17 січня з’явилася новина про створення нового міжфракційного об’єднання “Цінності. Гідність. Родина”. В своєму дописі про це Святослав Юраш написав, що планує: “Примножити, захистити та укріпити вічне визначення родини, гідного життєвого вибору та цінностей які допомагають прожити життя, достойне історії”.
Юраш буде співголовою МФО разом із Олегом Волошиним (ОПЗЖ), Сергієм Тарутою (Батьківщина), Михайлом Бондарем (Європейська солідарність), Іриною Костанкевич (За майбутнє), Олександром Ковальовим (Довіра) та Оксаною Савчук (позафракційні).
В своєму дописі Ярослав Юрчишин (Голос) написав: “До багатьох колег з “Голосу” підходили з пропозицією долучитися. Наскільки мені відомо – всі відмовилися. Хоча це особистий вибір кожного, як і відповідальність. В керівництві цього об’єднання немає наших представників (як, сподіваюся, і в членах) і не буде”.
Нове МФО, згідно з дописом Юраша, створене з метою “захист вічних цінностей українського суспільства і протидія спробам знищити фундаментальне природне право в ім’я політичної моди; підготовка та прийняття законів, які сприятимуть зміцненню родинних цінностей, принципів гідного суспільства та вихованню на основі сімейних цінностей дітей та молоді; а також популяризація та донесення широкого спектру світової консервативної думки до української інтелектуальної спільноти”.
Повага зібрала коментарі та реакції соцмереж щодо створення нового МФО . Оскільки “Повага” звернулася до багатьох експерток по коментар, ця стаття ще буде доповнюватися новими цитатами, стежте за оновленнями.
Марія Іонова, народна депутатка, співголова МФО «Рівні можливості»:
Не хочеться робити реклами, але новостворене МФО “Цінності, Гідність, Родина” вимагає реакції , бо це знову історія про те, як під виглядом прогресивності нам продають радянський консерватизм. Об’єднання має на меті захищати “традиційні сімейні цінності”, що у перекладі означає диктувати нам, якою є “традиція”, мовляв, решта є відхиленням від норми.
Ми ж переконані, що кожен, незважаючи на віросповідання, погляди на модель сім’ї чи політичні вподобання, має право жити так, як йому чи їй говорить серце, а не політична ініціатива. Конституція – панянка, на яку чомусь перестали зважати – гарантує це.
Людина має ПРАВО! Давайте не забувати про це. Не зневажати, не перекручувати, а плекати і посилювати право людини!
І ми віримо у те, що Україна – демократична держава, де висловлення власної індивідуальності не є відхиленням від якоїсь норми чи традиції. Саме цю індивідуальність ми маємо захищати, а не ділити суспільство ще й лінією “традиційності” чи “нетрадиційності” сім’ї. Тому рецепт один – дотримуватись Конституції, а не вигадувати нові формули “кращого життя”.
Марина Бардіна, народна депутатка, співголова МФО «Рівні можливості»:
Мені невідома програма МФО, мета його діяльності, але, якщо воно відстоюватиме поняття щасливої сім’ї, то має боротися за концепцію щастя в 4 руки в українських родинах, коли жінки можуть безперешкодно займатися кар’єрою, чоловіки нарешті матимуть більше можливостей реалізуватися як тати, оскільки зараз українські діти здебільшого зростають у світі «я-мама» навіть у повних сім’ях, що не є здоровим. Позиціонування ж МФО, одним із співголів якого є член делегації у ПАРЄ, як консервативного, напередодні нашої поїздки у Страсбург не є позитивним сигналом для наших міжнародних колег. Там навпаки цікавляться, а що ж там Стамбульська конвенція?
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Дев’ять запитань про домашнє насильство і Стамбульську конвенцію в Україні
Лариса Денисенко, юристка, правозахисниця:
Якщо МФО докладе законотворчих зусиль для ратифікації Стамбульської конвенції, а це рятує українську родину від статистично визначеної проблеми – домашнього насильства; до ухвалення закону про цивільне партнерство, що дасть реалізувати право на сім’ю представницям і представникам ЛГБТ-спільноти, якщо запровадиться сексуальна освіта в школах, я побачу конструктив в цій діяльності. Якщо ж це зведеться до принижуючих гідність людини висловів, заборони абортів та поділу суспільства на правильні родини і неправильні, це буде антигуманною дискримінуючою діяльністю.
Ірина Виртосу, правозахисниця, журналістка Центру прав людини ZMINA:
Сімейні цінності – це не просто слова, якими можна кидатися, щоб зірвати “овації”. Під кожним їхнім словом має бути дія – збільшення садочків, якісних програм освіти і підтримка вихователів і нянь, не переповнені класи в школі, позанавчальні гуртки, якісні медичні послуги, доступність для мам з дітьми в будь-які заклади… Для мене ось це справжні сімейні цінності. А поки я бачу лиш, на жаль, маніпуляціі.
Олена Шевченко, голова ГО “Інсайт”:
Думаю, що це симптом невизначеності держави з політикою щодо рівності прав і свобод громадян та небажання займатися добробутом людей. Набагато простіше спекулювати на так званих «традиційних цінностях», ніж дбати про захист прав. Традицією колись було не питати панів про своє становище, не «перечити» старшим за віком. Я вважаю, що такі парламентські групи небезпечні саме через загрозу обмеження прав людей.
Оксана Павленко, засновниця та головна редакторка “The Devochki”:
Про традиційні цінності час від часу згадує кожна влада, скільки б вона не говорила про євроінтеграцію та “нові обличчя”. Зазвичай, це відбувається в дуже кризові моменти. Загалом новина може претендувати на зав’язку серіалу-антиутопії з усіма цими “молитовними сніданками”, але це ж наша реальність.
Ініціатори об’єднання «Цінності, гідність, родина» пишуть про захист вічних цінностей. Мені завжди здавалося, що “вічні цінності” – такі ефемерні речі на кшталт дружби, доброти, любові, внутрішньої свободи. Чи потребують вони захисту та посиленої уваги від більше 300 депутатів? Навряд чи.
В країни дуже багато проблем, невирішених питань, викликів – є з чого обрати і на захист чого стати. Але чомусь з усіх можливих варіантів найбільше депутатів об’єднується навколо “сімейних цінностей”, які не дуже той потребують захисту в нашій все ж таки досить консервативній країні.
Мені б хотілось бачити продовження роботи щодо протидії домашньому насильству. У 2018 році було ухвалено закон, який визначив, що домашнє насильство може бути не лише фізичне, але й сексуальне, економічне й психологічне. Але ж на цьому роботу не закінчено та й людське життя може потрапити у категорію “вічна цінність”.
Анна Довгопол, координаторка програми “Гендерна демократія”
Поки що більше інформації, крім посту Юраша, я не бачила. Але виглядає, як класичний відкат (backlash) з одного боку. Білі молоді гетеросексуальні чоловіки відчувають, що світ змінюється, але вони до того не готові, не знають, як справитися з новими гендерними викликами, бо їх не тому вчили, тому використовують всю владу, щоб цьому протидіяти. Насправді – сховатися, тому що зміни невідворотні, і це лише питання часу. Але нові умови поведінки і норми – це дійсно буде страшно, бо гендерні норми – наша база, ми їх чи не найпершими вивчаємо, а тут хоп – і треба все переглянути. Десь визнати, що ти не правий. А на цьому твоя маскулінність базується! Але я сприймаю це як агонію. Вона може бути затяжна, але пройде. І, звичайно, і жінки теж – ми всі вбудовуємося в існуючий порядок і боїмося мінятися, особливо якщо це невигідно.
Женя Олійник, художниця, авторка карикатур для кампанії проти сексизму “Повага”:
Мені дуже хотілося б, щоб український парламент об’єднували трохи більш очевидні цінності, ніж сімейні. Наприклад, право виборців на високий рівень життя у своїй країні – зокрема, захист права на рівне ставлення, незалежно від статі, гендеру чи сексуальності. А саме воно, як мені здається, вкотре опинилося під загрозою із створенням об’єднання. Поки що не зовсім ясно, що саме збираються робити його учасники, однак всі ми знаємо, що “боротьба за сімейні цінності” найчастіше означає напади на ЛГБТ, виправдання домашнього насильства та спроби запровадити антиабортне законодавство. Зрештою, те, якою має бути родина – це особиста справа українців і українок. І якщо державі так кортить втрутитись у цю сферу їхнього життя, то краще б вона розробила адекватний курс сексуальної освіти для шкіл, де б не залякували дітей вагітністю й венеричними хворобами, а вчили ставитись одне до одного з чуйністю та повагою. Дуже прикро, що такі ініціативи надходять від молодого покоління депутатів. Хочеться вірити, що Святослав Юраш не досяг остаточної зрілості та переросте й цей прикрий період свого становлення як політика.
Підготувала Ірина Славінська
