Повага
Image default
Колонки

Лист щастя: публічна відповідь на пропозицію погуляти в парку

або До чого традиціоналістів доводять феміністки

У мене бувало всіляке. Ось-ось здавалося, що я напишу книжку про свої дорожні пригоди: водіїв-фріків і залізничних провідників, що раз у раз намагалися ляснути мене по сідницях.

Але справжнє “покарання” за фемінізм прийшло до мене неочікувано – у приватних повідомленнях. Мені часто пишуть у месенджері, щодо роботи теж. Тому нічого не віщувало біди. “Оля, привіт”? Звичайнісіньке “Привіт” у відповідь. І тут почалося.

Найнеприємніші на світі діалоги для людей, що терпіти не можуть флірту онлайн. 

– Можна з вами познайомитися?

– Із якою метою, дозвольте поцікавитися?

– Ну, не по роботі… На каву запросити вже не можна?

Ось це “вже” мене насторожило. А на спокусливій пропозиції прогулятися парком я вирішила поставити крапку.

“Думаєте, ви мене розчарували?” – написав співрозмовник і почав активно набирати наступне повідомлення. Воно було довгим, дуже довгим і пояснювало мені, чому я упереджена до чоловіків. На його думку, я не погодилася на каву чи парк, бо всюди бачу те, чого немає. Й убезпечую себе від домагань, про всяк випадок. Бо ж так роблять усі феміністки, еге ж? А чоловіки з його середовища, та й він сам, мріють про сім’ю, стосунки, а вже потім – про все інше. А не про те, що ви одразу собі надумали.

Лист щастя №1

Виявляється, відмовою і своєю поведінкою я змушую таких людей, як він, “самотньо скитатися в парку”.

А фінал просто вразив мене тоненькою стрілою в самісіньке серце: “І коли вам буде 35+, не скигліть, що нормальних чоловіків немає”. 

Схоже на весь той дискурс, який ми проживаємо вже який тиждень, чи не так? Від коментарів під жартівливою історією про вібратор – і до нападів на феміністок після Маршу жінок. І складається таке враження, ніби коментатори – папуги, бо повторюють на різні лади ті самі завчені фрази з методичок. Ніби їх запрограмували на поганих феміністок, що ненавидять чоловіків.

І щойно я дочитала цей “лист щастя”, як ворота феміністичного пекла зачинилися: мій співрозмовник видалив повідомлення і заблокував мене на віки вічні, не залишивши ні шансу поіронізувати.

А з феміністками так чинити не можна, хе-хе. Тож проаналізуємо, що сталося.

Я не знаю, чи вплинула на це “знайомство” моя рамка “0% сексизму” на світлині профілю. Або ж “дружні попередження” для феміністок від традиціоналістів – мовляв, залицяння і сватання на вас чекають у всіх громадських закладах, парках і темних провулках. Можу тільки припускати. Але загальні тенденції таки засмучують: слова “сексизм” і “гендер”, на жаль, часто стають червоними полотнищами й розпалюють небачені фейсбук-срачі, приваблюючи прихильників сімейних цінностей. І вони злітаються, як мухи на мед.

Кілька років тому один із них мені так і написав: “У природі немає рівності й ніяких гендерів, тому в Біблії все правильно написано. Фемінізм лікується”.

Лист щастя №2

І коли я бачу ось такі коментарі, мене роздирають суперечливі почуття: з одного боку, дуже шкода цих нещасних і зомбованих людей, а з іншого – не можу стримати сміху від недолугості їхніх спроб утиснути людей у рамки власного обмеженого світогляду.

Самотній мандрівник у парку, до прикладу, намагається розвінчати стереотипи щодо традиціоналістів: бачте, нічого поганого вони на меті не мають (на відміну від вас, збоченки, читається між рядків). Але при цьому стереотипізує феміністок до неможливого: відмовила – отже, сама вибрала порожнє й самотнє життя, щоб потім скиглити у 35+. #самавинна, ну ви зрозуміли.

Самотній мандрівник у парку навіть не поцікавився, чи люблю я, наприклад, називати себе феміністкою, а чи надаю перевагу гендерній рівності. Він так і не дізнався, що я, наприклад, дуже переймаюся правами татусів і, як ніхто, підтримувала сестриного чоловіка, коли той хотів узяти декретну відпустку, а його засміяли колеги на роботі.

Що я намагаюся будувати здорові стосунки, де партнер цінує мою особистість і думку, навіть якщо не завжди з нею погоджується. І в яких боягузливі рішення видалити повідомлення свідчать про те, що хтось не хоче відповідати за свої слова.

Так ось, Станіславе, якщо ви це читаєте, мушу вас таки розчарувати: я відмовила вам і не пішла на прогулянку в парк не тому, що боюся домагань чи ненавиджу чоловіків. І тим паче не тому, що я – феміністка. А тому, що ваш підкат чи провокація, називайте її як хочете, сказали мені про вас більше, ніж ви собі уявляли.

Колежанки, а хтось іще отримував схожі листи щастя?

Ольга Вірста

Схожі записи

«Плотненькая девочка» та «завелика для 12-річної»

Карантин – це унікальний шанс для тат

Я знову вагітна

Залишити коментар