Сексизм – упереджене ставлення, дискримінація людини за ознакою статі чи гендерної ідентичності. Мова ненависті та дискримінативні висловлювання в медіа порушують стандарти професії. Адже коректна робота й коректна мова входять “у пакет” дотримання журналістських стандартів.
Проблеми в журналістських матеріалах:
-
- Використання штампів про ту чи іншу стать (“жіноча логіка”, “слабка стать”, “чоловіки не плачуть”, ”чоловічий характер”, “вона – чоловік у спідниці”, “він – плаксива баба” та ін.)
- Об’єктивація — це опредметнення, перетворення на об’єкт. Приклад: “мер із дружиною” або “високопосадовець із дружиною”. Тобто жінку не сприймають як окрему особистість, але натомість сприймають як додаток до якогось успішного чоловіка. Або заголовок: “Раду замінували секс-бомбами: фотопарад нових нарядів з парламенту”. Тут депутаток показують не як професіоналок на робочому місці, а як сексуальні об’єкти.
- 3. Манера спілкування журналістів/ок з героїнями матералу. Часто журналісти ставлять жінкам ті питання, які б ніколи не поставили чоловікам (Ви пішли у політику, а хто залишився з дітьми? А що ваш чоловік думає про вашу роботу?)
4. Невидимість жінок в українських медіа. Кількість згадок про жінок в українських інтернет-ЗМІ зросла майже вдвічі за останні 4 роки, з 13% у 2014 році до 29% у 2018 році, йдеться у дослідженні ІМІ. Проте цей рівень все ще залишається дуже низьким. Де шукати жінок-експерток? Наприклад, у базі експерток “Спитай жінку”
Принцип дзеркала
Як універсальний спосіб перевірки дуже зручно використовувати “reversibility test” (назву можна умовно перекласти як “тест на дзеркало” чи “тест на оберненість”).
Автори/ки посібника з гендерно чутливої журналістики наводять такі приклади:
Також варто пам’ятати про журналістські стандарти, які однаково підходять для усіх людей, незалежно від статі. Редакційні настанови BBC звертають увагу на недоторканність приватного життя людини. Журналісти та журналістки можуть запитувати про приватне життя тільки тоді, коли воно має значення для суспільства, є предметом суспільного інтересу. Об цей принцип розбиваються поширені питання про виховання дітей чи стиль одягу, які адресовані, наприклад, і до жінок-депутаток. Натомість, питання про те, де народна депутатка дістала гроші на нове взуття дорого бренду, чи звідки в її сина нова машина – можуть бути виправдані, якщо вказують на можливі корупційні зв’язки політикині.
Як можна покращити ваш матеріал, якщо ви сумніваєтеся в його збалансованості?
- Ознайомитися з ключовими засадами гендерно чутливої журналістики. Пройдіть онлайн-курси «Гендер для всіх» та відео-тренінги з гендерної журналістики. Або запросіть Повагу з тренінгом у свою редакцію.
- Використовуйте тільки нейтральну лексику: чоловіки та жінки, наприклад. Уникайте стереотипних висловлювань “слабка стать” або “сильна стать”.
- Вжиті слова також тестуйте в “дзеркалі”. Наприклад, якщо хочеться вжити слово “жіноцтво” чи “жіночки”, уявіть на його місці слова “чоловічки” та “мужчинки”. Чи добре виглядатиме такий текст?
- Запрошуйте до участі й жінок, і чоловіків із експертного середовища — порівну, якщо це можливо. Гендерний баланс у подачі інформації дуже корисний. Чоловіки можуть чимало розповісти про виховання дітей і особливості сучасного батьківства. Жінки можуть чимало розповісти про наслідки реформ. Чоловіки бувають талановитими перукарями, митцями, вихователями, а жінки – економістками, правницями, політологинями.
- Використовуйте фемінітиви. Завдяки використанню фемінітивів у ЗМІ жінки стають видимими в тих сферах та професіях, у яких, можливо, їх не бачили раніше. Тим більше, вони закріплені у новому Українському правописі. Чому треба вживати фемінітиви і як їх створювати, дивіться у уроках Поваги
Отже, для впровадження більш чутливого підходу існує кілька інструментів. Так, дотримання стандартів журналістики та використання порад експертів і експерток домоможе висвітлювати ті чи інші теми збалансовано та недискримінаційно, а це дозволить зробити жінок-фахівчинь більш видимими в медіа-просторі.
