Повага
Image default
Колонки Статтi

А кого ви хотіли більше – хлопчика чи дівчинку?

Думаю, всі батьки колись чують таке запитання. І, якщо вже в нас відверта розмова, зізнаюся, що я свого часу сподівався, що народиться хлопчик.

Але причина, як на мене, цілком прагматична – я хотів бути відповідальним татом і тому, здавалося мені, сина я зможу навчити всяких «хлопчачих» справ, а от чого вчити дівчинку, я не знав.

Зараз моєму сину вже майже 10 років. Озираючись назад, мені важко пригадати бодай щось із наших спільних з ним занять, що не було б так само цікаве моїй гіпотетичній доньці.

Кататися на велосипеді, лижах, самокаті, скейтборді? Думаю, ви погодитеся, що навіть у радянські часи мого дитинства дівчат так само багато було на велосипедах, самокатах і лижах. Скейтборди були швидше субкультурою тоді, але стали дуже популярними зараз, і  останнім часом я бачу чимало дівчат (особливо ровесниць мого старшого сина) на скейтах, які стали доступними.

Що ще ми робили разом? Читання? Тут навіть не пояснюватиму. Читати – це універсальна цінність, стать узагалі ні до чого. Останнім часом з’являється величезна кількість книг для дітей, які доступно пояснюють і політику, і економіку, і купу інших доволі складних тем. Іноді починаєш заздрити молодшому поколінню й тягати їхні книжки, щоб і собі почитати. Так, ще трапляються «Енциклопедії маленької принцеси» на полицях книгарень, але хочу вірити, що якісні книжки переможуть у цій битві за розум і гаманець.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Виховання в стилі «Авада Кедавра»

Програмування. Враховуючи, що першим програмістом у світі була програмістка – я говорю про Аду Лавлейс – то я на 100% упевнений, що моя донька отримала б таку саму можливість засвоїти зі мною візуальну мову для наймолодших Scratch і вирішувала б, чи хоче продовжувати далі. І ви зараз подумаєте, що я себе нахвалюю, але ми з сином дуже весело провели час за Скретчем, тому, мабуть, донька так само піддалася б на мою агітацію за програмування.

Підібралися до найбільш провокаційного питання – риболовля. Тут насправді все просто. Рибна ловля подобається всім, коли є риба. А коли ти дивишся 2 години на нерухомий поплавок, то ентузіазм втрачається в рибалки будь-якої статі й будь-якого віку (це я вже про себе). Декілька разів я й мій друг їздили на риболовлю разом з дітьми – я брав сина, а він доньку. Взагалі жодних відмінностей я не помітив. Ми всі вчотирьох однаково погано ловили рибу.

Ще одна деталь. Я вічний початківець у цій справі – і в риболовному магазині біля будинку найчастіше я спілкуюся з продавчинею. Я до неї постійно приходжу з аматорськими запитаннями – і вона мені завжди дає слушні поради й допомагає обрати потрібні снасті. Тому, шановні рибалки,  сміливо беріть доньку на рибну ловлю й інвестуйте час у її навчання цієї справи.

Насправді якщо дівчата чи хлопці чогось не вміють, то лише тому, що їх цьому не навчили.

Наприклад, чомусь вважається, що гострити ножі – це виключно чоловіча справа, якої вчать, напевно, на таємних зборах «справжніх чоловіків». Відкрию вам таємницю – чоловіки не народжуються з цією навичкою, і нас цього не навчають навіть на уроках праці (якщо я правильно пам’ятаю своє далеке шкільне життя). Особисто я вчився на YouTube. Там узагалі нічого складного. Ні, ну звичайно є певні нюанси, якщо у вас ножі за тисячу доларів, але якщо у вас звичайний ніж, який помідори вже не ріже, а чавить, то базова заточка займає менше хвилини, і статеві органи в цьому процесі не задіяні (це я про те, що особа будь-якої статі може з цим упоратися).

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Знаєте, в чому проблема?

До речі, про уроки праці. Днями знайома показала обкладинки зошитів з трудового навчання за 5 клас – у хлопців і дівчат вони відрізняються – і сказала, що хлопці теж залюбки плели б шарфи чи робили ляльки-мотанки. Враховуючи, що мій 4-класник ще має спільні уроки для хлопців і дівчат, то я вирішив роздивитися ці підручники для 5 класу.

Отже, першу половину підручника дівчат на прикладі практичного проекту під кодовою назвою «аплікація» вчать: що таке тканина, які бувають види аплікацій, як прасувати професійно, як шити (різні види швів), чим оздоблювати (бісер, блискітки) та інше.

Друга частина обнадійлива – третій розділ має назву «Основи техніки, технологій і проектування» і починається з опису різних знарядь праці, потім розглядається «деталь, як одиниця виробу» і все наче ок. Але настає час практичної роботи – і дівчата ліплять виріб із солоного тіста. Розділ про побутові електроприлади розповідає про холодильник, праску, пилосос і кухонні прилади для приготування їжі, бо, схоже, на думку авторів місце жінки – де? Ну ви зрозуміли…

Наприкінці докладно розповідається, як сервірувати стіл, як поводитися за столом (столовий етикет) і дивна, як на мене, тема «торговельні мережі».

Хлопці ж переміщаються в майстерню й починають вивчати як свердлити, пиляти, шліфувати, випалювати, з’єднувати, працювати з фанерою, ДВП та іншими матеріалами. Користування електричними приладами у хлопців теж є, і кухонні комбайни там також зображені, але до них додаються дрилі та освітлювальні прилади – схоже, що замінити лапочку – це виклик, який під силу лише справжньому чоловіку.

Правила поведінки за столом також присутні. І, здається мені, це той момент, коли дівчата весь урок готують, а хлопці потім приходять це їсти – і заодно вивчають столовий етикет.

Власне, мені цікаво, кого готують на цих уроках праці? Може здатися, що людей відповідних професій – дівчат швачками й кухарками, а хлопців майстрами по роботі з деревом. Але насправді ні. Коріння цих уроків губиться в Радянському Союзі. У ті часи купити щось, а тим більше щось нове було майже нереально. Тому й учили хлопців самим майструвати меблі або ремонтувати електроприлади, а дівчат зашивати одяг, закривати дірку аплікацією, бо новий одяг також купити було не надто просто.

Час змінився, але не підходи в освіті. Чимало модельєрів – чоловіки і хлопчики. Вони теж могли б зацікавитися технологіями аплікації. Водночас і в програмі хлопців є теми, які зацікавили б дівчат. А частина тем узагалі, на мою думку, вже не має цінності для сучасної людини, і краще б цей час приділити вивченню чогось більш адекватного викликам 21 століття.

Уже декілька років, як жінкам відкрили всі професії, і тому цей розподіл – тим більше безглуздий. І ці курси мали би складатися з модулів, які можна обирати. Або взагалі скасувати. А то ми знову готуємо обслуговуючий персонал, а не лідерів, людей, здатних генерувати нові ідеї й нові смисли. Зрештою, якщо комусь щось колись знадобиться – можна залізти на той же YouTube і подивитися, як ремонтувати зливний бачок у туалеті (принаймні мені це допомогло в готелі у Слов’янську, коли на ресепшені сказали: «Ви ж мужчина – подивіться самі»).

Повертаючись до того, з чого почав, хочу сказати, що зараз я точно впевнений, що я готовий був би виховувати доньку, так само, як і сина. Адже різницю створюємо ми своїм вихованням. Дуже часто, виховуючи «принцесу», обмежуємо можливості дівчат лише модою й домашнім побутом. І мені здається, що я міг би виховати чудову, цілеспрямовану, впевнену у своїх можливостях дівчинку. Але маю двох синів. Тому намагатимуся виростити з них порядних чоловіків, які б підтримували дівчат і допомагали б їм долати упередження і стереотипи. А зрештою, може, план виховання доньки перетвориться на план із виховання онуки. Маю час підготуватися ретельніше, раптом що.

Микола Ябченко

Схожі записи

Сором, страх, ненависть та інста б’юті джунглі

Ірина Сєдова

НДІ шукає консультанта/ку для секретаріату МФО «Рівні можливості

«Я — сильний. Я проти насильства». Державні діячі виступили проти домашнього насильства