Якось ми з колегами емоційно обговорювали робочі питання, і один із них матюкнувся. Не те, щоб у нашому спілкуванні панувало цнотливо чисте мовлення, але він перепросив за мат і запитав, чи не вважаю я сексизмом, коли чую вибачення за лайку. Ні, не вважаю, бо теж можу на емоціях ляпнути гостре слівце, а потім чемно перепросити. Але ж частіше ми чуємо вибачення за мат перед жінками. І коли ледь не вся країна незалежно від віку і статі почала вказувати напрямок рускаму караблю, я занурилася в цю тему.
Звідки походять вибачення за обсценну лексику перед жінками?
Коли починаєш читати численні статті про використання обсценної лексики, у більшості з них, як під копірку, бачиш твердження на кшталт «нині матюкаються всі – навіть жінки і діти» або «проблема настільки поширена серед молоді, що матюкаються навіть дівчата». Що це, як не ознаки лінгвістичного сексизму? «Тиждівчинка, не матюкайся». Звідси, можливо, випливає і «тиждівчинка, прикрий вуха, поки мужні чоловіки поговорять «по-чоловічому»?
Чому матюкатися – чоловічий привілей? В історії здогадок про це вистачає. Має право на існування думка, що такий гендерний стереотип сформований радянською пропагандою. Не матюкатися в присутності жінок – то ніби натяк на те, що жіночі вуха занадто ніжні, щоб слухати брутальну лайку, жіноча душа занадто вразлива, щоб матюки сприймати, а мовлення жінки має бути надто чистим, щоб відтворювати грубі слівця.
Лихословити в присутності жінки вважалося гріхом
Утім, якщо копнути глибше, то побачимо, що за однією з версій походження слова «мат» і самого поняття, вони з’явилися в період переходу людства від матріархату до патріархату. Тоді, ймовірно, чоловіки почали обмежувати жінок у певних рішеннях. Так з’явилися фрази на зразок «не при жінці сказано», які згодом трансформувалися у вибачення. Крім того, в патріархатному суспільстві чоловічий статевий орган вважається символом влади. І якщо дотримуватися цієї логіки, то жінки не повинні навіть чути згадки про ці самі символи влади, які є однією з частин матірної лексики.
За іншою версією походження матюків і їхньої назви, «матерна лая» передовсім образлива для матерів – матері божої, людської та матері-землі. У старослов’янських книгах пишуть, що той, хто лається, ганьбить честь матерів – знущається над тією, від кого народжений. Тому лихословити в присутності жінки вважалося гріхом.
Водночас в українській мові (і не тільки) поруч із поняттям «матюкатися» існувало і поняття «батькувати» – зачіпати лайкою батька. Можна сприймати цей факт як своєрідний лайливий гендерний баланс, що однак не пояснює того, чому чоловікам нібито має бути соромно матюкатися в присутності жінок.
Було б за що просити вибачення?
Звісно, це сексизм – стверджувати, що чоловіки не так вправно, як жінки, користуються матірною лексикою. Але мовознавці кажуть, що жінки вживають нецензурну лексику, здебільшого, аби більш точно висловити свою думку, а от чоловіки – для того, аби заповнити паузу чи пов’язати слова. А ще, за статистикою, від синдрому Туретта (хвороба, одним із характерних проявів якої є мимовільне вигукування лайливих слів) частіше потерпають люди чоловічої статі. Можливо, і перепрошують через неможливість стриматися. Хоча ми й зростаємо як толерантне до будь-яких захворювань суспільство.
Як би там не було, адміністративна відповідальність за вживання матюків у публічних місцях в Україні однакова як для жінок, так і для чоловіків. І вимірюється вона цілком матеріальною сумою у 510 гривень штрафу. Тож якщо й просити вибачення за лайку, то щиро і перед усіма, аби й емоції випустити, і гроші зберегти.
Юлія Фомічова
Читайте також: «Подерв’янському можна, а жінці — ні»: видавець назвав Катю Бльостку «матюкливою блогершою»
