У сфері поштової та кур’єрської діяльності жінки заробляють майже на 40 відсотків менше, ніж чоловіки. Наступна сфера з великою різницею в зарплаті – «фінансова та страхова діяльність». У «топ» також потрапили «мистецтво, спорт, розваги та відпочинок», «промисловість», «авіаційний транспорт», «наукові дослідження та розробки», «сільське господарство» та «інформація і телекомунікації». Така ситуація в більшості сфер діяльності в Україні. Чому так відбувається і про що це свідчить?
Згідно з законодавством України, будь-які прояви дискримінації за статевою ознакою заборонені. Про це йдеться зокрема у статті 17 Закону України «Про забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків»: «Роботодавець зобов’язаний здійснювати рівну оплату праці жінок і чоловіків при однаковій кваліфікації та однакових умовах праці».
Сфери діяльності, у яких є найбільший розрив між зарплатами, в більшості не пов’язані з важкою роботою. Чому саме тут спостерігаємо найбільший розрив, пояснює Галина Герасим, викладачка кафедри соціології та соціальної роботи університету «Львівська політехніка»: «Тут є історичні передумови. В основному вважається, що спорт є цікавішим і більш зрозумілим для чоловіків. В грецькі часи участь в олімпіадах вважалась суто чоловічим заняттям. Якщо подивитись на відвідування тих чи інших спортивних заходів, то більше їх відвідують чоловіки.
Серед нобелівських лауреатів є лише декілька жінок, все решту — чоловіки. Вважається, що вони більш продуктивні у мистецтві і науці, оскільки їх менше відволікає домашнє господарство та інші речі. Якщо подивитись рейтинг 100 найбагатших людей світу чи України, жінок там ви знайдете менше ніж чоловіків. Це більш історичний, соціальний аспект, а не економічний. Якщо подивитись на наше дитинство, то нам змалечку показували, що жінка має присвятити себе сім’ї. Якщо ролі «жінка — для сім’ї, а чоловік — для заробляння грошей» починають мінятися, то для жінки знаходять багато негативних епітетів типу «кар’єристка». Так працює патріархальний уклад. Це закладено у міфах, казках, літературі, домашніх стереотипних установках».
За даними державної служби статистики, найменший розрив між зарплатами у 2019 році був у таких сферах транспорту (3.27%), освіти (3.90%) та державного управління й оборони (3.72%). Тільки у сфері «адміністративне та допоміжне обслуговування» спостерігався розрив на користь жінок — вони заробляли на 5.04% більше, ніж чоловіки.
Побачити узагальнену картину можна на прикладі середньої зарплати Україні за останні чотири роки. Вона зросла приблизно удвічі, але розрив між зарплатами чоловіків і жінок зберігається. Так, у 2016 році чоловіки отримували 5220 гривень, а жінки майже на тисячу гривень менше. До 2019 року зарплата і чоловіків, і жінок зросла до 11969 і 9241 гривень відповідно.
«Розрив у зарплатах зумовлено тим, що жінки переважно працюють у «традиційно-жіночих», нижче оплачуваних секторах і їм зазвичай важче підніматись по кар’єрній драбині. Це дуже показово у важкій промисловості, наприклад, у шахтах теж є жінки, які працюють під землею, але у них зарплати нижчі, ніж у чоловіків-шахтарів», — розповідає соціологиня, заступниця директорки «Центру соціальних і трудових досліджень» Оксана Дутчак.
Докторка соціологічних наук, публіцистка та представниця «Бюро гендерних стратегій і бюджетування» Олена Стрельник зауважує, що крім того, що жінки концентруються у галузях економіки, які оплачуються гірше, причиною такого розриву є розподіл за посадами. Так, якщо чоловіків більше на керівних посадах, то зрозуміло, що середні зарплати у них будуть вищі. На жаль, немає критеріїв, за якими можна визначити, чи види роботи є абсолютно однаковими. Тому дані щодо середніх зарплат у галузях не означають, що жінки отримують меншу заробітню плату за ту саму роботу. «У державному секторі економіки зарплата прив’язана до штатних посад, а не до статі. Але у приватних компаніях, де керівник часто сам встановлює оплату праці, припускаю, що жінкам справді можуть платити менше з міркувань гендерних стереотипів», — пише Олена Стрельник у своїй статті «Чому гендерні науки постійно маніпулюють статистикою?».
Також варто зважати, що дані Держстату показують ситуацію лише у формальній економіці. За даними Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, у 2018 році (це найсвіжіші з наявних даних) рівень тіньової економіки склав 30% від обсягу офіційного ВВП. За словами Оксани Дутчак, існують дослідження, які стверджують, що розрив у зарплатах у тіньовій економіці ще більший, але це лише припущення. Проаналізувати ситуацію у тіньовій економіці неможливо через відсутність чітких даних про зарплати.
Жінки заробляють менше не тільки в Україні. «В країнах ЄС на сьогодні гендерний розрив оплати праці становить близько 16% і цей показник є незмінним упродовж останніх десяти років. Хоча спостерігаються значні розбіжності між країнами, скажімо у Бельгії, Італії, Польщі цей показник становить близько 8 %, натомість у Німеччині, Чехії, Великобританії близько 20%», — розповідає Олена Стрельник. За її словами, на скорочення цього розриву може вплинути державна політика оплати праці в тих галузях економіки де, як правило, більше залучені жінки. Наприклад, у сфері освіти, особливо дошкільної. Скоротити гендерні розриви може профорієнтаційна робота і орієнтація дівчат та жінок на здобуття STEM-професій (математика, інженерія, IT).
Такий гендерний розрив залежить від ролі жінок у сім’ї та їх обов’язків вдома і переважно стосується жінок з дітьми. «На жаль, це природним чином впливає на економічну активність жінок і на їх зарплати. Тому на скорочення гендерного розриву могли б позитивно впливати різні механізми сприяння поєднання зайнятості та материнства, наприклад, запровадження оплачуваної відпустки по догляду за дитиною, запровадження квот для тата в цій відпустці і розвиток доступних дитячих садочків».
Галина Герасим вважає, що цей розрив поступово буде зменшуватися, адже все більше молодих жінок отримує хорошу освіту, тому вони стають більш вимогливими до себе і до рівня зарплати.
Авторки:
Ірина Пельц
Катерина Полівчак
Юліана Космірак
