливі суспільства стали такими, як вони є, тому що давали людям право у своєму середовищі робити помилки. Я часто наводжу приклад Силіконової долини або ж приклади успішного підприємництва у США, бо там є конкурентне середовище та право людини на помилку. Навіть, якщо ти помилився 9 разів, то це не означає, що наступний приклад буде провальний, є дуже багато прикладів, коли у людини виходить!

Чому важливо помилятися?

Свою лекцію про помилки я поділю на три частини. У першій хочу поговорити з вами про те, чому ж корисно помилятися. От ми нещодавно мали розмову з Андріаном Сливоцьким, американським економістом українського походження, з якими ми багато працюємо у бізнес-школі. В нього є дуже гарна теза: «Розумні люди не люблять помилятися, а дуже розумні люди обожнюють». Дійсно, є ж позитиви у тому, що ми щось зробили не так: ми швидше хочемо все виправити, розуміємо, що зробити, аби все запрацювало як треба, зрештою, стаємо терпиміші до помилок інших. У помилках немає нічого страшного.

Я натрапила на статтю у BusinessWeek про те, що компанії шукають людей, які мають досвід помилок, відтак керівники компаній навіть у своїх резюме пишуть про свої поразки. Чому вони це роблять? Бо якщо у людини є такий досвід, він переосмислений, то цей багаж, з яким вони рухаються, скоріше за все, дозволить уникнути низки невдач у майбутньому.

Як правильно помилитися?

Я вже вам сказала про те, що Сливоцький переконаний: розумні люди люблять помилятися, але як помилитися з користю? Є кілька умов, щоб ваші поразки приносили користь. Отже, Адріан Сливоцький вважає, що це можливо, для цього слід дотримуватися кількох умов. Це потрібно робити:

  • Швидко.
  • Дешево.
  • Розумно.

Йдеться про те, що не можна зациклюватися на зробленому. І тут для нас гарним прикладом служать стартами, вони випускають версію «0» і кажуть: «Не будьте суворі, скажіть, що не так, ми швидко все поправимо. Ми лише початківці». Тоді вони випускають версію «1» і кажуть: «Ми вже покращилися, але ви все одно не будьте суворі, ми покращуємося для вас, скажіть – що не так і ми усе додамо». І так вони рухаються до версії №2, №3, а нам щодня приходить сповіщення «Оновіть програмне забезпечення». Це спосіб помилятися і розвиватися, клієнти ставляться до цього з розумінням, особливо, якщо вони бачать, що ви справді вдосконалюєте продукт.

Я не знаю, чи маєте ви звичку аналізувати ті проекти, які вже зробили. Розумію, що у цьому нема нічого нового чи складного, але поділюся нашим досвідом у бізнес-школі. Ми робимо дуже просто, сідаємо разом і кожен пише відповіді на три питання:

  • Що було добре?
  • Що було недобре?
  • Що було сюрпризом?
  • Що я хотів змінити?

Це одна сторінка безцінного досвіду і коли команда чи проект змінюється, ти завжди можеш витягнути цей папіперець і нагадати собі про важливі моменти. Дуже рекомендую вам регулярно робити цю вправу.

Той, хто зробив помилку, стає більш етичним до помилок інших

Люди, які робили помилки, набагато терпимиші до інших людей, які роблять щось не так. Чому так? Давай ввімкнемо логіку. Особливо це легко уявити на прикладі тих, хто працює з продажами: вам завжди ставлять річні чи квартальні цілі, ви їх виконуєте – вам їх підвищують. У якийсь момент ви доходите до успіху, який так на вас тисне, відчуваєте, що не маєте права помилитися. Настає такий етап, коли ви ходите по слизькому, але найбільше у світі не хочете помилитися… І от ті люди, які дозволяють собі помилитися насправді на все життя зрозуміють, що ця помилка якраз дозволила уникнути неетичних рішень задля досягнення мети. Тому, якщо ми приймаємо непопулярні рішення, то у довгостроковій перспективі ми доводимо, що є цінності важливі, аніж догнення квартального показника.

Саме тому менеджери не повинні мати навіть річних цілей, бо бажання їх досягнути будь-якою ціною буде штовхати їх інколи недоречні кроки. Тому керівниками великих структрур краще ставити цілі на два-три роки, аби мали змогу ступити крок назад, аби пізніше ступити три кроки вперед.

Довідка Поваги

Софія Опацька

Викладачка менеджменту, деканка і засновниця Львівської бізнес-школи Українського католицького університету. Фахівчиня у галузі організаційної поведінки та самоосвітніх організацій, організаційного розвитку і підприємництва.

Софія Опацька здобула вищу освіту у Львівському університеті ім. І. Франка за спеціальністю «Міжнародні економічні відносини», потім захистила кандидатську дисертацію з менеджменту та розвитку людського капіталу. Пройшла програми підготовки керівних кадрів у the University of Michigan Business School (США), IEDC (Словенія), China Europe Internaitonal Business School (CEIBS), Wharton Business School (США), Hong Kong University of Science and Technology (HKUST), та стажування в компанії Inno Space (Данія) та у Варшавській школі економіки (Польща). Софія Опацька є засновником та куратором проекту Global Shapers у Львові, а також членом дорадчої ради центру Емаус.

Досвід роботи:
У 2001-2004 рр. працювала директоркою програм МВА Львівського інституту менеджменту. З 2004 до 2007 – директоркою програм MBA в Києво-Могилянській бізнес-школі (kmbs) і взяла участь у процесі розробки та запуску програми Presidents MBA у kmbs. У 2007 році працювала над створенням системи навчання та розвитку працівників у ВАТ «Концерн Галнафтогаз». У січні 2008 Софія Опацька стала засновницею Львівської бізнес-школу УКУ (LvBS) і очолює її дотепер. 

*  Лекція «Три уроки успіху від Софії Опацької: чому помилятися нестрашно?» була прочитана і рамках дня народження єдиного у Західній Україні центру для жінок, які опинилися у кризовій ситуації «Горіховий дім» у 2017 році.

Записала Мар’яна Вербовська

Схожі записи

Ліля Боровець: Я вірю у партнерство між чоловіком і жінкою

«Ого, який великий»: рівненську піцерію звинуватили в сексизмі через рекламний ролик

У парламенті ініціюватимуть запровадження суспільно корисних робіт як покарання за домашнє насильство