Гендерні дослідження сьогодні торкаються дуже широкого кола тем: це і різноманітні прояви дискримінації, трудової сегрегації, домашнього насильства і, загалом, дотримання прав людини, досягнення гендерної рівності тощо.
Окремим напрямком є визначення гендерного балансу в матеріалах медіа, а також – вивчення чоловічих та жіночих образів за змістом та ступенем стереотипізованості, якими їх презентують сучасні ЗМІ.
У цьому матеріалі ми спробуємо визначити стереотипізованість гумористичних текстів регіональної преси України з точки зору висміювання чоловічих або жіночих образів, способу життя, поведінки, реакцій тощо.
Це результати моніторингу регіональної преси України, який провела Академія Української Преси в листопаді 2017 та лютому 2018 року за підтримки Секретаріату Національної комісії України у справах ЮНЕСКО (Міністерство закордонних справ України).
Як відомо, гумор та окремий його різновид – анекдотичні історії – є найбільш концентрованим виразником суспільних думок, настроїв, національного менталітету, стереотипів та вподобань. А тобто цілого культурного пласту, який сягає глибин давнини – національної пам’яті та архетипів, а також поєднує сучасні культурні тенденції й навіть «модні» тренди, актуальні лише на деякий момент часу.
В цьому плані цікаво визначити характер гендерних стереотипізацій, що панує в гумористичних матеріалах сучасної української преси.
Для аналізу відібрано 10 періодичних друкованих видань різних регіонів України (усі випуски за листопад 2017 та лютий 2018 року). Але матеріали, які нас цікавлять, виявлено лише в сімох, це: «21 канал» (м. Кропивницький), «Вісник + К» (м. Луцьк), «Високий Замок» (м. Львів), «Дніпро Вечірній», «Запорізька Правда», «Зоря Полтавщини» та «Черкаський край».
Усього анекдотичних історій, що містять гендерну спрямованість, виявлено 59 (за два місяці). Кількісний розподіл анекдотів, що іронізують над чоловіком, жінкою або одночасно над особами обох статей, можна побачити на наступній діаграмі:
А загальні цифри такі: висміювання жінок представлене у 26 з 59 матеріалів, чоловіків – у 22 з 59 матеріалів, а жінок та чоловіків водночас – у 11 матеріалах.
Тобто, загалом, значної кількісної відмінності іронізацій над представниками чоловічої та представницями жіночої статі тут не спостерігаємо. Проте, як бачимо на діаграмі, є певна тенденція у використанні гендерно фокусованого гумору в різних виданнях.
Так, п’ять із семи аналізованих видань висміюють в анекдотичних матеріалах переважно жінок, а решта – переважно чоловіків. Хоча й «паритетне» висміювання, яке ми спостерігаємо у чотирьох виданнях, також має певну важливу тенденцію.
Що ж постає предметом гумору в анекдотах, що іронізують над жінками та
анекдотах, що висміюють чоловіків? Надалі ми спробуємо представити всі 59 матеріалів за їх «гумористичним ядром», аби побачити, наскільки вкорінені в нашій повсякденній уяві стереотипи щодо чоловіка/жінки і якого роду ці стереотипи.
«21 канал» презентує анекдоти, присвячені сімейному життю.
Про жінок:
«дівчинка стає дорослою, коли її звуть на кухню не їсти, а готувати» (№44, 2017, с.20),
«жінка смажить котлети різного розміру, щоб забезпечити «різноманітність у їжі» (№6, 2018, с.16),
«жінка, яка вирішила після шести не їсти, доїдає шостий бутерброд і сідає на дієту» (№7, 2018, с.16),
«жінка витрачає багато грошей на потреби родини – тобто, на себе» (№8, 2018, с.14).
Про чоловіків:
«живуть одним днем, а вночі «ні на що не здатні» (№47, 2017, с.20),
вважають, що «Адам жив у раю, бо в нього не було тещі» (№6, 2018, с.16),
ризикують зробити своїх жінок вдовами: «Яша, ще одне твоє слово, і я – вдова» (№7, 2018, с.16).
Тобто жінки фігурують в образі типових і не дуже хазяйновитих господинь, які прагнуть поваги, хочуть схуднути, можуть інколи керувати чоловіками, засуджують їх за пасивність, споживання пива та ревнують до інших жінок. А чоловіки, в той же час, бояться і недолюблюють своїх жінок, а особливо – тещ, намагаються приховати від них свою зарплату, пожити трошки для себе, відсторонившись від сімейних справ.
«Вісник + К» випустив у світ протягом аналізованого періоду лише один анекдот із «гендерним присмаком»: «– Як назвеш свою дитинку? Ти вже вибрала ім’я? – Каже Віка до Галинки. В Галі відповідь своя: – Та не знаю, що й казати. Рано думати ім’я. Як по батькові назвати – Ще не знаю точно я» (№46, 2017, с.17).
У «Високому Замку» жінки замість «сукні, в яку не влізли, купують тортика, щоб він у них вліз» (№126, 2017, с.16),
«страждають і занурюються у своє непоправиме горе, аж поки не знайдуть гарного перукаря» (№13, 2018, с.16),
вважають секретом «вдалого заміжжя по-перше чоловіка, а по-друге – коханця» (№15, 2018, с.24),
шантажують свого коханого, що «підуть до іншого в обмін на мільйон», тоді коли чоловіки «згодні заплатити, щоб вона пішла, якщо у розстрочку» (№17, 2018, с.16).
Чоловіки одразу після зустрічі жінки уявляють, скільки в них буде спільних дітей (№129, 2017, с.16),
дотримуються порядку в розкладанні своїх речей, але «місця речей хаотично змінюються» (№131, 2017, с.16),
очікують «того етапу дорослішання, коли їм буде все можна» (№20, 2018, с.16),
у ресторані перед тим, як познайомитись із жінками, «чекають, поки ті за себе заплатять» (№21, 2018, с.24)
та очікують того, що жінка запропонує «поїхати додому, бо тут все так дорого» (№22, 2018, с.16).
А в анекдотах «паритетного висміювання» цікавими є протиставлення образів мами й тата, де «мама – вічно втомлена і роздратована», а «тато – прийшов з роботи і грається у комп’ютер» (№14, 2018, с.17), ситуація, коли чоловік помінявся із жінкою місцями і «він поїхав до мами, а вона – з мужиками на риболовлю» (№23, 2018, с.16), здогади, що «перше слово Адама було «замовкни!» (№23, 2018, с.16), а найбільш жорсткою іронією є анекдот, де «об’єднались товариства анонімних алкоголіків та некрасивих жінок – і нарешті всі задоволені» (№22, 2018, с.16).
«Дніпро Вечірній» змальовує жінок як «голів сімей, бо так істерично склалось» (№84, 2017, с.27),
вони сприймають фразу «Чи можу я покластися на Вас?» буквально і готові підкоритися своїм босам (№8, 2018, с.5)
та «сумніваються у своїй правоті, якщо з ними надто швидко погоджуються» (№12, 2018, с.27).
А чоловіки «носять на руках тих жінок, що не сідають на шию» (№78, 2017, с.27),
«слабкі чоловіки завжди звинувачують своїх жінок, а сильні інколи ще й карають» (№8, 2018, с.27),
не розуміють своїх жінок, бо «якщо рано почав – це погано, а якщо рано кінчив – ще гірше» (№8, 2018, с.5),
«розкидують по кімнаті пелюстки троянд, які опівночі перетворюються на брудні шкарпетки» (№12, 2018, с.27),
«додають до самогону жінки соломинку», щоб підкреслити її жіночність (№8, 2018, с.27).
Тобто жінки тут прагнуть красивого життя, уваги від чоловіків, а інколи доводять свою правоту істериками, у той же час жінка-секретарка готова «лягти під начальника», якщо він хоче «покластися на неї», а деякі жінки стають жертвами домашнього насильства, навіть у гумористичних історіях. Чоловіки ж погано розуміють своїх жінок і поводяться так, як їм зручно, виправдовуючись тим, що жінки надто вимогливі та вередливі.
«Запорізька Правда» запевняє:
«Жінка має бути наче кава з реклами: гарячою, звабливо-ароматною, солодкою і – тричі на день!» (№44, 2017, с.20),
жінка «чекає зранку, коли її мама покличе на сніданок», поки не «згадує, що мама – це вона!» (№44, 2017, с.20),
наречена не збирається плакати на весіллі, «бо це ненадовго» (№6, 2018, с.23).
А от чоловік в образі Лева запевняє Бика, що поводитись із жінкою треба з повагою, «бо його жінка – Левиця» (№44, 2017, с.20).
«Зоря Полтавщини» акцентована на «паритетному висміюванні» осіб обох статей: це, наприклад, коли
«чоловік купляє дружині нову сукню, бо вона не хоче у старій іти з ним в суд на розлучення» (№163-164, 2017, с.16),
або коли мати засуджує вибір нареченого донею, бо «він ледар і п’яниця!», а батько стверджує: «треба ж із когось починати!» (№167-168, 2017, с.16),
чи коли «Чому ж ти не просиш моєї руки? – Так ти ж заміжня. – Ну то й що, – у мене ж дві руки!» (№171-172, 2017, с.16).
Чоловік у цьому виданні висміяний за те, що уявляє собі здоровий спосіб життя через «тости за здоров’я» (№24-25, 2018, с.16),
проявляє свою вірність тим, що «одружений втретє, а коханка в нього одна й та сама» (№22-23, 2018, с.11),
буквально сприймає слова потенційної тещі «тільки через мій труп!» і згоден оплатити її похорон (№30-31, 2018, с.11) і т.д.
А квінтесенція насмішки над чоловіком виражена в анекдоті: «– Я був одружений двічі невдало: одна дружина від мене пішла, а друга – ні!» (№169-170, 2017, с.11).
Що ж до іронізацій над жінками, вони поєднують у собі традиційні уявлення про жінок, які хочуть, щоб до них чіплялися чужі чоловіки, яким вони будуть «давати ляпаса по нахабній пиці» (№169-170, 2017, с.11),
жінок, що погано керують автомобілями – «поки до СТО доїхала, ще багато чого побила та зіпсувала в машині» (№15-16, 2018, с.16),
жінок, які специфічно готують – «пересолила торт» (№19-21, 2018, с.24),
та жінок, що, посилаючи чоловіка до магазину, дають йому «список того, що не треба купувати» (№30-31, 2018, с.11) тощо.
У «Черкаському краї» представлена типова ситуація, де жінка підбирала свій образ під туфлі, а врешті-решт ті туфлі не підійшли до всього того комплекту одягу та аксесуарів, які вона накупила (№48, 2017, с.19),
а також – ситуація, коли «єдиний заклад, що лишається відкритим після того, як жінка нарешті вдяглася – це нічний клуб» (№9, 2018, с.16),
і констатація, що «після семи років шлюбу закінчується термін дії приворотного зілля» (№9, 2018, с.16).
Чоловіка ж вдівця саркастично описує ситуація, що він «ледве не здурів від радості» (№8, 2018, с.16).
Таким чином, залежно від специфіки видання, анекдотичні історії також мають певну спрямованість. Анекдоти з різних сфер життя, з різними об’єктами висміювання, тим чи іншим ступенем тонкості гумору.
Це, скоріше за все, визначається запитами читацької аудиторії. Що ж до гендерних стереотипізацій, то можна говорити однозначно, що вони бувають більш типовими, більш м’якими та менш образливими, а бувають – навпаки, – дуже різкими, гострими та образливими.
к.с.н. Ольга Совенко
