Лауреаткою Нобелівської премії з економічних наук 2023 року стала американська економістка, професорка Гарвардського університету Клаудія Голдін. Нагороду їй присудили за «внесок у розуміння наслідків виходу жінок на ринок праці». Про це йдеться на сайті Фонду Нобеля.
Клаудія Голдін — історикиня економіки й фахівчиня з економіки праці та гендерних питань, професорка Гарвардського університету. У 1990 році Голдін стала першою жінкою, яка почала працювати на економічному факультеті Гарварду. Вона стала третьою жінкою-лауреаткою Нобелівської премії з економіки за всю історію її вручення.
Читайте також на платформі «Жінки — це 50% успіху України»: Чому іранська правозахисниця Наргес Мохаммаді отримала Нобелівську премію миру
Про що дослідження, за яке відзначили Нобелівською премією
Раніше в науці популярним було судження про те, що більше зростає економіка, то більше жінок представлено на ринку праці. Тому з часом проблема гендерної нерівності нібито має вирішитися сама.
Проте Клаудія Голдін у своєму дослідженні історії ринку праці це спростувала. Вона дослідила дані 10 тисяч жінок із Філадельфії та виявила, що у 18-19 сторіччях жінки набагато більше працювали, ніж у 20-му.
Низька залученість жінок у ринок праці є певним феноменом початку 20 століття. Індустріалізація зробила «традиційні» навички та фізичні якості жінок менш затребуваними на ринку праці, тож соціум віддавав заміжнім жінкам роль домогосподарок.
Ситуація почала змінюватися лише у 50-ті роки з розвитком сфери послуг, освіти та охорони здоров’я. Саме тому зараз жінки поступово збільшують свій внесок у світовий ВВП.
Що означає дослідження Клаудії Голдін на практиці?
Перш за все, ідеться про розуміння, що становище жінок на ринку праці визначається не рівнем розвитку економіки, а цілою низкою соціальних факторів.
Наприклад, кар’єрне зростання жінок часто гальмує потреба догляду за дитиною. Більшість жінок ідуть у декретну відпустку і до підліткового віку дитини не можуть повністю розкрити свій потенціал.
Голдін визначила, що упередження самих жінок щодо свого місця на ринку праці впливає на їхній успіх у майбутньому. У середині 1950-х років жінки обирали базову освіту вважаючи, що вони не зможуть побудувати успішну кар’єру і будуть багато років доглядати дитину.
У результаті, наприкінці 20-го століття технологічний розвиток уже давав жінкам можливості для самореалізації, а ринок праці пропонував багато варіантів для професійного зростання. Однак деякі жінки усе ще не ризикували починати кар’єру, зважаючи на досвід минулих поколінь.
Більшу частину роботи Голдін писала у 90-х роках, тому багато висновків здаються нам сьогодні очевидними. Але саме в цьому і полягає її заслуга.
«Розуміння ролі жінки у праці важливе для суспільства. Завдяки новаторському дослідженню Клаудії Голдін ми тепер знаємо набагато більше про роль жінок, і про те, які бар’єри, можливо, потрібно буде усунути в майбутньому», — заявив голова комітету премії в галузі економічних наук Якоб Свенссон.
