Частина студентів/ок і випускниць/ів Київського національного університету імені Тараса Шевченка (КНУ) вимагають звільнення завідувачки кафедри іноземних мов Інституту міжнародних відносин Валентини Дайнеко. Вони зареєстрували відповідну петицію (її підписали понад 800 людей) та запустили флешмоб у мережі. Водночас є і студенти, які підтримують викладачку. Розказуємо усе по порядку.
Хто така Валентина Дайнеко?
За даними на сайті ІМВ, Дайнеко очолює кафедру іноземних мов з 1990 року. Вона закінчила факультет романо-германської філології КНУ імені Шевченка. Є кандидаткою філологічних наук, заслуженою працівницею освіти України і заслуженою професоркою КНУ. Стажувалася в університетах США, Австрії, Канади, Єгипту, Бельгії, Великобританії, Греції та Ісландії. Викладає курс з мови фаху і теорії та практики перекладу.
Є авторкою понад 100 наукових праць та розробок.
“За вагомий особистий внесок у розвиток української дипломатії, багаторічну сумлінну працю та високий професіоналізм у 2009 році нагороджена орденом княгині Ольги ІІІ ступеню. У 2014 році за вагомий особистий внесок у розвиток національної освіти, підготовку висококваліфікованих спеціалістів, багаторічну плідну науково-педагогічну діяльність нагороджена орденом княгині Ольги ІІ ступеню. У 2019 році професору Дайнеко Валентині Вікторівні присвоєно звання «Заслужений професор Київського національного університету імені Тараса Шевченка»”, – йдеться на сайті вишу.
З чого все почалося?
Двадцять четвертого серпня професорка Інституту міжнародних відносин КНУ імені Тараса Шевченка (КІМВ) Валентина Дайнеко отримала орден княгині Ольги I ступеня. Обурені студенти, які вважають, що Дайнеко не заслуговує на таку державну нагороду, запустили у Facebook хештег #позорючестькимо. Під яким вони розповідають свої історії зі студентських років, пов’язані із комунікацією з Валентиною Дайнеко.
Історії студенток КІМВ, які звинувачують викладачку у сексизмі та приниженні
Повага публікує декілька історій студенток, якими вони поділилися у мережі (дописи наведені мовою оригіналу).
“Каждая девушка в институте услышала от нее фразу “девки в КИМО – подстилка для дипломата”, лично меня она при проступлении убеждала (цитирую): что “тебя трахнут под первой же лестницей и ты поступаешь сюда только, чтобы выскочить замуж за иностранца и уехать из страны”.
После первого разговора с ней мою маму первый раз в жизни забрала скорая с сердечным приступом, так что она «достойна» того, что Вы написали. Жаль, я была тогда молоденькая и зависимая”
“Ви нічого не досягнете в житті, бо ви – дівчата.” Чомусь закарбувалось у пам’яті. І мабуть, не тільки в моїй. Таких людей допускати в освіту небезпечно.
“ВВ частіше брала студентів із міжнародного права чи відносин – «серйозних» спеціальностей, де багато хлопців. Наскільки мені відомо, групи із міжнародної інформації (як я), де переважають дівчата, в неї були, але рідко. Бо як виявилось пізніше – дівчатам дипломатія й англійська ні до чого. (Цікаво, чи щось змінилось за останні роки)
Перед тестом, де мали визначити, в яку з груп хто належить, ВВ провела бесіду із студентами, де всякими погрозами радила йти на іншу мову, не англійську. Бо на англійській буде тяжко і доведеться мати справу із нею. По-моєму, саме тоді прозвучала фраза про дівчат – підстилок дипломатів. Але не можу сказати 100%, бо ця фраза ходила інститутом дуже часто і майже кожен випускник чув її хоча б раз. Не суть.
Я була нескінченно рада тому, що попала в групу №2 і що в мене не вела ВВ. Наслухавшись про випадки принижень та херасменту від інших студентів, я була готова піти на компроміс у знаннях, аби лише не піддаватись постійним образам та приниженням”.
“Досі пам’ятаю, як ця пані зайшла до нас в кабінет (було це на перших курсах, ми були ще птєньчікамі) і почала out of nowhere питати, що це за спеціальність така країнознавство і що ми взагалі в цьому університеті забули.
Потім були історії про те, що в кабінетах, де взимку -20, не можна сидіти в курточках. Про “підстилок дипломатів” і те, як класно було, коли в ІМВ вчилися тільки “породістиє мужчіни”.
І чесно, у мене в голові досі не вкладається, як таке з року в рік продовжує відбуватися в найелітнішому/найкращом/найпрестижнішому/підставте власний епітет ВНЗ країни. І як таке ставлення до студентів може толеруватися з боку адміністрації.”
Хто підтримує викладачку?
Випускники Інституту міжнародних відносин КНУ імені Тараса Шевченка написали відкритий лист на підтримку професорки й очільниці кафедри іноземних мов Валентини Дайнеко. Під текстом підписалися 95 випускників, серед яких колишній президент Грузії Міхеіл Саакашвілі й голова Офісу Президента Андрій Єрмак.
“Нам усім прикро, що у зв’язку з нагородженням викладача, низка колись та чимось «ображених» студентів Інституту вирішила використати цю знаменну подію для безпідставного, цинічного та нахабного цькування Валентини Вікторівни у соціальних мережах та на деяких Інтернет-сайтах. Відомого та шанованого педагога вирішили звинуватити у нібито упередженому ставленні до студенток. При цьому увесь спрямований проти Валентини Вікторівни негативний інформаційний потік має ознаки завідомо спланованої “чорної PR-кампанії”, мета якої у такий брудний спосіб
спробувати заподіяти шкоди професійній репутації педагога та людини, яку усі ми без перебільшення вважаємо одним із символів нашого Інституту, яка уже назавжди вписала не одну гідну сторінку в його історію”, – йдеться у листі.
Загалом під листом на підтримку викладачки підписалися 136 людей.
Що говорять у МОН та КІМВ?
Керівництво Інституту міжнародних відносин та Міністерство освіти України поки не реагували на ситуацію публічно.
На сайті КІМВ 6 вересня лише опублікували лист підтримки викладачки колишніми студентами.
Повага надіслала офіційні запити в МОН та КІМВ, проте поки не отримала відповіді. Водночас у міністерстві нам повідомили, що вже “передали запит керівництву” та пообіцяли, що відповідь буде готова “найближчими днями”.
Після наступного дзвінка у пресслужбу міністерства, нам повідомили, що не коментуватимуть це запитання, бо “виші мають надто високий рівень автономії, тому звертайся до них”. Письмової відповіді на запит Поваги в МОН так і не надали.
Наголошуємо, що Повага готова до публікації позицій усіх сторін конфлікту.
Анастасія Горпінченко
