Повага
  • Головна
  • Статтi
  • Керівницю музею Голодомору почали цькувати через зовнішність — чому це неприйнятно?
Статтi

Керівницю музею Голодомору почали цькувати через зовнішність — чому це неприйнятно?

Леся Гасиджак

У соцмережах почали цькувати виконувачку обов’язків директорки музею Голодомору Лесю Гасиджак через її зовнішність. Зокрема, юрист Клим Братківський написав у своєму фейсбуку, що нібито Леся Гасиджак не може бути керівницею музею Голодомору, бо має невідповідну зовнішність.

Багато користувачів соцмереж стали на захист Гасиджак, зауваживши, що такі коментарі неприйнтяні, а зовнішність не визначає фаховість. Адже говорити про невідповідність посаді в цивілізованому світі можна лише на основі професійних якостей.

«Ваш пост дно, після якого нормальна людина вам руки не подасть», зауважила в коментарях журналістка Валентина Клименко.

Читайте також: Чому на дискримінацію не можна «просто не звертати уваги»?

Інтелектуальне убозтво і людська ницість

Головна редакторка Громадського радіо Тетяна Трощинська віреагувала на хейт Гасиджак, наголосивши, що таке обговорення та засудження найогидніше, що було у фейсбуку за останній рік.

«Це справді найогидніше з того, що я бачу у фб за останній, напевне, рік. Або й більше. І булінг за зовнішність, чи колір очей, чи вагу, чи вік, чи ще щось подібне. І те, що люди, які плутають Голодомор і Бабин Яр, вважають, що мають право розкривати рота про будь-що. І люди, які не вміють користуватися мозком або хоча б гуглом, і плутають прізвища директорок музею Голодомору в різні періоди, не стидаються щось писати публічно. Інтелектуальне убозтво і людська ницість», написала Трощинська.

Українська письменниця, історикиня Інна Ковалишена також підтримала Лесю Гасиджак.

«Вага в. о. директора музею Голодомору не має жодного стосунку до її посади, до її фаховості, як науковиці і взагалі, не ваше собаче діло. Ну або зробіть ще один крок і скажіть: до якої ваги можна згадувати про Голодомор, а після якої зась», прокоментувала Ковалишена.

Коли претензії висувають як до носійки ваги — це просто замежний треш

Журналіст Данило Мокрик зауважив, що цькування Гасиджак через її вагу — «це найбільш огидне, що я бачив в українському сегменті соцмереж за останні місяці. Коли претензії висуваються не як до науковиці і не як до менеджерки, а як до носійки ваги — це просто замежний треш».

Мокрик також написав, що не можна робити висновки про причини її зовнішнього вигляду, розповівши історію, як його самого критикували через набрану вагу, що виявилось наслідком лікування.

«… Причина цього в тому, що вже з 9 місяців я приймаю кортикостероїди у зв’язку із досить серйозними проблемами з легенями (так, наслідки ковіду). Набряк обличчя доволі поширена «побічка» кортикостероїдів», зауважив Мокрик.

Читайте також: Фетфобія: Коли вага стає проблемою?

 «Висновуючи» щось чисто із зовнішнього вигляду людини, ви не просто проявляєте нетактовність. Бог із нею, публічні люди до нетактовності мають бути морально готові.

Але проблема в тому, що переважно ви й гадки не маєте, про що говорите, і що за цією зовнішністю може стояти. А тому якщо вам нічого про людину сказати, окрім коментарів щодо її фізичних характеристик, переважно краще просто стулити пельку», підсумував Мокрик.

Ті, хто цькує людей за зовнішність, мають стати максимально нерукостискабельними

У свою чергу, правозахисниця Людмила Янкіна закликала скаржитися на пости, що містять цькування через зовнішність. 

«Максимально огидний пост особи, яка не знає нічого про професіоналізм пані Лесі, про етичну поведінку, про роботу цього музею, про ендокринні захворювання… Чуваче, я не знала про твоє існування до цього огидного поста і не хочу знати після. Тому сподіваюся, що ти станеш максимально нерукостискабельним максимальній кількості людей твого ареолу існування, щоби твої текстові виверження мені більше не траплялись. Бо те, що я щойно прочитала є ознакою ницості та абсолютної закомплексованості людини, здатної самостверджуватися за рахунок обсирання інших людей. Піду подолаю свій блювотний рефлекс і поскаржуся на пост бо я не хочу, щоби у сучасному інформаційному просторі існували люди, які мислять подібним чином та ще й не соромляться публічно поливати брудом незнайому людину, граючи на темі голодомору», — написала Янкіна в коментарі під постом Братківського.

На ситуацію відреагувала також і феміністична ініціатива Марш жінок.

«Бодішеймінг — це так ницо та безглуздо, але чому ж тоді це настільки неочевидно для деяких людей? Найчастіше через призму зовнішнього вигляду оцінюють саме жінок та їх професіоналізм. Сотні коментарів про те, якою насправді має бути жіноча фігура, непрохані рекомендації скільки кілограмів треба скинути, що вдягати тощо. Підставте до слова «розповніла» ім’я будь-якої відомої української жінки, й ви сто відсотків знайдете якусь новину про це. Ця практика є ганьбою для сучасного українського суспільства», — йдеться у заяві Маршу жінок.  

«Чому це досі існує? Тому що, окрім заяв про те, що ми Європа, ми все ще опираємося тим цінностям, на яких вона будується. Це не означає, що там цього нема, це означає, що там ті, хто цькують людей за зовнішність — отримують загальний осуд від суспільства і стають нерукоподатними», — підсумували у феміністичній ініціативі. 

Схожі записи

Життя після Трампа: профеміністичність нового президента Америки

Журналістка чи журналіст, або як варто використовувати фемінітиви

Навіщо Гендерний музей у Харкові взуває чоловіків у взуття на підборах