Громадська організація «Жінки в медіа» презентувала результати дослідження щодо становища українських медійниць. Зокрема після повномасштабного вторгнення Росії в Україну 24 лютого 2022 року. Був зроблений акцент на специфічних викликах, що постають перед жінками під час виконання журналістської роботи.
«Дослідження має на меті показати різні досвіди українських медійниць, сприяти політикам рівності, порозумінню у спільноті та діалогу щодо вирішення проблемних моментів», — переконана Зоя Красовська, аналітикиня Львівського медіафоруму, членкиня ГО «Жінки в медіа», співавторка дослідження.
У такий спосіб активістки вирішили виміряти гендерний аспект роботи українських медіа. Водночас, зробили це не лише у площині контенту, а й із позиції організації роботи редакцій, ставлення медійниць до гендерних питань, впровадження формальних та неформальних політик і практик рівності у колективах, досвідів дискримінації чи насильства, скерованих на працівниць медіа.
«Тема гендерної рівності в медіа не втрачає своєї актуальності під час війни. Ба більше, це той ціннісний орієнтир, який відрізняє нашу риторику від наративів російської пропаганди та наближає Україну до європейських стандартів, а значить і нашу перемогу над ворогом», — говорить Ліза Кузьменко, голова ГО «Жінки в медіа», членкиня Комісії з журналістської етики, співавторка дослідження.
Чий досвід враховує дослідження?
Дослідження складалося з двох компонентів: онлайн-опитування, що поширювалося від журналістки до журналістки (загалом було опитано 169 працівниць медіагалузі), а також проведено 15 глибинних інтерв’ю з медійницями.
Згідно з результатами опитування та інтерв’ю, найбільшою та найочевиднішою проблемою стало погіршення безпекової ситуації та посилення робочого навантаження на тлі зниження доходів. Ці фактори корелюються напряму з гендерними проблемами та можуть посилювати наявні тенденції: соціальна та матеріальна незахищеність, поєднання сімейних та професійних ролей, емоційне вигорання та психологічні виклики.
Опитування показало, що для багатьох журналісток питання про піклувальну працю було непростим. Важко визначити час, який вони присвячують своїм родинам поза роботою, і загалом це питання не є звичним. Це може вказувати на недооціненість позаробочої праці. Також важливим є те, що піклування про близьких часто вважається «жіночою» роллю в родині. Об’єктивно це посилює мобілізація чоловіків, тож у родинах жінка може залишатися єдиною піклувальницею.
Під час запровадження воєнного стану журналістки опинилися у ще складнішій ситуації, ніж жінки деяких інших професій. Адже виконують суспільно важливу роботу, обсяги якої в умовах війни переважно зростають. Більшість респонденток працюють понаднормово і, вочевидь, мають недостатньо часу для приватного життя. Тож перед жуналістками частіше може поставати дилема — будувати кар’єру чи піклуватися про сім’ю.
Журналістика залишається переважно жіночою професією через низький рівень зарплат
Попри тотальне збільшення навантаження на роботі через бойові дії та воєнний стан у країні, у більшості медійниць знизилися доходи. Це стосується навіть тих респонденток, які взяли після 24 лютого додаткову роботу чи змінили її.
Випадки нерівної оплати праці чи кар’єрної дискримінації складно оцінити комплексно, але історії респонденток свідчать, що це не поодинока ситуація. Деякі респондентки переконані, що оплата залежить від того, яку суму жінка називає на співбесіді. У інтерв’ю з медійницями чітко простежується думка, що журналістика залишається переважно жіночою професією через низький рівень зарплат.
Читайте також: Виклик для медіа: як створювати чутливий контент під час війни?
Переважна більшість опитаних медійниць зазнавали дискримінації чи насильства на роботі. Серед найбільш поширених практик — психологічне насильство, сексизм та кар’єрна дискримінація. Найчастіше їхнім джерелом були герої матеріалів, але нерідко — колеги чи керівники з медіа.
У редакціях, де на керівних посадах більше представлені жінки, ставлення до політик рівності та недискримінації є позитивнішим
Коли журналісткам доводиться частіше взаємодіяти із військовими, ризики дискримінації зростають. Адже армія все ще залишається однією з найбільш патріархальних інституцій у суспільстві.
Небезпечні умови роботи на війні ще більше звужують кар’єрні можливості для жінок через стереотипне ставлення про жінку як про матір, «слабшу» тощо.
Формалізовані політики недискримінації та гендерної рівності часто відсутні в редакціях навіть у толерантних колективах. Це сприймається як щось зрозуміле за замовчуванням. Утім, наявність прописаних та прозорих правил може слугувати не так способом розв’язання конфліктів, як декларацією цінностей, сприяти інтеграції нових співробітниць та співробітників. Це також потужний сигнал читачам, глядачам і слухачам — ми цінуємо наших співробітників та співробітниць, маємо нульову терпимість до дискримінації. Дослідження також фіксує, що в редакціях, де на керівних посадах більше представлені жінки, ставлення до політик рівності та недискримінації є позитивнішим.
Які можна зробити висновки?
Війна ще більше звужує простір до відстоювання політик рівності, це здається менш актуальним, хоча, згідно зі статистикою дискримінація і насильство в такий час тільки зростають. Ризики для жінок в медіа особливо посилюються через фізичні та економічні загрози, зростання навантаження як на роботі, що є суспільно важливою, так і у позаробочий час, коли йдеться про потребу піклуватися про рідни. Особливо, якщо вони опиняються в небезпеці через бойові дії в Україні.
Читайте також: Календар «без цензури» від 5 каналу: в чому сексизм?
Дослідження також виявило кореляцію між рівнем безпеки для журналісток на роботі та репрезентацією жінок у керівництві медіа (принаймні у вибірці цього дослідження).
Переважна більшість респонденток дослідження підтримують ідеї рівності та більшою чи меншою мірою погоджуються із твердженням, що українським медійницям потрібна професійна жіноча організація, що сприяла б формуванню культури гендерної чутливості в медіа, а також могла допомагати жінкам зростати професійно та підтримувати одна одну в реалізації, кар’єрі та інших соціальних ролях, надаючи, зокрема, психологічну, юридичну та менторську допомогу.
