Власну справу можна почати без батьків із бізнесу, з чотирма дітьми й без відкладених заощаджень – переконані учасниці проекту «Women Work Well», який реалізовує ГО «Центр просвітництва та розвитку людини» у партнерстві з ГО «Фундація прав людини» за підтримки МЗС Естонії на Львівщині. Головне – мати оригінальну ідею і знайти ментора чи менторку, які мають історію, що нагадуватиме вашу.
Проект реалізується другий рік поспіль. Компонент менторства став новацією на Львівщині, але успішні люди радо відгукнулися й допомогли своїм менті, що також є ознакою соціально-відповідального бізнесу.
З вересня у Львівській області працювали 10 пар менторок і менті. Три учасниці також отримали грант на розвиток своєї справи. Уже навесні кожна пара могла похвалитися успіхами: хтось вирощує малину для джемів, хтось варить сири, а хтось відкрив кабінет і навчальний центр із депіляції.
«Повага» розпитала підприємиць, із чого почати бізнес і як його не втратити.
Ольга Анісімова, засновниця сироварні
Що мотивувало?
Чесно кажучи, у нас не було вибору. Ми переїхали з Ялти після окупації з кількома тисячами доларів. У нас четверо дітей, і ці гроші дуже швидко розлетілися. Ми почали моніторити ринок праці у Львові і зрозуміли, що з такими зарплатами довго не протягнемо, треба придумати щось своє.
Я дуже люблю готувати, узагалі прихильниця здорового способу життя, тому вирішила рухатися в цьому напрямку. Вдома готувала дітям йогурти, сирки в шоколаді… На одну з зустрічей із переселенцями принесла свої вироби – і тут усе почалося. Я бачила, що в людей був щирий захват, мене перепитували: «Це ти зробила?».
З чого почати?
Досвіду в підприємництві у нас не було. Тож спочатку ми пішли на тренінг «Центру просвітництва та розвитку людини» у Львові про базові речі: бізнес-план, тайм-менеджмент, фінансова грамотність. Без цих знань ніяк. Пізніше ми виграли перший грант на закупівлю обладнання, справа почала рухатися.
Головне, щоб ідея вас вела, заряджала. Перші сири ми варили вдома у звичайних каструлях. Іноді навіть уночі, бо мали замовлення на два тижні наперед. Мені не було складно, я дуже хотіла це робити. Важливо, що до того я називала себе «домогосподаркою, мамою чотирьох дітей», про роботу поки не думала. На роботу ходив чоловік, а тут усе змінилося. Він почав варити сири, а я розповсюджувала й домовлялася з клієнтами. Цікаво, що до мене почали писати інші жінки, хтось просив поділитися секретами, хтось казав, що ми їх надихнули.
У рамках проекту «Women Work Well» ми знайшли менторку, Мар’яну Лапко, засновницю та співвласницю мережі сирних крамниць. Коли пропонувала менторці співпрацю, то до кінця не вірила, що вона погодиться, але мені пощастило. Цю мережу знають у Львові всі, багато хочуть скопіювати їх, але не виходить.
За отримані кошти в рамках гранту ми купили також спеціальний пристрій, який вимірює кислотність молока. Він завбільшки з олівець, але допомагає нам регулювати процес сироваріння без втрат.
Вивчені уроки
Насправді проколів було дуже багато: ми втрачали клієнтів, бо не встигали варити багато сирів, і забагато розповідали конкурентам. Тепер розуміємо, що свої «родзинки» треба берегти. Найбільше нам допомогла співпраця з менторкою, бо ми розуміли, що людина пройшла цей шлях і точно знає, що було не так. От Мар’яна нам відразу сказала: «Хочете розвиватися – то мусите дуже багато вчитися, їздити за кордон, дивитися, як розвиваються такі підприємства». І ми розуміємо, що зупинятися справді не можна.
Олена Мартиненко, підприємиця, засновниця курсів депіляції та кабінету шугарінгу у Львові
Що мотивувало?
Я переїхала з Криму до Львова, де працювала в салоні краси. Спочатку мене все влаштовувало, але з часом я зрозуміла, що можу робити більше. Думаю, переїзд зіграв не останню роль у моєму бажанні розвиватися. У Криму я була дуже розслаблена, не шукала додаткового прибутку.
Так сталося, що я познайомилася з жінкою, яка працювала у цій же сфері й мала історію, схожу на мою, але вона вирішила розпочати власну справу і в неї вийшло. Я тієї миті подумала: чому б не спробувати? Спочатку я почала використовувати продукцію, яку вона виробляє.
Пізніше почула про проект «Women Work Well», запитала, чи Тетяна погодилася б стати моєю менторкою. Вона погодилася, і відтоді ми майже щодня на телефоні, оскільки живемо в різних містах. Зустрічаємося на конференціях і навчанні, оскільки вона живе в Полтаві. Я питаю її про все, чесно, і вона мені завжди щось радить.
З чого почати?
В мене не було досвіду в бізнесі, ні батьки, ні близькі друзі не були бізнесменами. Часто кажуть, що така жилка переходить від середовища, але не в моєму випадку.
Спочатку все страшно. Пригадую, навіть відкрити ФОП було дуже страшно, я нічого не розуміла. Проект розпочався у вересні, тоді я почала шукати приміщення для кабінету. Моя менторка також порадила мені почати викладати й учити інших майстринь депіляції. Це було дуже цікаво! Час летів – і це приносило море задоволення. З одного боку, роботи стало більше, але з іншого — я хотіла це все робити, щоранку виходила з дому з купою енергії.
Я вже казала, що наші історії з менторкою дуже схожі. Навіть такий момент: у нас обох чоловіки готові нас підтримати й допомогти, але ми хотіли реалізуватися самостійно.
Взагалі важливо не боятися й маленькими кроками робити те, що хочеш.
Перших клієнтів я шукала через інстаграм, частина — це мої колишні клієнти в салоні. Роздавати флаєри і клеїти оголошення мені не довелося.
Звісно, я раджу шукати додаткові можливості. Я змогла купити потрібне обладнання й орендувати пристойне приміщення з належним простором та світлом. Відповідно, я можу підняти ціну на навчання й більше заробляти. Ось наприкінці березня в мене вже було 117 випускників.
Вивчені уроки
Моє перше приміщення для кабінету й навчання було крихітним, там навіть не було опалення. Моя менторка тоді сказала: у мене було таке саме, буде важко. Справді, було важко, але з чогось треба починати. Не скажу, що шкодую про цей період, але було багато нюансів. Ринок оренди у Львові дуже специфічний, доводиться маклерам платити 100 відсотків, але це не означає, що вам запропонують те, що ви шукаєте. Навпаки, доводиться вибирати з того, що є.
Пізніше, коли я отримала грант, то змогла орендувати нормальний кабінет у салоні з нормальними умовами та освітленням. Цікаво, що орендодавиця теж жінка, тому жодних упереджень, що бізнес вестиме жінка, не було, навпаки – ми відразу порозумілися.
Можу сказати точно, що мені бракує бізнес-освіти. Бракує інструментів ведення власної справи. За можливості я спробую цю прогалину заповнити. Звісно, багато вчуся в процесі, але хочеться ці знання систематизувати. Поки ці нюанси мені допомагає залагоджувати моя менторка.
Богдан Зелений, ментор Вікторії Писаної, підприємиці, яка вирощує малину для виготовлення варення та джемів
Що мотивувало?
Ми познайомилися з Вікторією та її чоловіком кілька років тому. Подружжя переїхало з Донецької області у Трускавець. У них виникла ідея вирощувати малину у промислових цілях для переробки на варення та джеми. Це перспективна ідея, думаю, ми вже побачимо їхні перші успіхи у 2018 році.
Я вже три роки в цьому бізнесі, працюю головою кооперативу, який вирощує малину, тому Вікторія звернулася до мене з проханням стати її ментором. Я відразу погодився і намагався поділитися усім своїм досвідом у цій сфері.
З чого почати?
Вікторія вже мала попередній досвід у цій справі. Її чоловік виготовляє крем-мед, спеціальний мед, який краще намазувати на хліб. І ось вони вирішили розширити сировинну базу й мати власну ділянку для вирощування малини.
Насамперед треба вивчити технологію й досвід у цій справі. Сформулювати ідею й майбутній продукт. Після цього визначитися з характеристиками (обсяги, час) і провести аналіз ринку. Вікторія вирішила висадити малинник на одному гектарі. Це спеціальний сорт, який плодоносить від червня до перших приморозків.
Гроші, які Вікторія отримала як грант, вклала у магістральні труби для поливу кущів. Це розумний крок, бо малинники потребують постійного зрошення.
Вивчені уроки
Наразі нема проколів, про які можу розказати. Але знаю точно, що радитися й учитися треба весь час, особливо, коли щось вирощуєш. Прогнозувати врожай нелегко, але можна максимально вберегтися від негативних наслідків.
Анастасія Михайлова , проектна координаторка з питань розвитку, співробітництва та гуманітарної допомоги Посольства Естонії в Києві
Ми розуміємо, що людям іноді потрібен просто поштовх для того, щоб реалізувати ідею. Інший позитивний приклад підтримки бізнес-ідей від жінок ми маємо в Запоріжжі. Там подруги-переселенки з Донецька успішно продають пиріжки. Усе почалося з того, що одна жінка чудово пекла, а друга мала хист розповсюджувати. Попит був настільки великим, що вони фізично не могли вимісити достатньо тіста, а завдяки гранту придбали спеціальну машину для замішування тіста, і їхня ідея процвітає. Мар’яна Вербовська
