Повага
  • Головна
  • Статтi
  • Чому зміна клімату по-різному впливає на жінок і чоловіків та як це змінити?
Статтi

Чому зміна клімату по-різному впливає на жінок і чоловіків та як це змінити?

Хіба зміна клімату не впливає на усе людство однаково?

Коли 2019 року на екрани вийшов серіал HBO «Чорнобиль», то глядачки і глядачі були вражені деталями й сюжетом на базі реальних історій. Однією з небагатьох вигадок там була історія Уляни Хом’юк, ядерниці, яка намагається розібратися в причинах вибуху. Творці серіалу навіть підкреслили: вони ввели збірний образ у пам’ять про всіх жінок, які працювали на станції, але їхня робота була часто невидимою.

Насправді з тих часів становище жінок не дуже змінилося. На керівних посадах в українській енергетиці тільки 7% жінок. Світова статистика не набагато краща. Тільки 11% жінок на керівних посадах у 100 найбільших нафтових і газових компаніях світу.

Ми поговорили з координаторкою програми «Зміна клімату та енергетична політика» Фонду ім. Гайнріха Бьолля, Бюро Київ-Україна Оксаною Алієвою про важливість жінок в енергетиці та кліматі. А також про те, чому з’являються такі серіали, як «Хід королеви».

Чому зміна клімату по-різному впливає на чоловіків і жінок?

Коротка відповідь: через патріархат.

Довга: жінки у світі мають менше можливостей навчатися, їх часто знеохочують вступати у виші або мотивують вступати задля пошуку партнера.

Жінки більше обтяжені домашнім господарством і саме жінки часто виконують безоплатну хатню роботу, роботу з піклування за дітьми й за тими, хто потребує догляду (люди похилого віку чи люди з інвалідністю). Це все ставить жінок у такі умови, що вони не мають фінансових і часових ресурсів, які мають чоловіки.

Важко писати книгу чи малювати картину, коли тобі треба помити підлогу, приготувати їсти й погуляти з дитиною? Згідно зі світовою статистикою, 70% людей, які живуть за межею бідності — це жінки. При цьому жінки менше споживають і менше впливають на зміну клімату, але більше від неї страждають, бо не мають ресурсів на адаптацію.

Коли ми говоримо про вплив зміни клімату на чоловіків і жінок, то ми не говоримо про фізіологічні властивості. Тут усе однаково, крім вагітності. Під час вагітності жінки гірше витримують такі прояви зміни клімату, як тепловий стрес, алергічні реакції та перепади тиску.

Але є багато відмінностей між тим, як зміна клімату впливає на можливості чоловіків і жінок. Жінки частіше, ніж чоловіки, користуються громадським транспортом. От уявіть ситуацію, коли жінці з дітьми треба подорожувати в Україні громадським транспортом. Дуже зручно? Це стосується транспортної мобільності. А от уявіть, що будинок затопило чи він згорів. Наскільки мобільною може бути жінка в такій ситуації? Жінка має зібрати дітей, людей похилого віку, зазвичай цей рутинний менеджмент саме на жінці.

При цьому в нас уже є дослідження, що в Україні можливі кліматичні біженці. За підрахунками фахівців, 75 тисяч людей можуть стати кліматичними переселенцями. До 2100 року можуть бути затоплені частково 34 українські міста, а повністю — 62 села.

Окремо слід розглядати сільських жінок, які мають ще менше доступу як до інформації, так і до ресурсів. Водночас вплив зміни клімату на сільське і міське населення теж значно відрізнятиметься. Село вразливіше до змін клімату вже тому, що люди часто залежать від того, яким буде їхній врожай, якою буде погода та клімат. Тобто сільська жінка – це таке комбо вразливості.

Як жінки можуть допомогти в боротьбі зі зміною клімату?

Водночас саме жінки є потужною силою для подолання кліматичних викликів. У світі багато прикладів, коли саме жінки пропонували унікальні рішення. Один із всесвітньо відомих прикладів – проєкт Solar Sister у Африці на південь від Сахари, де понад 600 мільйонів людей не мають доступу до електрики. Організаторки пропонують Business in a bag і працюють за принципом об’єднання жінок як Avon. Учасниці проходять тренінги, отримують фірмову сумку і продають сонячні лампи та батареї, які працюють на сонячній енергії.

В Україні одним із прикладів, що надихає, є історія містечка Мерефа, що під Харковом. Там три жінки організували рух спротиву газовидобувній компанії. Вони об’єднали жителів та місцеве самоврядування громади і вже кілька років ведуть серйозну роботу з роз’яснення ризиків видобутку в регіоні. І все тому, що населення могло втратити воду.

У лютому 2020 року депутати міської ради прийняли вже третє рішення про заборону газовидобутку на території Мереф’янської ОТГ.

Чому важливі приклади й підтримка інших жінок?

Я часто буваю єдиною жінкою на зустрічах, які стосуються сфери енергетики. Що стосується зустрічей щодо зміни клімату, то тут, особливо в активізмі, більшість – жінки. Але коли діло доходить до управлінських рішень, то тут усе одно будуть чоловіки.

Ще 5 років тому я приходила в це чоловіче середовище й сідала подалі від тих, хто говоритиме, бо «що я можу сказати?». Але я дуже добре пригадую, що чоловіки мого віку і з рівним досвідом не мали таких докорів сумління. Я досі це бачу.

Проте з часом ці речі долаються. Я вже можу зробити зауваження про недоречний комплімент. Наприклад, улітку була на зустрічі, де було 3 жінки з 15 присутніх. І от, надаючи мені слово, присутній чоловік підкреслив, що  «говорить жінка з красивою засмагою». Я тоді відповіла, що «якби була негарна й без засмаги, то все одно б узяла слово». Бо до чого тут це? В таких ситуаціях дуже допомагає присутність і підтримка інших жінок.

Допомагають також приклади інших успішних жінок, які варто поширювати. До прикладу, мене свого часу надихнула історія Марії Склодовської-Кюрі. І мене вразило не тільки те, що вона одержала Нобелівські премії у галузі фізики і хімії, а й історія про те, що вона виборювала право водити автомобіль. Вона їздила за кермом спеціального авто з портативним рентген-аппаратом для того, щоб навчити лікарів робити рентген і ефективніше оперувати поранених.

Скільки жінок в українській енергетиці?

2017 року ми з однодумницями створили «Жіночий енергетичний клуб України». Тоді це було дивно. Багато людей сприймали нас і цю ініціативу як «міських божевільних».

Перше, що ми зробили: замовили в Інституту економіки і прогнозування НАНУ дослідження «Жінки та чоловіки у енергетиці України», щоб подивитися на статистику. До того ми навіть не могли оперувати цифрами, щоб показати, що проблеми існують. Натомість дослідження показало, що загалом у традиційній енергетиці (викопне паливо, атомна енергетика) жінки представлені тільки на рівні 22-26%. А от у секторі відновлюваної енергії і енергоефективності цей показник дещо вищий, орієнтовно 33%. Це пов’язано також із тим, що це відносно нова тема і в ній існує менше стереотипів і упереджень.

Але коли ми говоримо про жінок на керівних посадах — то погано всюди. Дуже часто СЕО (гендиректор) — це чоловік, а хто його заступниця? Жінка! Жінки очолюють відділи й департаменти, але найвищу позицію будуть обіймати все одно чоловіки. Але енергетика це той сектор, де немає причин не працевлаштовувати жінок.

Зараз ця тема активно піднімається в суспільстві, бо суспільство готове і прагне таких історій. Мені здається, що медіа й розробники серіалів відповідають якраз на запити суспільства, а не створюють його. Тому з’являються такі серіали, як «Ранкове шоу», «Хід королеви», «Чому жінки вбивають». Вони нам показують, що у прогресивному суспільстві є запит на тему гендерної рівності, феміністичного руху, дівчат у STEM.

Це показує, що відбувається прогрес. Але це не означає, що вже відбулися якісні зміни. Досі є стереотипне уявлення про жіночі й чоловічі професії. І от сфера енергетики – вона якраз дуже маскулінна! Взагалі в Україні асоціюють енергетику здебільшого з вугіллям. Шахтар б’є каскою по асфальту — один із найпопулярніших образів української енергетики. І сюди дуже важко вписати образ жінки.

Чим це погано?

Те, що жінки не присутні в цій сфері, має ще один дуже важливий негативний наслідок. Ми можемо його спостерігати у вугледобувних регіонах. Існують мономіста, які залежні від одного вуглевидобувного підприємства. Статистика там буде показувати, що в цій сфері залучені фактично тільки чоловіки. Натомість жінки працюють у сфері обслуговування, торгівлі, сервісу, де значно нижча оплата праці.

І дуже часто це призводить до того, чоловік – головний утримувач родини. У таких регіонах робота на шахті часто династійна, оскільки перспектив немає. Водночас шахтарі швидше виходять на пенсію – і молодим робітникам доводиться утримувати не тільки свою сім’ю, а й своїх батьків. Статистика свідчить, що у таких родинах, де створюється ієрархічність із годувальником на чолі родини, вищий рівень насильства. Це ще один аргумент і стимул жінкам ставати незалежними, працевлаштуватися в сфері енергетики й обіймати там високі посади.

Як вирівняти ситуацію?

Наразі в Україні немає системних кроків на вирішення гендерної нерівності в енергетиці. Маю на увазі, що немає такої політики, затвердженої Кабміном, наприклад. Добре, що в нас є квоти в політичних партіях, бо політичне представництво — це ключ до вирішення питання.

Бо якщо рішення ухвалюють тільки чоловіки, то я з малою ймовірністю можу припустити, що вони вирішать не в інтересах своєї групи. Тому розраховувати, що чоловіки, не маючи того досвіду, що мають жінки, діятимуть в інтересах жінок — можна, але малоймовірно. Краще залучати самих жінок.

Наведу такий приклад. Ми працюємо в урбаністичній тематиці – і рішення про розвиток у місті приймають чоловіки. І тут не варто очікувати особливої уваги до громадського транспорту. Бо якщо це white middle aged men (білі чоловіки середнього віку), то вони навряд чи користуються велосипедом чи тролейбусом. Статистика свідчить, що рівень автовласництва значно вищий у чоловіків, ніж у жінок чи людей похилого віку. Логічно, що вони вирішуватимуть в інтересах автомобілістів. І це так само працює в інших сферах.

Тому важливо залучати жінок до управлінських рішень. Є навіть ініціатива, яку просуває, зокрема, ексдепутатка Ольга Бєлькова. Ідеться про впровадження квот у наглядових радах. Тобто в державних компаніях мають бути запроваджені гендерні квоти для колегіальних органів: не менше 30% для одного з гендерів. Ми маємо багато позитивних прикладів упровадження такої стратегії, особливо у США. Ті компанії, які мають у наглядових радах понад 30% жінок (через квоти чи інші стратегії), мають кращі показники прибутковості, у них вища капіталізація, краща оцінка ризиків.

Чому дуже важливо дотримуватися межі в мінімум 30%? Бо для того, щоб впливати на процес, потрібна критична маса, яка може впливати. Якщо це правління з 10 людей, де дві жінки, то їхній голос може бути не почутий. Але якщо це буде третина, то знаєте, тут уже варто будувати коаліцію.

Мар’яна Вербовська

Схожі записи

Сексизм як зброя російської дипломатії

Перша офіцерка в історії Івано-Франківського вишу: Наталія Кучера про навчання та підтримку родини

«Головне — ні з ким себе не порівнювати»: фотографка про «більше, ніж фотосесії»