Image default
Статтi

«Я зустрічала випадки, коли казали, що бої в обладунках – не жіноча справа»: як це – бути лицаркою в Україні

«Я зустрічала випадки, коли казали, що бої в обладунках – не жіноча справа»: як це – бути лицаркою в Україні

За останні 10 років в Україні поширився так званий рух історичної реконструкції. Можливо, вам доводилося бачити анонси різних фестивалів, які відтворюють дійсність якогось конкретного періоду з історії людства. Популярна  епоха для реконструкції – середньовіччя. Кінні виступи, лучні турніри, середньовічний бій – це частини дійства, які можна побачити на різних фестивалях історичної реконструкції.

Середньовічний бій чи не основний елемент таких фестивалів. Відомо, що це повноконтактний спорт із використанням сталевої незагостреної зброї, захисного і наступального озброєння,  характерного для епохи Середньовіччя. Середньовічний бій визнали неолімпійським видом спорту та внесли до Реєстру визнаних видів спорту в Україні. Боєць-учасник турнірів одягнений у повний обладунок, який, як і зброя, зроблений за історичними зразками.

Уявіть: ми переносимося у XIV століття і маємо змогу поспостерігати за затятим боєм кількох мужніх лицарів: дзвін зброї, жорстокі удари – вражаюче видовище. Звісно, у середньовіччі в боях брали участь переважно чоловіки, однак у столітті XXI на ристалищі нерідко можна побачити й жінок, які вправно пораються зі зброєю та протистоять супернику чи суперниці. В Україні їх не надто багато, а у ЗМІ жінок-лицарок нерідко можуть назвати представницями слабкої статі, які б вражаючі результати на ристалищі жінка не показувала. Однак вони сильні, мужні та витривалі. Середньовічний бій для них – важлива складова життя, спосіб проявити себе.

Героїня нашого тексту – лицарка Надія Лупенко. За фахом дівчина – вчителька образотворчого мистецтва, зараз вона займається геть іншою справою. Разом зі своїм чоловіком Надія тренується у «Школі фехтування і повнокантних боїв Фрібург Бер» та бере участь у різних змаганнях і поєдинках. Ми поспілкувалися з лицаркою Надією Лупенко про її вибір боротися на ристалищі, виготовлення обладунків для жінок, проблеми, з якими може стикнутися жінка у цьому спорті, та про суспільне ставлення до такого заняття.

Далі – пряма мова.

«Більшість дівчат, які приходять у цей спорт, просто хочуть займатися боями»

Пішов уже третій рік, як я займаюся боями в обладунках. Щоб почати займатися середньовічним боєм, потрібно просто прийти на тренування, і не важливо – чоловік ти чи жінка. А от залишитися у спорті чи ні – це вже справа особиста. Більшість дівчат, які приходять у цей спорт, просто хочуть займатися боями. Дівчат до клубів приймають переважно охоче. І як бійчинь – теж.

В Україні є бійчині. Їх небагато, але і не надто мало, просто вони розкидані по всій країні. Звичайно, більшість бійців у цьому спорті – чоловіки, однак сильного упередження до жінок немає. Я зустрічала випадки, коли казали, що бої в обладунках – не жіноча справа, також чула, що є клуби у яких дівчатам забороняли битися. Але якщо людина хоче займатися та розвиватися, не має значення, якої вона статі.

«Якщо боєць чи бійчиня досвідчені та вправні, бій із ним або з нею буде складним та цікавим»

Трапляється таке, що на турнірах немає жінок, тоді доводиться виходити на бій із чоловіками. Це складніше, адже часто чоловіки і справді сильніші фізично, однак це не лякає. У турнірі «щит-меч», наприклад, немає розподілу за ваговою категорією, тому й чоловікам буває складно побороти свого суперника. Але для мене немає значення, з ким битися. Якщо боєць чи бійчиня досвідчені та вправні, бій з ним або з нею буде складним та цікавим. Чоловіки під час таких боїв з обережністю ставляться до жінок, щоб не нашкодити. І не розслабляються, а надто, коли дівчина технічна й вправна у поєдинку.

Часто організатори турнірів уже формують не тільки чоловічі, а й жіночі номінації або зазначають, що якщо жінок на змаганнях буде більше чотирьох,  то буде бодай одна номінація для дівчат. Але якщо на турнір приїхало мало жінок, вони виходять на «щит-меч» із чоловіками.

Із усіх боїв, у яких я брала участь, найбільше мені запам’ятався бій саме з жінкою, а не з чоловіком. Тоді суперниця за один наш поєдинок влучила мені тричі у стопу. Це неприємно та травматично. За правилами стопа та пах не робочі зони взагалі. Тоді в мене ще не було сабатонів – елементу обладунка, який захищає стопи. Тепер уже є.

Обладунки чоловіків та жінок нічим не відрізняються, однак важать більше 20 кілограмів

Ми кажемо, що б’ємося в обладунках, які мають історичні аналоги. Тобто сама модель може бути розроблена за за історичим зразком, однак її допрацьовують відповідно до особистих чи технічних вимог власника або власниці.

По суті обладунки чоловіків та жінок нічим не відрізняються. Хіба що захист корпуса можна «підігнати» по фігурі. Обладунки бажано робити під замовника чи замовницю, аби вони були зручними, не обмежували рухів своїми розмірами чи вагою. Наприклад, спеціально для мене зроблена більша частина обладунка – захист ніг та рук. Те, що їх виготовляли враховуючи особливості мого тіла, фігури – дуже помічне, адже тоді вони ніде не заважають, не тиснуть і битися в такому спорядженні комфортно. Раніше я билася не у своїх обладунках, тому маю з чим порівнювати.

Вага обладунків коливається від 25 до 30+ кілограмів. Історичні зразки обладунків важать приблизно так само. Наприклад, вага військового спорядження теж сягає 35 кілограмів. Але на відміну від військового споряджання, більшість якого знаходиться в рюкзаку, вага обладунків розподілена по всьому тілу, тому носити це на собі не надто важко. Найважчий елемент – шолом, його вага – від трьох кілограмів, а також  захист корпуса, який важить від 2,5 кілограмів, якщо його виготовляють з титану. Обладунки для дівчат намагаються полегшили завдяки використанню титану та тоншої сталі, однак у середньовіччі титану не було.

Бої в обладунках – недешеве захоплення. Обладунки коштують дорого. За ці гроші, які ми витрачаємо на спорядження, можна придбати кілька смартфонів. Зараз в Україні є багато майстрів, які виготовляють обладунки, до якого звернутися – справа смаку та ціни. Обладунки бійцю чи бійчині служать не один рік. Знаю випадки, коли людина б’ється в одному комплекті більше 5 років. Ще термін служіння обладунків та їхній зовнішній вигляд залежить від догляду. Крім обладунків, потрібно ще виготовляти макети клинкової та ударної зброї. Найчастіше ламаються турнірні мечі, один такий елемент коштує приблизно 100 €.

«Бойові дівчата викликають у публіки захоплення»

Буває, що в середовищі лицарів можуть піджартовувати над дівчатами-бійчинями. З такими речами або миряться, або здатні дати відсіч. Дехто просто не звертає уваги. Багато чого залежить від особистості: якщо дівчина прийшла розвиватися та досягати успіху, їй ніхто не завадить, надто коли вона щось робить краще. Існує ще одна штука: дівчат у клубах бережуть. Не можу сказати, що це погано, адже зі мною не траплялося якихось випадків надмірної опіки.

Під час змагань  жіночі поєдинки найзапекліші, а глядачі навіть більше вболівають за нас, ніж за чоловіків. Чомусь бойові дівчата викликають у публіки захоплення. Це завжди приємно. Також мене дуже підтримують мої друзі. Вони визнають, що лицарство – це моє. Це та справа, яка мені підходить. Мати спочатку мене підтримала, але після того, як побачила на моєму тілі синці, почала переживати за мене. Але в усьому потрібен досвід: зараз я б’юся краще, тому синців уже майже не буває. А ще в мене є колосальна підтримка чоловіка. Ми обоє захоплені реконструкцією, він також боєць та бере участь у турнірах. Крім цього, ми  тренуємо вихованців нашої школи. Я ще працюю над художнім оформленням стилю школи, бо за освітою я художниця. Наприклад, розробила герб школи.

«Жінка здатна володіти холодною зброєю не гірше чоловіків»

Про «слабку стать» перестають говорити, коли бачать, що жінка здатна володіти холодною зброєю не гірше чоловіків. Я певна, що лицарство ніяк не шкодить здоров’ю. Головне – стежити за собою, дослухатися до порад тренерів та лікарів, все грамотно виконувати та відповідально ставитися до того, що робиш. Тоді твоєму здоров’ю ніщо не загрожуватиме.

Часто мене питають, чому я обрала саме бої в обладунках, які нібито більше притаманні чоловікам. Я завжди відповідаю, що це – як будь-який вид спорту, ти маєш обрати те, що тобі подобається. Я закохалася в лицарські бої ще на своєму першому фестивалі «Срібний татош» у 2017 році, який відбувається в селищі Чинадійово на Закарпатті. Я планую займатися цим стільки, скільки мені буде цікаво. Навіть після народження дитини. Зараз це частина мого життя.

«Жінок мало, адже займаються сімейними справами або скуті упередженнями суспільства»

Гадаю, дівчат у цьому спорті менше, бо про такі бої, а надто про те, що можна тренуватися, мало хто знає. Але дівчата є та завжди будуть у цьому спорті. Можливо, колись їх буде стільки, що для них окремо проводитимуть заходи чи цілий турнірний день. Можливо, їх мало якраз тому, що жінки більше займаються сімейними справами або ж скуті упередженнями суспільства. В інших країнах ситуація схожа. Але, наприклад, в Англії є команда, до якої входять лише лицарки. Вони самі тренуються, і в їхньому клубі – тільки жінки. Це варте поваги.

Як і в будь-якому виді спорту чи іншої діяльності, яку колись вважали суто чоловічою, лицарство з часом зазнає змін і стає доступним і для жінок. Середньовічні бої вже мають жіночі номінації. Чи буде в цьому спорті більше жінок, залежить і від самих бійчинь, і від оточення, і від тренерів.

Чоловіки і жінки – різні, але битися можуть усі

Особисто я не заперечую того факту, що чоловіки й жінки – різні. У нас різні тіла, комплекція, гормони. Чоловіки більші, важчі, а жінки часто не мають тієї ваги, щоб виштовхувати себе, обладунок і зброю так само, як чоловіки. У жінок слабший плечовий пояс, ніж у чоловіків, але сильніший нижній (таз та стегна), що дозволяє жінкам довше нести зайву вагу. Але те, що ми різні, не означає, що тренування та розумний підхід до бою не здатні вирівняти цю різницю.

Жінки – не слабка стать. Що взагалі означає «слабка», а що – «сильна»? Чи сильна людина та, яка здолає всіх? Чи, можливо, сильна та, яка переживе тяжке та погане, але це не зламає її дух? Нерідко трапляється, що чоловіки емоційно менш витривалі, ніж жінки, а інколи й фізично. Тоді хто слабкий чи сильний? Для того, аби займатися боями в обладунках, потрібно мати силу волі. Виходячи на ристалище, ти не маєш права бути слабкою ні духом, ні тілом.

Ольга Беца

Фото – з власного архіву Надії Лупенко

 

Схожі записи

Сексизм на українському телебаченні: що, як та чому?

admin

Як безпечно спілкуватися у мережі: у Telegram з’явився бот, який вчить протидіяти секстингу та кібергрумінгу

admin

Про «підстилку», або як сприймають жінок у Верховній Раді

admin

Залишити коментар