Моє покоління виховане частково батьками, а частково — телевізорами та смартфонами, де було два головні меседжі: «Усі жінки — відьми» та «Усі чоловіки — козли». І поки я росла, мені справді часом здавалося, що моїми кривдниками переважно є якраз представники чоловічої статі.
Нещодавно я мала неприємну переписку з хейтеркою в соціальній мережі (дожилася!) І це нагадало мені, що досить часто мене ображали саме жінки. Цього разу це була моя однокурсниця, її агресивні закиди стосувалися того, що моє дослідження нібито нецікаве і я «презентувала його надто довго, «вислужуючись» перед викладачкою».
Як на мене, дослідження було цікавим. Воно про жінок, що зробили прорив у галузі економіки всупереч усьому. Ці професіоналки продемонстрували, що можуть учитися, працювати, створювати свої унікальні продукти та керувати проєктами. На жаль, пані хейтерка не почула моїх історій про жінок, натомість просто закидала мене огидними звинуваченнями.
До речі, після мене також довго виступав хлопець, презентуючи своє дослідження. Я спілкувалася з ним. Йому ця дівчина з претензіями не писала. Тож на несхвальні відгуки «заслужила» тільки я. Увнутрішнена мізогінія, привітики!
Цькування у школі
Із восьми років я потерпала від булінгу в школі. Мене цькували дівчата з мого класу. Між собою вони мали якісь «круті» прізвиська, якими їх називали всі, навіть учительки. Але «головна» серед них забороняла мені їх так називати, адже я не входила до їхньої компанії та й узагалі була для них порожнім місцем. Ось звідки родом чимало моїх комплексів — через зовнішність, рівень розвитку чи хобі. Тоді мені постійно здавалося, що я гірша за них.
Кривдниця забороняла іншим зі мною спілкуватися у школі, тому однокласниці телефонували мені потайки. Ми спілкувалися, дружили, але в школі вони вдавали, наче мене не знають, бо вона б почала їх цькувати так само, як і мене.
У середній школі «головна» нацькувала на мене хлопців із нашого класу, щоб вони почали називати мене… «трансвеститом». Причиною нібито стало те, що «ти серйозна, як хлопець». Згодом ті хлопці просили в мене пробачення й пояснювали: вони зробили це, бо дівчина погрожувала, що цькуватиме їх. А якщо виконають її «наказ», обіцяла грошову винагороду. Звучить так, ніби хтось збирався усунути щонайменше високопосадовицю, а не звичайну дитину.
Згодом наші шляхи розійшлися. Моя кривдниця змінила школу.
Викладачки з суперництва
У ліцеї я зіткнулася з мізогінією з боку викладачки. Я розуміла, що не генійка технічних наук, але намагалася зробити все, щоб знати предмет та отримувати непогані бали. На жаль, учителька частенько збиткувалася саме з мене, хоча діставалося й іншим дівчатам. Коли відповідали хлопці, то вона аж цвіла й раділа. Могла посміятися, коли в них щось не виходило. А ось на дівчат відразу гримала або ж просто зітхала, наче ми безнадійні. Хоча саме дівчатам чомусь давала задачі на рівень складніші, ніж хлопцям.
Читайте також: Мізогінія, сексизм і гомофобія: що не так із шоу «Супермама»
Зараз, коли я навчаюся в університеті, бачу, що деякі викладачки так само ставляться до студенток. Наприклад, дозволяють собі некоректні зауваги про вік дівчат, кажуть, що вони мріють тільки про побачення, і що в майбутньому їх чекає лише народження дітей, родина та домашні справи. Виникає враження, що замість заохочення жінок до наукової діяльності з нас хочуть зробити домогосподарок, попри те, що не всі жінки мають на меті стати лише мамою та господинею.
Також пригадаю тут історію моєї знайомої, яка навчалася у виші, де на іспити до викладачки не можна було фарбуватися і якось виклично вдягатися. А краще взагалі вдати, що ти хвора, аби вона пожаліла й не так упереджено ставилася до тебе. Тоді як хлопцям викладачка ставила високі бали просто за те, що їх на кафедрі мало, а отже їх треба цінувати…
Як я навчилася говорити компліменти жінкам
Зізнаюся, що потерпаючи від різних неприємних ситуацій із боку жінок, я в якийсь момент справді почала думати, що ненавиджу їх у відповідь. Але завдяки своєму оточенню перестала так вважати. На це з-поміж іншого вплинуло ютуб-шоу «Дорослі дівчата». Я побачила взаємодію двох жінок, які вже не конкурують між собою, а намагаються звикнути до звичок одна одної, поважати думки, озвучувати свої позиції щодо багатьох питань. Разом із їхніми змінами відбувалися й мої.
Бачу, як зараз створюють спільноти, де жінки можуть об’єднуватися, ділитися думками, отримувати поради й консультації, створювати бізнеси. Є групи дружин військовослужбовців, де вони обмінюються переживаннями, підтримують одна одну, навіть віддають дітей у однакові садочки. І це не може не тішити.
Загалом сестринської підтримки побільшало. Сучасні молоді жінки намагаються підтримувати одна одну. Дівчата, з якими я зараз спілкуюся, можуть вислухати, обійняти, дати пораду…
І що найцікавіше – ми говоримо одна одній компліменти. Коли мені вперше зробили комплімент, я здивувалася. Бо як це?! Красива жінка говорить, що я красива?! Це ж нереально, так апріорі не має бути. А потім прийшло усвідомлення, що мені приємно від цього, отже, комусь теж буде приємно почути щось хороше про себе. Безумовно, не хочеться вдаватися до лестощів, але коли бачиш, що людина щось гарно зробила, то хочеться щиро сказати хороше. Так я навчилася говорити компліменти жінкам. І завдяки цьому стала впевненішою в собі.
Ксенія Фурса,
студентка
