Рівність в армії — це не тільки про можливість воювати нарівні із чоловіками на фронті. Рівність — це мати жіночу форму та отримувати замість чоловічих трусів комплект жіночої спідньої білизни. Видання Elle розповідає, як в Україні створюють жіночу форму для військовослужбовиць.
За різними даними, в українській армії зараз від 40 до 70 тисяч військовослужбовиць. Наша країна має один з найбільших показників серед країн НАТО за кількістю жінок в армії.
Читайте також: Олексій Резніков: Нині у ЗСУ служить майже 60 тисяч жінок
Поняття «жіноча форма» нарешті з’явилося. Це, без перебільшення, історичний момент. Міноборони України планує запровадити уніфіковану військову форму для жінок. Дві ініціативні групи працюють над створенням дебютної партії, а поки що жінкам доводиться носити чоловічі моделі та перешивати їх на себе. Щоб закрити термінові потреби захисниць, була створена колаборація Жіночого ветеранського руху та представників fashion-індустрії — власний цех із пошиття жіночої військової форми.
Чи існує розмір S у війську, чи є місце трендам на фронті, а також про майбутню колекцію від військовослужбовиці — репортаж із мілітарі-цеху.
Із дизайнерки в парамедикиню
Дизайнерка Юлія Сідорова у лютому 2022 року встигла презентувати колекцію Cubabuba на головному подіумі країни — Ukrainian Fashion Week. З початком повномасштабного вторгнення Юлії вдруге довелося трансформуватися з дизайнера в парамедикиню з позивним Куба. На фронті вона з 2014 року врятувала життя десяткам поранених. З 2022-го служить на передовій на Харківщині. В окопах не забуває про улюблену справу — малює ескізи для майбутньої колекції.
«Насправді в якийсь момент мені здавалося, що про свої амбіції фешн-дизайнера мені доведеться забути до перемоги. Повномасштабне вторгнення сталося максимально невчасно для мене. Хоча вчасним воно загалом бути не може. Ми організували штаб швидкого реагування на базі Жіночого ветеранського руху, закривали запити захисників та допомагали цивільним. Згодом, коли Київщина була звільнена і ритм роботи став не настільки активним, у мене з’явилася ідея перевезти своє швейне обладнання в штаб та запросити Станіслава Бітуса (мій вчитель з дизайну одягу та профі своєї справи). Так народився наш цех».
Станіслав Бітус — дизайнер одягу, викладач дизайну в Dress.of.course. Розробляв колекції для відомих брендів. З перших днів війни він разом з колегами шив бронежилети, чоловічу форму, а в травні долучився до штабу ЖВР. Спочатку це були просто консультації, потім Стас очолив цех. Зараз команда складається з конструктора та волонтерів, яким цікаво вдосконалити свої навички та допомогти країні.
«У перші дні війни ми з Анею (конструкторка цеху ЖВР) записалися до тероборони, але я жодного разу навіть зброю не тримав у руках, тож нас не взяли. Після цього я шукав інші можливості бути корисним нашій країні. Кожен має бути на своєму місці, тож ми почали шити для ЗСУ. Спочатку виготовляли труси та футболки для чоловіків. Це розхідник, умови на передовій не дозволяють прати та сушити одяг. Запитів на жіночу форму ставало щодня дедалі більше. Кількість жінок у нашій армії вище 30% від загальної кількості, а форми досі немає. Виникло бажання розібратися із цим питанням».
Чому чоловічий фасон не для жінок
«Жінкам в армії видають виключно чоловічу форму, що створює зайвий дискомфорт на війні, де і так максимально некомфортно. У мене за п’ять років, що я провела на фронті, ніколи не було жіночої форми. Якщо купляєш штани з вбудованими наколінниками, то вони на своєму місці тільки тоді, коли стоїш. Коли стаєш на коліна, вони підстрибують вверх і не виконують своєї головної функції захисту», — ділиться своїм досвідом Юлія Сідорова.
Про дискомфорт та навіть травми пишуть й інші захисниці:
«Тісне в колінах, коли стріляю».
«Шви, призначені для отвору під захист колін, не там, де у жінок коліна, через інакші пропорції ніг та стегон. Так я колись травмувала коліно й надовго випала з повноцінного виконання завдань».
«Армія зустріла мою ініціативу настільки широкими обіймами — 54-й розмір. Я — 36-го, якщо що».
«У комплект до форми “на виріст” йшли дві кошерні пари епічних чоловічих трусів, сумлінно придбаних за кошти платників податків (бачили б вони мене в них). Через невідповідність форми жіночій анатомії на першому році служби я й отримала травму, з наслідками якої досі бігаю по лікарях».
«Якось у 2015-му мені видали форму, більшу на чотири розміри. Це виглядало дуже смішно, весь особовий склад відволікався на мене і тупо ржав. Командири говорили мені менше з’являтися на людях. Це продовжувалося протягом місяця, поки не знайшли потрібний мені розмір».
«Штани та сорочку я ушивала, такого поняття, як жіночий S, не існує в армії. У мене зріст 164 см — завелике все: довжина штанів, довжина рукавів, об’єм у животі, ширина штанини, завеликі кишені, хочеться, щоб навіть кишеня виконувала свої функції. Поняття “жіноча зимова форма” взагалі нема. Флісові кофти я б радила шити з капюшоном, так тепліше. До речі, я ношу фліску дитячу, знайшли волонтери».
Дизайнерське рішення в лекалах
Команда цеху вивчила жіночу форму інших країн світу, виявилося, у всіх вона різна. За стандартами не пошиєш, потрібна дизайнерська лінія, аби було зручно, ергономічно й естетично.
«Дівчата залишаються дівчатами. Коли вони одягають чоловічу форму, то вони некомфортно себе почувають, їм не подобається. Сміються, мовляв, якщо вмирати, то гарними! Треба, щоб форма на талії сиділа, — краса також важлива навіть під час війни. Ми намагаємося їм у цьому посприяти», — розповідає дизайнер Станіслав Бітус.
Технолог-конструктор цеху Ганна Суворкіна, яка працює з найвідомішими дизайнерами країни, створила ексклюзивні лекала для комплекту жіночої форми.
«Унікальність у тому, що в принципі не існує поняття жіночої форми. Статура жінок повністю відрізняється від чоловічої. Ми зробили в кітелі складки на спині, які йдуть до талії. Підгледіли це в американських форм, звернули увагу на технічні особливості ізраїльської форми. Потрібна нагрудна виточка, у жінок є груди! Вони потребують, щоб їх розмістили під кітелем. Якщо розмір грудей великий, шов рукава перетягується наперед, сковує рухи рук. Стосовно штанів, у жінок довші ноги, через це наколінник виходить вище коліна та не виконує свою функцію. Чоловічу посадку в жіночих брюках ми зробили високою з іншим швом сидіння. Талія звисала через те, що чоловічі брюки завжди нижчі, на пояс багато треба підчепити — аптечку та інші військові девайси. Відтепер талія на місці, не говорячи вже про утеплення жіночих органів».
Різниця є і в розмірній сітці. Наприклад, чоловіча форма починається зі зросту 164 см, жіноча — зі 148 см. Через це у стегнах може бути забагато або замало, рукава можуть повністю закривати пальці. Або ж навпаки — високій, стрункій дівчині рукава за довжиною підійдуть, але кітель буде величезний на неї.
Максимально зручна форма для різних бойових посад
Щоб створити перші моделі, команда зняла мірки спочатку в жінок зі штабу та відправила захисницям на тест-драйв на фронті. Після перших фідбеків внесли фінальні правки. Наприклад, дебютний зразок був зроблений з естетичним наколінником — він виявився незручним, довелося опускати трохи нижче. Замість зав’язок, які виявилися непрактичними, зробили хлястик з липучкою.
«Ми намагаємося зробити максимально ергономічну форму для різних бойових посад: від снайперки до парамедикині. Наша місія — врахувати стандарти Міноборони та типи жіночих фігур для одного універсального примірника. Шукаємо рішення у посадці, щоб дівчатам було максимально зручно бігати, повзати та було комфортно у будь-яку погоду. Наприклад, для парамедиків важливі кишені збоку на штанах, а комусь потрібна додаткова кишеня знизу. Снайперці ґудзики на рукаві тиснуть (доводиться довго лежати), краще їх замінити на липучки», — коментує керівник цеху Станіслав Бітус.
Через власний досвід команда цеху змогла оптимізувати виробництво — дорогі армовані нитки замінили на більш економічні, але міцні. Підбирали тканину, щоб не зносилася швидко та не виправся колір. Навіть підпалювали матеріал, щоб знайти той, що не горить. Так відшили перші 50 примірників. Зараз на етапі патентування форми. Основна мета цеху Жіночого ветеранського руху — щоб форма для жінок була не просто розроблена, а запроваджена у війську Міністерством оборони. Це стосується не лише верхнього одягу, а й спідньої білизни, засобів гігієни для жінок та жіночого бронежилета.
Чи є місце моді та стилю на фронті?
«Не знаю, чи можна сказати, що на фронті існують тренди, але естетика точно присутня. Ви просто порівняйте, як виглядають наші військові, вдягнуті завдяки волонтерам у найкращі з можливих речей, і на що схожа російська армія. Навіть у цьому ми два протилежних світи. Для військового важливо носити якісний одяг. А якісне дуже рідко буває немодним», — розповідає Куба.
Фотографії наших захисників та захисниць легко можна сплутати зі знімками моделей, одягнутих у мілітарі. У них є всі шанси стати обличчями колекцій та презентувати нову лінійку довгоочікуваної жіночої форми на головних подіумах країни. Чи існує мода на фронті — питання із зірочкою. Більшість захисниць вважає, що краса жіночої форми полягає у зручності, коли вдягаєш свій розмір — це додає престижу, піднімає самооцінку. Хтось доповнює образ на війні червоною помадою, манікюром та тушшю для вій. Головними тенденціями залишаються функціональність та кольори. Іноді з’являються запити у штабі: «Потрібні берці під форму не чорні, а сахара».
Поки війна формує тренди у нашій країні, а українська вишивка стає актуальною на світових подіумах, наші військовослужбовиці не відкладають свої плани на «після перемоги».
Читайте також: «Наче з німбом над головою»: як війна перетворила майстриню манікюру на військову волонтерку
«У нас з’явилася нова ідея: створити зі Станіславом Бітусом спільний бренд. Ідея є, а ресурсів у нас не вистачало: гроші, обладнання, персонал. Я навіть назву вигадала: Cubitus Dei. Мені хотілося поєднати мій позивний Куба та прізвище Бітус. Я просто загуглила слово Cubitus, і виявилося, що воно з латині перекладається як “лікоть”. Цього було недостатньо для назви, і я подумала, що «Лікоть Бога» чи «Божественний лікоть» буде зовсім іншою справою», — ділиться творчими планами Юлія Сідорова.
Майбутній бренд зараз у процесі розробки. Юлія малює ескізи на лінії фронту, Стас керує процесами з тилу. Дизайнери планують колекцію в двох лінійках: одна актуальна, військова з лейблом Veteranka, інша — дизайнерська, але з українськими мотивами, трохи футуристична, космічна, з елементами варкору. Творча команда вже отримала запрошення до Парижу на показ колекції для української діаспори та прагне взяти участь у Тижні моди в Парижі.
Новий сезон — модна зимова форма
А поки йде дев’ятий місяць війни, актуальним у цьому сезоні для жінок у війську залишається зимовий комплект одягу. Він складається з бойової сорочки (фліски), утепленого бушлата та брюк. Собівартість такого комплекту — 4300 гривень. Зараз розробляються перші моделі, а також маскувальні плащі білого кольору. Мета цеху — відшити мінімум 200 комплектів, тож наша допомога зігріє захисниць та наблизить нас до перемоги.
Підтримати мілітарі-цех ЖВР можна за посиланням.
