Вчора на Книжковому арсеналі відбулася дискусія “Слово на букву “Ф” із письменницями Ларисою Денисенко, Оксаною Луцишиною, Катериною Калитко та Євгенією Кононенко в рамках Кураторської програми Ірини Славінської “Слова року”.
Катерина Калитко, поетеса, перекладачка, авторка поетичних збірок і прозових творів, запропонувала почати зі слова “Фрустрація”.
“Чому фрустрація? Тому що нібито ми вибороли вже певні соціальні права, і загалом суспільство – цивілізоване, але ми досі розриваємося фрустрацією. Зокрема, дуже багато жінок почуваються фрустрованими, через те, що не можуть знайти себе остаточно”, – сказала вона.
Оксана Луцишина, письменниця, перекладачка, літературознавиця підкреслила, що слово “фрустрація” емігрувало в нашу мову не так давно: “За радянських часів такого слова не було, було звичайне слово “буття”. При цьому всі були фрустровані, але ніхто про це не знав”.
“Якщо ж говорити про моє слово, то хочеться сказати слово на “F” з англійської мови, і всі ви його добре знаєте”, – пожартувала Оксана Луцишина.
“Ці обидва слова є дуже табуйованими. Мабуть, тому, що вони апелюють до почуттів, які жінка стереотипно почувати не повинна. В нас же в суспільстві так історично склалося, що жінки мають бути терплячими та дуже добрими”, – підкреслила вона.
Письменниця, радіоведуча та адвокатка Лариса Денисенко зазначила, що для неї словами на літери “Ф” – є “фейки” або “фарс”.
“Коли ми говоримо про права всіх, не забуваючи про права жінок, тоді “фарс” є меншим”. Це чудово відчувається, якщо відключити ієрархічне та патріархальне бачення”, – поділилася своїми спостереженнями письменниця.
Кураторка програми “Слова року” Ірина Славінська зазначила, що назва дискусії “Слова на букву “Ф” – це спроба подумати про те, що кожного року світові словники пропонують нам свої слова року.
“У 2016 та 2017 роках різні словники пропонували свої власні версії, і один із них запропонував “фемінізм” як слово року. Йдеться про те, що це слово було найпопулярнішим протягом року”, – говорить Ірина Славінська.
Вона розповідає, що оскільки словник американський, то цей сплеск запитів про “фемінізм” пов’язаний із тим, що у США проходив Жіночий Марш, а також дискусії навколо інавгурації Дональда Трампа. Крім того, був скандал, пов’язаний із звинуваченнями у сексуальних домаганнях Вайнштайна та рух #MeToo.
Письменниці також дискутували про те, чому слово “фемінізм” досі сприймається в Україні як щось неоднозначне, а інколи навіть непристойне або скандальне.
Євгенія Кононенко, письменниця та перекладачка, звернула увагу, що часто чує слово “фемінізм” як неоднозначне саме з вуст жінок: “Часто жінки говорять мені, мовляв, ви – феміністки, зібралися там…Не знаю чому так, але часто це слово асоціюється із неелегантністю, із психологічними проблемами тощо. Я намагаюся не вступати в ці побутові дискусії, хоча часто мене хочуть туди втягнути”.
Лариса Денисенко згадала, що нещодавно обрана Уповноважена з прав людини Людмила Денісова публічно сказала: “Я не феміністка, тому що в мене застрягають підбори в люках, а також я не можу відкрити сама двері й потребую чоловічої допомоги”.
“І це говорить людина, яка має вищу освіту. Звичайно, я не знаю, як вона вчилася. Однак вона боронить права людини і вона дорівнює фемінізм прибитому чолу дверима. Звичайно, якщо виходити саме з такого концепту, то ти опускаєшся не просто на рівень інфузорії, а на рівень сірникової коробки”, – дивується письменниця.
Оксана Луцишина підкреслила, що перед українським суспільством лежить ще довгий шлях, доки воно почне справді сприймати й розуміти термін “фемінізм”. Бо поки що, на її думку, українська феміністка – це хтось на зразок Павла Корчагіна із роману Островського “Як гартувалася сталь”, тобто хтось, хто постійно має переборювати світ.
Єлизавета Кузьменко
