Повага
  • Головна
  • Статтi
  • Як відчути свято попри стрес 2020 року: поради психотерапевтки
Статтi

Як відчути свято попри стрес 2020 року: поради психотерапевтки

Страх захворіти й страх за близьких, стрес та втрати, карантин та фінансові проблеми. COVID-19 ускладнив 2020 рік для усіх нас. Але ж свято наближається, на носі новий 2021 рік, але де знайти сили радіти? Чи можна зрештою розслабитися і як?

Поради психотерапевтки Марії Фабричевої дуже прості, але можуть допомогти зустріти свята у святковому настрої.

Марія Фабричева

Подякуйте собі

Найперше потрібно дозволити собі видихнути. Я обожнюю і завжди раджу практику подяки самій собі. Або «я вдячна собі за», або «я пишаюся собою за». Зараз почнуть сипатися усілякі пропозиції щодо будування цілей на 2021 рік, та це усе потім, ще встигнете напланувати. Підбивати підсумки корисно через подяку собі та тим, хто були поруч.

Хай спілкування цьогоріч було незвичним, більшість комунікацій — онлайн. Але все одно рік був наповненим, нам є за що дякувати собі, дякувати близьким, друзям.

Я люблю дякувати собі письмово, бо таким чином структуруються думки. Брати й записувати у список. Інший спосіб, для сміливих — це дзеркало, бажано у повний зріст. Підійти до дзеркала, сказати: «Я вдячна тобі (собі) за те, що цьогоріч…». А якщо ще й на ім’я звернутися — це взагалі найвищий пілотаж. Ця проста вправа здатна наповнити ресурсом. Новачкам може бути складно, заважатимуть домашні тварини, які дивитимуться на вас зі здивуванням. Але ви не звертайте на них уваги, просто продовжуйте.

Для пар теж цінно просто сісти та подякувати одне одному чи одне одній за те, що впоралися, за те, що не поповнили статистику розривів на карантині. Подякувати за те, що знайшли способи взаємодіяти у замкненому просторі. Це справді був серйозний виклик. Особливо для тих, хто звикли розбігатися по роботах, зустрічатися після 22, вечеряти, перекидатися кількома репліками та лягати спати. 

Жартували навіть, що «опинилися на локдауні, познайомилися, виявилося — прекрасні люди».

Реалізуйте свою потребу в новизні по-новому

Зазвичай потреба у новизні реалізується через подорожі, можливість бачити щось нове, тобто насичувати себе. Мій тато казав, що подорожував через Google Maps, був у Ватикані. Але досвід цього року показує, що онлайн-подорожі не можуть задовольнити цю потребу, не наповнюють нас на 100%. 

Коли була можливість легко кудись поїхати, ми на неї не особливо звертали увагу. Просто знали, що можемо це зробити. Багато людей постійно відкладали поїздки, а цього року, мабуть, думали: «Треба було їхати!». Відчувається ця нестача свободи пересування. 

Я розумію, що фінансові питання зараз можуть стояти гостро, але по можливості цю потребу у новизні можна задовольнити оновленням чогось, що ви давно хотіли оновити, урізноманітненням простору. Я, наприклад, оновила каструлі. Викинула усі старі, купила нові. 

Можна оновити рушнички, постіль, якусь абсолютно побутову дрібницю. Головне це зробити в реальності, по-справжньому, не онлайн. Просто отримати щось нове, гарне, здатне вас порадувати. І, звісно, не обов’язково йдеться про побут. Це лише один з варіантів.

Запровадьте маленькі сімейні ритуали

Я не любителька радити складні техніки, екзистенційні заглиблення. Це краще робити безпосередньо з психотерапевт/ками. Але є речі, які можна легко зробити вдома. Наприклад, запровадити якісь маленькі сімейні ритуали, які можуть перенестися на наступний рік.

Підсумки року можна зробити не тільки через подяку, а і згадавши увесь корисний досвід: «Мене цей рік навчив, показав, змінив…». Це допоможе побачити, наскільки зміни у світі відбиваються на кожній окремій особистості. Так, цей рік — суворий вчитель, але він дав нам багато корисних уроків. 

Записуючи, чому навчив цей рік, можна подумати, як ці нові навички та знання можна реалізувати у майбутньому. Що це може бути? Наприклад, ви будете більше піклуватися про себе чи не будете відмовлятися від можливостей кудись їздити. Хтось навчився казати «ні», хтось навчився казати «так», хтось — краще структурувати свій час. 

Влаштуйте собі інфодетокс

Зробили закупи, прикрасили ялинку, а потім варто знайти можливість інфодетоксу на 1-2 дні. Все буде добре, ялинка запалиться, світ не зупиниться. Краще, доки є змога, до локдауну, вийдіть з дому, пройдіться, подивіться на те, що ви давно хотіли побачити у своєму місті, але відкладали.

Можна випити глінтвейну, кави, чаю на вулиці. Чи просто пройтися. Але головне — насолодитися живим, реальним світом, побути без інформаційного потоку. 

Забудьте про цей синдром втрачених можливостей. Саме він нам заважає відійти від комп’ютерів, не заглядати у телефони. Якщо станеться щось важливе, ви про це обов’язково дізнаєтесь. Кожна може згадати своє життя і зрозуміти, що важливі для нас новини найчастіше знаходять нас за будь-яких обставин. 

А хто має більше вихідних може спробувати кожного дня знижувати свою відвідуваність інтернету. Перші дні буде тяжко, а потім стане дуже приємно. Мозок розвантажиться, прийдуть нові ідеї. А через днів 8-10 ви відкриєте Facebook і подумаєте: «А що ж я тут робила до цього?». Новий погляд на світ вам гарантований.

Мами, приділіть час собі

Раніше свята приносили радість уже тому, що це була можливість побути з родиною, побути вдома. Та зараз складно відпочити, адже усі й так вдома більшість часу.

Спробуйте знайти можливість перемкнутися та виділити день для себе. Вийти прогулятися самій чи зустрітися з подругою. Дорослішим дітям можна просто пояснити, що ви хочете приділити трохи уваги собі. Адже потреба у самотності, як і потреба у новизні — абсолютно нормальна людська потреба. Карантин позбавив нас задоволення цієї здорової потреби у самотності.

Це одна з причин чому, на жаль, посилювалася деструктивна комунікація в родині. Не переймайтеся, ви у будь-якому разі повернетеся додому, вас прямо потягне додому. Але насолодитися можливістю побути з собою дуже цінно. Просто йдете, дихаєте, слухаєте стук свого серця, нічого не плануєте, насолоджуєтеся моментом наодинці.

Телефонуйте бабусям

Наші бабусі та дідусі навпаки залишились наодинці на свята. Важливо, аби діти та внуки розуміли, що це може бути стресом для них. 

Варто бути на зв’язку, домовитися зідзвонюватися. Якщо вміють користуватися гаджетами, дзвонити з відео, надсилати святкові сімейні фото. Вийшли прогулятися, дзвоните бабці, показуєте їй ялинку, незвичного сніговика, будь-що. 

Не дратуйтеся, якщо старші родичі будуть згадувати минулі роки. Краще навпаки грати на випередження: самим телефонувати, коли в голову приходить якийсь щасливий спогад. Їм важливо розуміти, що про них пам’ятають, їх цінують, що їх не вистачає. Потрібно показувати, що події, пов’язані з ними, з приїздом до них для вас так само важливі, ви їх так само згадуєте. Відкривайте старі фото, згадуйте, діліться спогадами.

Не знецінюйте себе

Якщо чужі пости у соцмережах про успіхи цього року, вас засмучують, чи дратують, краще відійдіть від комп’ютера (Сміється). А насправді пам’ятайте, що це просто фасад. Карантин, чи ні, у Facebook та Insragram завжди був «успішний успіх».

Якщо ви спочатку подякуєте собі, побачите уроки цього року, то зрозумієте, що й у вас багато чого вийшло попри шаленство 2020-го. Тоді ви однозначно простіше витримаєте чийсь «успішний успіх». 

Коли ми не бачимо свої радості, звісно, нам боляче бачити чужі, бо здається ніби у нас не сталося нічого хорошого. Перед тим, як читати про досягнення інших та застосовувати техніку токсичного порівняння, якій нас навчили у школі, обманіть цього внутрішнього злого вчителя, зверніть увагу на власні досягнення. 

Текст за розмовою з Марією Фабричевою підготувала Ана Море

Схожі записи

НЕ свято весни та ніжності: в різних містах України проходять феміністичні марші

Українську жіночу бригаду арбітерок вперше в історії призначили на матч Ліги націй

Уривок із книги «Чоловіки про фемінізм» Майкла Кіммела та Майкла Кауфмана