На щастя, класична іспанська корида – видовищна настільки ж, як і немилосердна! – уже в минулому. Ще живе корида португальського штибу, де бика вже не вбивають, але й вона, на думку фахівців, уже дуже далека від своєї первісної суті: замість лоскотати нерви глядачів та оголювати їхні первісні інстинкти страшним видовищем смерті сучасна корида демонструє атракції, ближчі до гімнастики, акробатики та яскравого костюмованого карнавалу. Тепер жінок у кориді – немало. Але не так і багато. Може, десять – по всьому світу. І складність тут не стільки в биках, скільки в чоловіках, які вперто не хочуть бачити поряд із собою на кориді жінку…
Марія із Гаусина, XVIII століття – перша згадка про жінку-тореру пов’язана саме з нею. Якщо вірити переказам, Марія була сиротою, не мала шансів на гідне життя, а тому, щоб хоч якось прогодувати себе, подалася в монастир кармеліток і стала там вивчати медицину. 1766 року вперше потрапила на кориду – як помічниця лікарки. Яскраве дійство й небезпечна гра полонили уяву дівчини – і вона вирішила будь-що стати торерою! Після кількох невдалих сезонів Марія змушена була повернутися в монастир – і кармелітки радо взяли її назад.
Вона прославилася знову 1784 року, хоч і не як торера, але знову на кориді. Під час атракції раптово обвалилася частина амфітеатру – і сховала під собою багатьох глядачів. Тут і знадобилися Маріїні знання, які вона наполегливо опановувала багато років у кармеліток.
Справжньою зіркою кориди католицької Іспанії XVIII століття стала Пахуелера (Ніколаса Ескамілья з Вальдеморо). Існує думка, що герой славетної опери Жоржа Бізе «Кармен» – Ексамільйо – завдячує своїм іменем саме їй, запальній Пахуелері. Перед тим, як стати рехонеадорою (торера, яка
змагається верхи на коні), вона продавала сірники. Пахуелера – сірничниця. Кар’єру почала в Мадриді.
Мала коротку стрижку й атлетичну поставу. Десь таку її й зобразив великий Гойя (сам колишній тореро) на одній із гравюр серії «Тавромахія» (дослівно – бій биків). До речі, корида як така сягає своїми коренями куди далі за католицьку Іспанію. Її корені – аж у давньогрецькому культі мінотавра.
Пізніше – у рицарській естетиці раннього християнства. Гордовита постава, красиві продумані рухи, квітка в петлиці… «Мужність славетної Пахуелери на арені в Сарагосі» – так називалася гравюра Гойї. Проте не всі були в захваті від мужньої торери. Письменник і служитель церкви Мартін Сарм’єнто писав про Пахуелеру так: «Цей феномен став ганьбою благочестивої жіночої статі, од природи прихильної до співчуття… Порівняйте цю Пахуелеру з галісійськими дівчатами, які випасаючи корів і лагідних биків, прядуть цілий день і дбають про те, щоб стадо не потоптало хліба! Чим вона була, хіба ж не насмішкою над боєм биків!?»
Марія з Гаусина, Пахуелера та їхні сучасниці могли дозволити собі розкіш виступати на кориді лише за згодою місцевої влади, яка щоразу видавала спеціальний дозвіл. Уже аж Іосиф І Іспанський 1808 року відкрив зелену вулицю для жінок на кориді, дозволивши розпочати свої блискучі кар’єри кільком десяткам торер. Хоч чоловіки й мали жіночу кориду за звичайнісіньку комедію, фахівці, які знають по чім ківш лиха, стверджують, що жіноча корида набагато небезпечніша за чоловічу – по-перше, жінкам не давали можливості розвиватися й практикуватися, по-друге – костюм. Торера їхала верхи в сукні з надтісним високим ліфом, поділ якої був рясно оздоблений стрічками та мереживами.
Корида 27 січня 1839 року ввійшла в історію як суто жіноча тавромахія. Усі – і пікадори, і бандерільєри, і матадор (ці слова позначають різні ступені майстерності тореро) – дівчата.
1845 року з’явилася славетна квадрилья Мартіни Гарсіа. Пікадорами були Тереса й Магдалена Гарсіа в кастильському й галісійському вбранні, а бандерільєрами – Роса Інар та Мануела Рено, одягнені як селянка та годувальниця. Сама господиня квадрільї – Мартіна Гарсіа – виступала аж до шістдесятирічного віку.
Ще одна знаменна й революційна подія сталася 1886 року. Саме тоді торера Долорес Санчес на прізвисько Ла Фрагоса (Скандалістка!) уперше в історії тавромахії вийшла на кориду… одягнена в чоловічий стрій, «трахе де лусес» – «одяг світла»! Після Долорес у чоловічі костюми вдяглися всі торери. І жіноча корида, нарешті виплутавшись із муслінового та мережаного безмежжя, рушила семимильними кроками вперед.
ХХ століття – епоха феміністського руху. Здавалося б, саме час для розвою жіночої кориди. Але для торер саме тоді й настав по-справжньому важкий період. Тоді корида з кривавої й безконтрольної тавромахії поволі перетворювалася на прибутковий бізнес, де тореро отримували величезні гонорари. Чоловікам не дуже хотілося ділитися грошима з жінками.
Якраз тоді й вийшла на арену, мабуть, найцікавіша торера в історії – Ла Реверте (Марія Саломе Родрігес Тріпіона). Родом із віддаленої глухої провінції, дівчина почала свою трудову кар’єру чорноробом у шахті. Якось на арені вона побачила славетну Ла Фрагосу. Надихнувшись, Марія покинула шахту й почала вчитися майстерності торери у старого бандерільєро з Кордови. Кілька років тренувалася на невеличких сільських аренах, аж поки 1900 року отримала запрошення виступити на новільяді (корида новачків) в Мадриді, на арені з найбагатшою історією, на найпопулярнішій у світі арені Лас Вентас. «Вона була мужніша, ніж більшість чоловіків: убивала величезних биків, розбігалася, перестрибувала бар’єр і метала бандерильї», – захоплено писали газети. Проте славі не судилося бути затяжною. 1903 року до Марії почав чіплятися якийсь чоловік. Вимагав інтиму. Їхня лайка швиденько переросла в бійку. Марія розпалилася так, що поламала нападнику не ребро, не руку, а… тазостегнову кістку. Її посадили на 4 роки…
Звільнившись, 1907 року Марія з превеликим успіхом виступила в Лісабоні.
А 1908 жіночу кориду в Іспанії заборонили. Торерам довелося шукати щастя в лояльнішій Латинській Америці.
Вичерпавши всі легальні засоби, Марія зважується на нечуваний крок – оголошує себе чоловіком. Агустіном Родрігесом. І заявляє, що жінкою свого часу «назвався» через те, що дуже заздрив успіхові жіночої квадрильї Лас Нойяс. Ще дві малесенькі правки в метричному посвідченні – і справу зроблено!
Після завершення кар’єри (1912 рік) Марія працювала охоронницею шахти Ла Еспаньйола в околицях Кордови.
У вересні 1934 року, коли в Іспанії знов дозволили жіночу кориду, якийсь підприємливий бізнесмен вирішив запросити до виступу Марію. І вона знову вийшла на арену після 24 років перерви – у білій сорочці-гуаябері вільного крою, у чорних штанях, із геть сивим волоссям. Її виступ завершився провалом. Після того Марія більше ніколи вголос не згадувала про кориду, вела осібне, закрите від чужих очей життя.
Померла вона 1942 року, у 65. Тоді як більшість колишніх глядачів досі продовжували вважати її чоловіком, який позаздрив жіночій славі. Усе відкрилося аж 1946 року, коли адвокат, який займався справами її родини, випадково знайшов у церковних паперах запис про її хрещення…
Тоді ж, у 30-40рр ХХ століття виступала знаменита торера Кончіта Сінтрон, подруга Ернеста Хемінгуея. Тоді забороняли саме жіночу пішу кориду, а корида верхи була дозволена. Кончіту вперше бик підняв на роги, коли їй було лише 18 років. «Насправді, я дуже зраділа, бо нарешті дізналася, як це – коли тебе піднімають на роги», – згадувала вона пізніше. Кілька разів Кончіту заарештовували – саме за те, що вона зважувалася зневажити заборону і злізти з коня. Проте величезна популярність завжди рятувала тореру від в’язниці.
Торера Крістіна Санчес змушена була облишити кар’єру саме через цькування чоловіків. 1996 року колишня перукарка пройшла обряд посвячення й – одна з небагатьох у світі! – офіційно отримала шпагу матадора од відомого на весь світ Гурро Ромеро. Однак чоловіки-матадори влаштовували Крістіні часті обструкції – не віталися з нею, не сідали за один стіл, узагалі вдавали, що її немає. Не допомогло навіть те, що Крістіну оголосили кращим матадором року на знаменитій мадридській арені Лас Вентас. Якось Крістіні навіть довелося одній боротися одразу з усіма биками на арені – жоден чоловік не побажав розділити з нею поле…
1997 року Крістіна ще стала мадриною (хрещеною матір’ю у світі кориди) для молодої торери Марії Пас Вега. Вега – перша жінка-матадор в Іспанії, яка офіційно взяла участь в альтернативі (бій із дорослим биком). До неї жінки на кориді рідко виходили за межі новільєри (бій із молодими биками, віком 2-3 роки). Також Марія Пас Вега – перша жінка, посвячена в матадори жінкою.
Марія виступає на кориді й донині.
Нинішні жінки-торери – набагато обачніші й дружніші. Створюють щось на зразок профспілок. Навчають молодих. Створюють школи. Однак якщо зважити на те, що прославлений матадор отримує за один вихід на арену близько ста тисяч доларів, жіночий шлях у кориду й надалі буде тернистим.
Сергій Осока
