Як жінки можуть просувати свої ідеї та проекти, як привернути увагу до важливих питань та проблем у суспільстві Повага попросила розповісти засновницю і головну редакторку сайту The Devochki Оксану Павленко.
Соціальні мережі в наш час стають найшвидшою платформою для передачі інформації; вони навіть випереджають більшість ЗМІ. Звичайно, соцспільноти можна використовувати для просування ідей, для створення активних груп, готових боротися за одну ідею. Проте, до того, як розповісти про основні моменти роботи з соціальними мережами для активізму, хочу прояснити одну річ. В Україні жодна соціальна мережа не може репрезентувати все суспільство, як і жодна ідея не може існувати тільки онлайн. Необхідно поєднувати реальні кроки з мережевою активністю.
Особисті сторінки
Останнім часом інтерес до публічних сторінок на фейсбук значно збільшився. Ми стежимо за політками, довіряємо топ-блогерам, репостимо важливу для нас інформацію. Деякі особисті сторінки реальних людей здатні розпочати революції (маємо конкретний приклад у країні) чи спровокувати масштабний флешмоб, про який згодом напишуть світові ЗМІ (ще один приклад із України). Але ми постійно чуємо про те, що пости в лідерів фб можна купити, і ціна залежить лише від кількості підписувачів. Нічого погано в цьому немає, якщо йдеться про кросівки чи крем для рук, та коли домішують політику, то справа стає серйознішою. Чи слід звертатися до лідерів думок із привиду соціально важливих проблем чи акцій? Так, якщо ви особисто знайомі з людиною або впевнені, що вона поділяє вашу точку зору. Якщо вам відмовлять, не треба одразу вдаватися до звинувачень чи образ.
Немає єдиного шляху для просування особистого профілю в мережі. Не дивлячись на велику кількість тематичних тренінгів та матеріалів, простий рецепт навряд чи знайдеться. Багато хто радить міксувати особисті пости з професійними (чи тематичними). Вважається, що люди більше довірятимуть особистості, якщо бачать фото його кота. З іншого боку – вони можуть приходити лише по корисну інформацію, а не по безліч особистих знімків з відпустки. Як поводитися, що постити – ваш особистий вибір. Чи “чіпляє” це юзерів – залежить від цікавого матеріалу та положення планет.
Існують декілька правил, що допоможуть донести корисну інформацію до читача, якщо ви вже стали на непростий шлях активізму в мережі:
1. Пишіть регулярно. Активна сторінка у фб – це окрема постійна робота, яку треба виконувати щоденно. Визначати теми, про які хочете розповісти, робити з них пости, підбирати фото, відповідати на коментарі – це все займає час.
2. Пишіть зрозуміло, але не зарозуміло. Сторінку читатимуть дуже різні люди, яким невідомі елементарні та зрозумілі для вас речі. До того ж, ніхто не любить зверхніх постів, не хоче почуватися дурником.
3. Розповідайте історії. Реальні події, які сталися з вами чи з вашими знайомими. Людям цікаві інші люди, а тому це чи не найкращий спосіб донести інформацію. Робіть висновки та запитуйте думку читачів.
4. Оберіть декілька напрямів, які будете регулярно вести та висвітлювати. Наприклад, цікаві посилання, пости однодумців, соціальні кампанії в інших країнах тощо.
5. Якщо ви розміщуєте посилання на великий матеріал, варто написати до нього коротке резюме чи витягнути кілька цитат. Як мінімум, розповісти, навіщо ви його публікуєте та про що йдеться. Не постіть лише лінки без пояснень.
6. Розміщуйте пости з фото. Не обов’язково всі, але декілька яскравих світлин іноді працюють краще за текст.
7. Розповідайте про реальні дії, до яких вдаєтеся чи плануєте вдатися. Вмикайтеся наживо з подій.
8. І головне – усе, що ви писатимете, має бути інформативним і цікавим. Через деякий час ви зрозумієте, що цікаво особисто вам, а також кому ви можете допомогти.
Коментарі
Окремо слід зазначити про спілкування в коментарях та особистих повідомленнях. Саме тут частіше за все відкриваються справжні брами пекла. Пам’ятайте – «скріншоти не горять». Відповідати на більшість коментарів необхідно, щоб отримувати якісний зворотній зв’язок. Проте, коли мова заходить про болючі для нашого суспільства речі – фемінізм, права ЛГБТ чи купівлю квартири в центрі Києва – можна отримати досить різні думки. Банити чи не банити – нове одвічне питання.
Раджу не занурюватися до рівня агресивних чи неврівноважених коментаторів. Якщо юзер відкритий до діалогу, можна розпочати дискусію, оперуючи власними знаннями й лінками на джерела.
Коментуйте пости інших, розповідайте щось нове, відповідайте на запитання, якщо ви компетентні. Розповідайте про себе – саме так працюють соціальні мережі.
Групи
Для соціальних проектів, волонтерів та активізму досить зручно використовувати групи. Вони дозволяють об’єднувати небайдужих до однієї теми людей.
Групи можуть бути відкритими (користувачі самі долучатимуться до спільноти) чи закритими – тобто ви або інші адміністратори групи вирішуватимуть, кого додавати. Має сенс одразу вказати правила спілкування у групі – здебільшого це стандартний список, який обмежує використання ненормативної лексики та регулює норми поведінки. Групи бувають присвячені окремій події чи охоплюють ширше коло питань – користувачі можуть шукати однодумців, обговорювати ініціативи чи просто ділитися корисними посиланнями.
Здебільшого у спільнотах є один чи декілька модераторів, які розрулюють конфлікти, видаляють спам та розвивають групу. Якщо ці функції покладено на вас, не забувайте про здоровий глузд та не використовуйте вигаданої влади для особистих потреб та розрахунків.
Іноді групи використовують для атак на інші пости. Знаходять (випадково чи навмисно) конфліктну тему й залучають до коментування всіх членів спільноти. Здебільшого це виглядає гидко або навіть кумедно, особливо якщо учасники не розуміються на темі посту, а просто залишають обурені коментарі. Такі речі дуже помітні й негативно впливають не лише на репутацію окремої групи, а на ідею загалом.
Якщо ви маєте власний блог, сайт або активно оновлюєте свою сторінку, не слід репостити кожного свого поста до групи, вимагаючи від юзерів соціального контакту.
Сторінки
Для конкретної організації, фонду, блогу краще створити окрему сторінку. Про те, як вести сторінку в соціальних мережах, зокрема у фейсбуку, існує неймовірна кількість статей та тренінгів. Для знайомства з методикою та азами SMM рекомендується пройти курс чи відвідати декілька лекцій, а надалі вже працювати самому, використовуючи набуті знання, інтуїцію та постійно вивчаючи досвід інших. Великою проблемою для соціальних програм, благочинності тощо в роботі з фб часто є відсутність бюджету. Працювати з фейсбуком без використання реклами зараз практично неможливо. На гарному контенті та активній зацікавлений аудиторії отримуєш певне охоплення, але вийти на велику аудиторію без промо складно.
Інші соціальні мережі
Згадаємо про інші мережі, які можна використовувати для просування та популяризації проекту.
Ставлення до мережі Вконтакті здебільшого негативне, проте там присутня велика кількість української аудиторії (як і в Однокласниках, до речі). Сайт упевнено тримається в топ-3 ресурсів уанету. Навіть якщо ви принципово не хочете створювати сторінку в російський мережі, усе одно варто зайти й подивитися, що відбувається у Вк навколо цікавої вам теми. Знайдіть кілька схожих та корисних спільнот. Якщо ви плануєте акції в різних містах, вивчіть їхні «офіційні» сторінки, зверніть увагу на тематичні спільноти тощо.
Щодо інстаграму – тут найважливішим є візуальний контент. До цього часу не зустрічала прикладів, щоб цю мережу вдало використовували для активізму в Україні. Але все можливо, якщо мати гарну ідею – це може «вистрілити» й навіть стати приводом для публікацій у ЗМІ. Наприклад, існує інстаграм на тему сексуальних домагань, який веде скрипалька Міа Мацумі. Чи інстаграм-стрічка Олександри Твитен про те, як чоловіки спілкуються з жінками в мережі. Можна відшукати й інші приклади з коміксами чи фото.
Твіттер також може стати вдалим майданчиком, щоб інформувати читачів про новини, акції та вести онлайни з подій. Не забуваємо – саме завдяки Твіттеру Барак Обама здобув переважну популярність виборців під час перегонів, і саме завдяки президентській кампанії Твіттер став чи не найактивнішою мережею в США. Можна піти далі та створити акаунт з певною ідеєю. Наприклад, існує канал «Противники феминизма», де кожний твіт – сатирична відповідь на запитання «Чому нам не потрібен фемінізм?». Чи всі розуміють сатиру – це вже інше питання.
Телеграм – дозволяє робити канали, на які підписуються небайдужі до теми люди. Це ще не найпопулярніша мережа в Україні, але певна аудиторія там існує. Проте знайти тематичний український канал виявилося неможливим. Я читаю російськомовний канал «Дочь разбойника», де досить прискіпливо коментують публікації в жіночих (і не тільки) виданнях.
Реалізувати чи популяризувати в наш час ідею без онлайн підтримки – майже неможливо. Треба працювати над тим, щоб мережева активність перепліталася з реальністю та ставала якіснішою.
Оксана Павленко
